Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 265/1840/17
провадження № 61-14502св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 17 лютого 2020 року у складі судді Костромітіної О. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Мироненко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, звернення стягнення на квартиру.
Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були укладені договори позики, згідно яких позивач передав йому в позику в загальному розмірі 80 000,00 грн. Борг до теперішнього часу не повернутий. Боржник ОСОБА_4 помер. Спадкоємцем є його мати ОСОБА_2 . Загальний розмір за договором позики станом на 24 квітня 2017 року складається з суми боргу, процентів, інфляційних. Відповідно до статті 1049 ЦК України підлягає стягненню неповернута сума боргу у розмірі 80 000,00 грн. Відповідно до статей 536, 1048 ЦК України підлягає стягненню сума процентів у розмірі 121 600,00 грн за період користування грошима з 24 вересня 2015 року по 24 квітня 2017 року за
15 місяців. Інфляційна сума боргу відповідно до частини другої статті 625 ЦК України складає 10 400,00 грн, 3 % річних складає 2 600,00 грн. Крім того, в договорі позики зазначено, що при несвоєчасному поверненні боргу позикодавець зобов`язався виплатити пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення. Строк повернення боргу 24 березня 2016 року. Пеня розрахована за період з 24 березня 2016 року по 24 квітня 2017 року за 396 днів та складає 158 400,00 грн, яка підлягає стягненню на підставі частини третьої статті 549 ЦК України. Всього до стягнення за договором позики від 24 вересня 2015 року станом на 24 квітня 2017 року підлягає 373 000,00 грн.
В забезпечення зобов`язань позики ОСОБА_4 передав під залог (в іпотеку) позивачу квартиру АДРЕСА_1 . В договорі іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки у розмірі
81 600,00 грн. За умовами договору позивач має право звернути стягнення на заставне майно, в тому числі за рішенням суду, тоді право власності на предмет іпотеки переходить до позивача.
ОСОБА_1 просив визначити суму боргу у розмірі 373 000,00 грн, стягнути суму боргу у розмірі 291 400,00 грн, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за договором іпотеки від 24 вересня 2015 року в сумі 81 600,00 грн шляхом визнання за позивачем права власності на дану квартиру і припинення права власності ОСОБА_4, ОСОБА_2 на об`єкт іпотеки - спірну нерухомість.
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору від
24 червня 2016 року про врегулювання взаємовідносин із заборгованості недійсним.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_4, якій на час смерті мешкав в АДРЕСА_2 і був власником цієї квартири. Вона є єдиним спадкоємцем, прийняла спадщину, звернулася до нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа. З матеріалів судової справи в червні 2019 року вона дізналася від ОСОБА_1 про існування договору про врегулювання взаємовідносин по боргам, датований 24 червня 2016 року. В договорі зазначено, що договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в особі
ОСОБА_3, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, датований 24 червня 2016 року, тобто укладений за три дні до смерті сина. Даний договір вона вважає недійсним, оскільки предмет договору, умови зазначені в цьому договорі, направленні на створення, зміну цивільних прав і обов`язків її сина, що зроблено не на його користь. Договір суперечить закону, оскільки представник ОСОБА_3 діяла всупереч інтересам особи, яка надала їй довіреність, при відсутності у неї повноважень на укладання будь-яких договорів від його імені, а також тому, що син ОСОБА_2 не схвалював її дій, що, відповідно є підставою для визнання договору недійсним.
ОСОБА_2 просила визнати договір про врегулювання взаємовідносин по боргам від 24 червня 2016 року недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення суми боргу у розмірі 373 000,00 грн, стягнення суми боргу у розмірі 291 400,00 грн, звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за Договором іпотеки від 24 вересня 2015 року в сумі 81 600,00 грн шляхом визнання за
ОСОБА_1 права власності на дану квартиру, визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, припинення права власності ОСОБА_4, ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в межах вартості спадкового майна у розмірі 81 600,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору про врегулювання взаємовідносин по боргам від 24 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в особі
ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 24 вересня 2015 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С. В. за реєстраційним номером №4083недійсним, задоволено.
Визнано недійсним договір про врегулювання взаємовідносин по боргам від
24 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 24 вересня 2015 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С. В. за реєстраційним № 4083.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі
816,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
768,40 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи суму боргу в межах вартості спадкового майна у розмірі 81 600,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами справи не спростовано визначену у договорі іпотеки вартість спадкового майна в розмірі 81 600,00 грн.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що договір про врегулювання взаємовідносин по боргам суперечить закону, оскільки представник ОСОБА_3 діяла всупереч інтересам особі, яка надала довіреність, при відсутності у неї повноважень на укладення будь яких договорів від його імені, а також тому, що довіритель не схвалював її дій.
Постановою Донецького апеляційного суду від 02 липня 2020 року у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 жовтня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 17 лютого 2020 року тапостанову Донецького апеляційного суду
від 02 липня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для проведення оцінки спірної квартири.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди обмежили стягнення боргу в розмірі 81 600,00 грн. Суди оцінивши вартість квартири в сумі 81 600,00 грн, не зробили ніяких заходів для встановлення фактичної вартості квартири на день прийняття спадщини. Заявник вказує, що з сторони ОСОБА_3 не було перевищення повноважень.
Доводи інших учасників справи
04 січня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 липня 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 02 липня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області.
28 грудня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
24 вересня 2015 року між позичальником ОСОБА_4 та позикодавцем ОСОБА_1 укладено договір займу - залогу без номера.
З метою забезпечення кредитних зобов`язань 24 вересня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого стала двокімнатна квартира жилою площею 27,1 кв.м, загальною площею 45,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вартість предмету договору узгоджено сторонами та становить 81 600,00 грн.
01 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір займу, в пункті 1 якого зазначено про передачу позичальнику ОСОБА_4
20 000,00 грн із строком повернення до 24 березня 2016 року.
24 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в особі
ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 24 вересня 2015 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненко С. В. за реєстром № 4083, укладено договір про врегулювання взаємовідносин по боргам.
Цим договором змінено умови раніш укладених договорів, тобто змінені права та обов`язки довірителя, змінений строк повернення боргу: встановлений строк повернення боргу до 31 грудня 2016 року, на той час, як договорами позики від
24 вересня 2015 року, та від 01 березня 2016 року встановлений строк повернення боргів - до 24 березня 2016 року, передбачена до повернення боргу сума
400 000,00 грн, структура якої не зазначена та не обґрунтована.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Спадщину після спадкодавця ОСОБА_4 прийняла його мати - ОСОБА_2 .
Спадщина складається з двокімнатної квартири жилою площею 27,1 кв.м, загальною площею 45,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Іншого спадкового майна не існує. Спадкова справа була заведена 31 серпня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_2 .