ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2381/16
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.
за участю секретаря судового засідання Забеліної О.О.
та представників
Позивача: Овчарук О.О.
Відповідача: Богдан С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021
(головуючий - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
та касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021
(головуючий - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2016
(суддя - Макаренко О.В.)
у справі №922/2381/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз")
про стягнення 214 477 596, 33 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з запланованою відпусткою судді Вронської Г.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2021.
Короткий зміст позовних вимог
2. Публічне акціонерне товариство ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України? (далі - АТ?НАК ?Нафтогаз України?, Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства ?Харківгаз? (далі - АТ ?Харківгаз?, Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 169 639 003,17 грн, 34 876 569,93 грн пені, 2 474 756,84 грн 3% річних, 7 487 266,39 грн інфляційних втрат за договором №13-228-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013.
3. Позов обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором №13-228-ВТВ, щодо оплати отриманого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2016 в позові відмовлено повністю.
5. Судове рішення мотивовано тим, що:
- можливість Відповідача розрахуватись за природний газ для потреб виробничо-технологічних витрат природного газу (надалі-ВТВ) перед Позивачем прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від суми відповідної складової, передбаченої в тарифі на розподіл природного газу;
- водночас, протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) не було враховано обсягів витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 32,288 млн. куб.м. Сертифікатом Торгово-промислової палати України №6077 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.03.2016, підтверджено неможливість виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором, починаючи з 01.05.2014, у зв`язку з наявністю форс - мажорних обставин, а саме незатвердження відповідного тарифу на розподіл природного газу. При цьому сторони не могли передбачити вищевикладені обставини при укладенні договору, оскільки виходили з презумпції правомірності рішень та актів органів державної влади, законності їх діяльності. За умови дотримання НКРЕКП положень відповідних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для АТ "Харківгаз" повинен був враховувати більший обсяг природно газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорних обставин;
- враховуючи умови пунктів 8.1., 8.2. договору та встановлений факт існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які настали 01.05.2014 та тривають по теперішній час, суд дійшов висновку, що у даному випадку строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого газу за договором у Відповідача не настав, відповідно у Позивача відсутнє право вимагати стягнення з Відповідача основного боргу, а також відсутнє право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання за договором.
6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2016 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з АТ "ОГС "Харківгаз" на користь АТ?НАК "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 165 559 259,81 грн, 2 469 862,27 грн 3% річних, 7 042 836,84 грн інфляційних втрат. Закрито провадження у справі в частині вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення боргу у сумі 3 205 720,30 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.
Постанову мотивовано тим, що:
- протягом дії договору Відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, в тому числі й шляхом укладення додаткових угод (19 додаткових угод) щодо ціни на природний газ, при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів, водночас, обставини, зазначені у Сертифікаті від 29.03.2016 № 6077 Торгово-промислової палати України, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади, не є непереборною силою (форс-мажорними обставинами) в розумінні статті 617 ЦК України, не є підставою для звільнення Відповідача від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу;
- Відповідачем не надано доказів на підтвердження повного та своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором. Водночас, апеляційним судом встановлено, що Відповідачем погашено 874 023,06 грн заборгованості до порушення провадження у справі, вказану оплату не враховано Позивачем, а тому в цій частини позову відсутні підстави для задоволення позову. Частину заборгованості у розмірі 3 205 720,30 грн Відповідачем погашено після порушення провадження у справі, а тому в цій частині провадження у справі підлягає закриттю. Зважаючи на зазначене, перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд дійшов висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягає до стягнення сума основного боргу у розмірі 165 559 259,81 грн., 2 469 862,27 грн 3% річних, 7 042 836,84 грн інфляційних втрат;
- водночас, зважаючи на відсутність вини Відповідача у виникненні заборгованості за договором, яка утворилась у зв`язку з неможливістю Відповідачем у повному обсязі та своєчасно виконувати умови договору, через відсутність в тарифі на розподіл природного газу, який встановлює НКРЕКП, достатньої компенсації виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат АТ "ОГС "Харківгаз", апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення з Відповідача пені, за несвоєчасне виконання ним зобов`язань за договором.
Рух справи у касаційному суді
7. Ухвалами Верховного Суду: від 06.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ОГС "Харківгаз" та від 31.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ?НАК ?Нафтогаз України?. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.06.2021.
8. У судовому засіданні суду касаційної інстанції 22.06.2021 оголошувалась перерва до 02.08.2021.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений їх виклад
9. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
10. Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив п.п. 1, 2, 4 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
11. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 3 ст. 2, ст. 236 ГПК України та п. 4 частини 1 ст. 229 ГПК України, оскільки судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про призначення додаткової експертизи, також скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 907/62/18, від 25.03.2020 у справі № 908/2287/17, від 22.01.2020 у справі № 902/368/16, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
12. Посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує на необхідності відступлення від висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16, від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18 щодо питання застосування у подібних правовідносинах, положень ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України.
13. Крім того, скаржник посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про неналежне дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, посилаючись при цьому на положення п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, необґрунтовано відхиливши клопотання про зупинення провадження у справі, ухилився від встановлення всіх необхідних обставин справи для правильного вирішення спору.
14. Позивач також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови у стягнені 34 876 569,93 грн пені, 4 894,57 грн - 3% річних, 444 429, 55 грн інфляційних втрат.
15. Підставами касаційного оскарження Позивач визначив п.п. 1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України.
16. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийнято без урахування висновків Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18, від 11.10.2017 у справі № 911/1173/16, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, від 03.02.2021 у справі №914/835/19, та постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1601гс16, від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12від 14.11.2012 у справі № 6-122цс12.
17. Крім того, скаржник посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про неналежне дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим, судами неправильно застосовано положення ст. 614 ЦК України та порушено положення ст.ст. 3, 7, 13, 86, 236 ГПК України.
Узагальнений виклад інших позицій учасників справи
18. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу Позивача, в якому Відповідач заперечував проти задоволення касаційної скарги Позивача, посилаючись на безпідставність доводів викладених Позивачем у касаційній скарзі.
19. Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу Відповідача просить залишити касаційну скаргу Відповідача без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, 04.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківгаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-228-ВТВ, за умов п.1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
21. Протягом дії договору сторонами укладені додаткові угоди до договору №№1-18/1.
22. Відповідно до п. 1.1. договору, в редакції додаткової угоди № 10, продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
23. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця ( п.1.2. договору).
24. Положеннями п. 2.1. договору (зі змінами відповідно до додаткової угоди №11 від 05.02.2015) визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 147 886,316 тис.куб.м., у тому числі: -у 2013 році - 33 304,741 (тис. куб. м.); -у 2014 році - 46 287,575 (тис.куб.м.); -у 2015 році - до 68 294,000 (тис. куб.м).
25. Продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС)ДК "Укртрансгаз". Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (пункт 3.1 договору).
26. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору).
27. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).
28. Кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затв.наказом Мінпаливенерго від 24.12.2001 № 677(п.4.1. договору).
29. Обсяги виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу визначаються (розраховуються) газорозподільним підприємством згідно з Методиками визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затв. Наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264 і зареєстрованих в Мін`юсті 09.07.2003 з № 570/7891(зі змінами та доповненнями) та Методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, затв.наказом Мінпаливенерго від 21.10.2003 № 595 і зареєстрованою в Мін`юсті 25.12.2003 за № 1224/8545 (п. 4.2. договору).
30. Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
31. Додатковими угодами №1 від 10.07.2013, №2 від 08.08.2013, №3 від 31.12.2013, №4 від 28.04.2014, №5 від 15.05.2014, №6 від 10.06.201, №7 від 05.09.2014, №8 від 17.11.2014, №9 від 08.12.2014, №10 від 21.12.2014, №11 від 05.02.2015, №12 від 10.03.2015, №13 від 03.04.2015, №14 від 12.05.2015, №15 від 03.06.2015, №16 від 10.07.2015, №17 від 12.10.2015, №18 від 28.10.2015, №18/1 від 30.11.2015 сторонами вносилися зміни до пункту 5.2 договору в частині вартості природного газу та продовження строку дії Договору.
32. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу(п.5.4.)
33. Пунктом 6.1. договору (у редакції додаткової угоди №10 від 21.12.2014 до договору) передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю у відповідному місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
34. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11 договору, у редакції додаткової угоди №10 від 21.12.2014 до договору).
35. Відповідно до умов договору Позивачем передано, а Відповідачем прийнято за актами прийому-передачі природного газу протягом періоду січень 2013 року - грудень 2015 року природний газ на загальну суму 768 727 708,89 грн, а саме: - від 31.01.2013 за січень 2013 року - 7 448,134 тис. куб. м. на суму 32 090 851,39 грн. з ПДВ; від 28.02.2013 за лютий 2013 року - 9 813,425 тис. куб. м. на суму 42 307 738,88 грн; від 31.03.2013 за березень 2013 року - 3 438,497 тис. куб. м. на суму 14 815 025,65 грн; від 30.04.2013 за квітень 2013- 2 087,494 тис. куб. м. на суму 8 994125,54 грн;- від 31.08.2013 за серпень 2013 року - 100,000 тис. куб. м. на суму 423 969,60 грн; від 30.09.2013 за вересень 2013 року - 96,271 тис. куб. м. на суму 408 159,78 грн; від 31.10.2013 за жовтень 2013 року - 3169,516 тис. куб. м. на суму 13 437 784,31 грн; від 30.11.2013 за листопад 2013 року - 3 240,086 тис. куб. м. на суму 13 736 979,64 грн; від 31.12.2013 за грудень 2013 року - 3 905,318 тис. куб. м. на суму 16 557 361,10 грн; від 31.01.2014 за січень 2014 року - 6 165,956 тис. куб. м. на суму 23 568 207,61 грн; від 28.02.2014 за лютий 2014 року - 6 838,865 тис. куб. м. на суму 26 140 275,76 грн; від 31.03.2014 за березень 2014 року - 3 058,484 тис. куб. м. на суму 11 690 480,10 грн; від 30.04.2014 за квітень 2014 року - 905,124 тис. куб. м. на суму 4 464 506,03 грн; від 30.09.2014 за вересень 2014 року - 2 400,704 тис. куб. м. на суму 14 393 795,34 грн; від 31.10.2014 за жовтень 2014 року - 5 852,720 тис. куб. м. на суму 35 090 895,80 грн; від 30.11.2014 за листопад 2014 року - 7 577,559 тис. куб. м. на суму 47 528 571,76 грн; від 31.12.2014 за грудень 2014 року - 13 488,163 тис. куб. м. на суму 97 809 144,23 грн; від 28.02.2015 за лютий 2015 -6 839,669 тис. куб. м. на суму 47 923 371,99 грн; від 31.03.2015 за березень 2015 - 3 058,000 тис. куб. м. на суму 33 404 001,84 грн; від 30.04.2015 за квітень 2015 - 23 918,888 тис. куб. м. на суму 26 107 818,57 грн; від 31.05.2015 за травень 2015 - 2 095,961 тис. куб. м. на суму 17 746 669,46 грн; від 30.06.2015 за червень 2015 - 1 826,095 тис. куб. м. на суму 14 992 312,99 грн; від 31.07.2015 за липень 2015 - 1 882,043 тис. куб. м. на суму 15 324 271,65 грн; від 31.08.2015 за серпень 2015 - 2 014,977 тис. куб. м. на суму 16 406 668,11 грн; від 30.09.2015 за вересень 2015 - 1 977,491 тис. куб. м. на суму 16 101 443,61 грн; від 30.11.2015 за листопад 2015 - 7 502,441 тис. куб. м. на суму 59 502 339,73 грн; від 31.12.2015 за грудень 2015 - 14 838,050 тис. куб. м. на суму 117 760 937,42 грн.
36. Згідно поданих Позивачем розрахунків, ПАТ"Харківгаз" здійснено часткову оплату отриманого природного газу у загальній сумі 599 088 705,72 грн.
37. Виходячи зі змісту умов пунктів 6.1., 11 договору, у відповідній редакції, кінцевим строком здійснення остаточних розрахунків є 20 число місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто 20.01.2016, оскільки в частині реалізації газу договір діє до 31.12.2015.
38. Зважаючи, що Відповідач своєчасно не розрахувався за отриманий природний газ, виникла заборгованість АТ"Харківгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України".
39. Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15, адміністративний позов ПАТ "Вінницягаз", ПАТ "Волиньгаз", ПАТ "Гадячгаз", ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "Житомиргаз", ПАТ "Закарпатгаз", ПАТ "Запоріжгаз", ПАТ "Івано-Франківськгаз", ПАТ "Київоблгаз", ПАТ "Кіровоградгаз", ПАТ "Кременчукгаз", ПАТ "Криворіжгаз", ПАТ "Львівгаз", ПАТ "Луганськгаз", ПАТ "Мелітопольгаз", ПАТ "Миколаївгаз", ПАТ "Одесагаз", ПАТ "Полтавагаз", ПАТ "Рівнегаз", ПАТ "Сумигаз", ПАТ "Тисменицягаз", ПАТ "Уманьгаз", ПАТ "Харківгаз", ПАТ "Харківміськгаз", ПАТ "Херсонгаз", ПАТ "Хмельницькгаз", ПАТ "Черкасигаз", ПАТ "Чернівцігаз", ПАТ "Чернігівгаз" задоволено повністю. Скасовано Додаток до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" в частині встановлення, зокрема, для ПАТ "Харківгаз", розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік.
Зобов`язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах, зокрема, ПАТ "Харківгаз", на підставі Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України 30.05.2003 №264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595.
40. АТ "Харківгаз" звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП, що полягає у ненаданні відповідей на заяви ПАТ "Харківгаз" про перегляд та затвердження економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу та включення до витрат при формуванні тарифу суми компенсації; зобов`язання НКРЕКП встановити для ПАТ "Харківгаз" економічно обґрунтований тариф, зокрема, включивши до складу такого тарифу обсяги природного газу для потреб ВТВ, розраховані відповідно до Методик, а саме: компенсацію вартості ВТВ за 2014 -2015 роки в розмірі 230 385,7 тис. грн. без ПДВ; компенсацію вартості ВТВ за 2016 - 2017 роки в розмірі 124 048,5 тис. грн. без ПДВ; вартість газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат на період 2018 року в розмірі 235 335 тис. грн. без ПДВ.
41. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 826/9826/18, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 826/9826/18, зобов`язано НКРЕКП встановити для ПАТ"Харківгаз" економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, включивши до складу такого тарифу обсяги природного газу для потреб ВТВ, розраховані відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року № 264, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264, а саме: - компенсацію вартості ВТВ за 2014-2015 роки в розмірі 230 385,7 тис. грн. без ПДВ; - компенсацію вартості ВТВ за 2016-2017 роки в розмірі 124 048,5 тис. грн. без ПДВ; - вартість газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат на період 2018 року в розмірі 235 335 тис. грн. без ПДВ. Залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2019, яким визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП, що полягає у неприйнятті рішень по заявах ПАТ "Харківгаз" від 14.03.2018 №Kh05.2-СЛ-5010-0318, від 10.05.2018 №Kh05.1-СЛ-9838-0518 з перегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для ПАТ "Харківгаз".
Позиція Верховного Суду
42. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, заперечення проти задоволення касаційних скарг, викладені у відзивах, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, а в частині підстави визначеної у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, касаційну скаргу ПАТ"Харківгаз" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, а в частині підстав передбачених пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 ГПК України слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
43. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
44. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
45. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
46. Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
47. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
48. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
49. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
50. Судами встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі - продажу природного газу, за яким Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити природний газ у 2013 році, в обсягах та за ціною, визначеними умовами договору.
51. З урахуванням поданих сторонами доказів та висновку експерта від 06.10.2020, апеляційним судом встановлено, що станом на 07.06.2016 заборгованість Відповідача перед Позивачем по оплаті отриманого природного газу, за період з 01.09.2014 по 07.06.2016, склала 169 276 438, 03 грн.
52. Разом з цим, апеляційним судом було встановлено, що Відповідачем погашено заборгованість у розмірі 874 023, 06 грн, яку не враховано Позивачем, а тому, в цій частині позову апеляційний суд відмовив.
53. Крім того, під час розгляду справи Відповідачем погашено заборгованість у розмірі 3 205 720,30 грн, а тому в цій частині апеляційний суд закрив провадження у справі.
54. З урахуванням зазначеного, апеляційним судом встановлено заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 165 559 259,81 грн.
55. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
56. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
57. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
58. Апеляційний суд, з урахуванням положень ст. 617 ЦК України відхилив доводи Відповідача про існування форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили належне виконання ним, зобов`язань з оплати вартості поставленого Позивачем природного газу 2014-2015, які, на думку Відповідача полягали у бездіяльності органів державної влади щодо невиконання вимог із затвердження гранично допустимого розміру ВТВ природного газу в газорозподільчих мережах для Відповідача. В обґрунтування цих доводів, Відповідач посилався на Сертифікат Торгово - промислової палати України від 29.03.2016 про існування форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили).
59. Отже, суд апеляційної інстанції встановивши заборгованість Відповідача перед Позивачем, врахувавши часткову сплату заборгованості та перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням висновку експерта від 06.10.2020, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 165 559 259,81 грн заборгованості, 2 469 862, 27 грн 3% річних, 7 042 836, 84 грн інфляційних втрат.
60. Також, суд апеляційної інстанції перевірив нарахування Позивачем пені та встановив, що правильно розрахованим є розмір пені на суму 34 842 230,29 грн (з урахуванням висновку експертного дослідження від 06.10.2020). Разом з цим, апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин справи, та положень ст. 614 ЦК України, відмовив у задоволенні позову про стягнення пені.
61 Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
62. АТ "Харківгаз" касаційну скаргу подано на підставі п.п. 1, 2, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України.
63. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 3 ст. 2, ст. 236, п. 4 частини 1 ст. 229 ГПК України, оскільки судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про призначення додаткової експертизи, та зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 907/62/18, від 25.03.2020 у справі № 908/2287/17, від 22.01.2020 у справі № 902/368/16, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
64. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
65. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
66. Зі змісту зазначених АТ "Харківгаз" у касаційній скарзі постанов, Суд вбачає, що наведені в них висновки стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
67. Так, Суд, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 907/62/18, від 22.01.2020 у справі № 902/368/16, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 встановив, що у вказаних справах Верховний Суд скасовуючи судові рішення у справі направив справу на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у справі. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі. Отже, посилання скаржника на вказані справи відхиляються касаційним судом.
68. У справі № 908/2287/17 Верховний Суд переглядав ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі. Зазначеною ухвалою було зупинено провадження у справі до вирішення по суті та набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/22634/19 за позовом AT ?Запоріжгаз? до НКРЕКП про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу апеляційного суду, погодився з висновками апеляційного суду, що рішення у зазначеній адміністративній справі може вплинути на розмір задоволених вимог позивача у справі № 908/2287/17, а тому апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі № 908/2287/17.
У справі, що зараз розглядається Верховним Судом встановлено, що апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/3370/19 за позовом АТ "Харківгаз" до НКРЕКП про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП з перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Харківгаз", у бік економічно обґрунтованого та стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь АТ "Харківгаз" майнової шкоди, інфляційних втрат та 3% річних. Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні клопотання посилався на положення ст.ст. 195, 227 ГПК України, та зазначав, що розгляд справи по суті вже розпочато, а тому апеляційний суд позбавлений можливості зупинити провадження у справі, тоді як зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом спору.
При цьому, апеляційний суд врахував, що апеляційне провадження у справі вже зупинялось до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі № 826/9826/18, яким вирішено визнати протиправною бездіяльність НКРЕКП, що полягає у неприйнятті рішень по заявах ПАТ "Харківгаз" з перегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для ПАТ "Харківгаз" та зобов`язано НКРЕКП встановити для ПАТ "Харківгаз" економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, включивши до складу такого тарифу обсяги природного газу для потреб ВТВ.
Отже, справа № 908/2287/17 та справа, що зараз розглядається Верховним Судом є різними за встановленими судами обставинами справи та процесуально - правовим регулюванням, а тому зазначені справи не є подібними, зважаючи на критерії подібності.
69. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
70. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження в цій частині підстав касаційної скарги АТ "Харківгаз", передбачених п. 1ч. 2 ст. 287 ГПК України.
71. Посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, АТ "Харківгаз" вказує на необхідності відступлення від висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16, від 14.05.2018 у справі № 904/1224/18 щодо питання застосування у подібних правовідносинах, положень ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України.
72. Згідно п. 2 частини 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
73. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстави наведеної у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність правовідносин у справах та мотивоване обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.
74. Проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16, касаційний суд дійшов висновку що вказані справи не є подібними, з урахуванням наступного.
75. Так, у справі № 904/4470/16 рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд стягнув основну заборгованість, 3% річних, інфляційні втрати, в іншій частині позову відмовив. Постановою Вищого господарського суду України постанову апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. Верховний Суд здійснюючи перегляд постанови Вищого господарського суду України, в порядку п. 3 ст. 11116 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), переглянув прийняті судові рішення у справі та скасував постанову Вищого господарського суд України та рішення суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду залишив без змін. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову про часткове задоволення позову, зазначив про те, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат. Апеляційний суд відмовив у стягненні пені з посиланням на те, що відносно відповідача порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, дія якого поширюється на штрафні санкції, оскільки пеня позивачем нарахована після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Зважаючи на викладене, справа, що зараз розглядається касаційним судом та справа № 904/4470/16 є різними за встановленими судами обставинами справи.
Зважаючи на зазначене Судом відхиляються доводи касаційної скарги про наявність підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 904/4470/16, оскільки, зазначена справа, та справа, що зараз розглядається Судом є різними за істотно-правовими ознаками.
76. У справі № 926/2343/16 Верховний Суд, в порядку п.п. 1, 3 ст. 11116 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) переглянув судові рішення у справі та скасував постанову Вищого господарського суд України, постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції та направив справу на новий розгляд. При цьому, скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що судами не в повному обсязі встановлено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, Суд відхиляє доводи скаржника про необхідність відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 926/2343/16, оскільки, Верховним Судом справу № 926/2343/16 направлено на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у цій справі, а тому посилання скаржника на вказану справу є безпідставним.
Зважаючи, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16, стосуються правовідносин які не є подібними, що виключає можливість відступу від правового висновку у вказаних постановах, зважаючи на передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень, з підстави наведеної у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України
77. Щодо постанови Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/1224/18, Суд проаналізувавши зміст вказаної постанови зазначає наступне.
78. Суд враховує, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
79. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
80. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
81. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
82. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
83. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16.
84. У постанові Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/1224/18, викладено правовий висновок щодо ознак непереборної сили (форс-мажорних обставини), які дають підстави звільнення боржника від виконання зобов`язання, зважаючи на положення частини 1 ст. 614, частині 1 статті 617 ЦК України, та пункту 1 частини 1 статті 263 ЦК України. Висновок викладеній у зазначеній постанові є чітким, зрозумілим, актуальним і до теперішнього часу. При цьому, апеляційним судом правильно застосовано положення зазначеного законодавства, тоді як, доводи наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування наявності підстав для відступу від правового висновку, викладеного у вказаній постанові, не спростовують вказаних висновків, отже, Суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку викладеного у вказаній постанові Верховного Суду.
85. Крім того, скаржник посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про неналежне дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, посилаючись на положення п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, необґрунтовано відхиливши клопотання про зупинення провадження у справі, ухилився від встановлення всіх необхідних обставин справи для правильного вирішення спору.
86. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
87. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
88. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені АТ "Харківгаз" у касаційній скарзі п.п. 1, 2 ч. 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.
89. Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення. До того ж доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції, з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.
90. АТ "НАК "Нафтогаз України" касаційну скаргу подано на підставі п.п. 1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України.
91. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийнято без урахування висновків Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, від 03.02.2021 у справі №914/835/19, та постанови Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 911/1173/16, від 12.04.2017 у справі № 3-1601гс16, від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12від 14.11.2012 у справі № 6-122цс12.
92. Проаналізувавши доводи та посилання у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанови Верховного Суду та постанови Верховного Суду України, якими обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд враховує, що доводи скаржника зводяться до цитування абзаців, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, які скаржник вибірково виокремив із загального контексту правових висновків Верховного Суду, без урахування інших висновків щодо застосування положень, якими регулюються правовідносини у зазначених справах. При цьому, з деяких цитат, неможливо зрозуміти на підтвердження яких доводів, щодо невірного застосування положень норм матеріального права, викладено вказану цитату.
93. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 предметом розгляду було питання розрахунку інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
У справі, що зараз переглядається Судом, апеляційний суд перевірив нарахування інфляційних втрат та 3% річних, і з врахуванням висновку експерта від 06.10.2020, дійшов висновку, що правомірним є нарахування 3 % річних у розмірі 2 469 862,27 грн, інфляційних втрат у розмірі 7 042 836,84 грн. При цьому, апеляційний суд хоча і не посилався на правовий висновок, що викладений у вказаній постанові, однак перерахунок складових заборгованості, відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
А тому, посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" на неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 є безпідставним.
94. Щодо постанов Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, від 03.02.2021 у справі № 914/835/19, постанов Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1601гс16, від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12, від 14.11.2012 у справі № 6-122цс12, Суд зазначає наступне:
- у справі № 924/80/19 предметом спору є вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, інфляційних втрат та 3% річних;
- у справі № 914/835/19 предметом спору є стягнення заборгованості, у зв`язку з нездійсненням поставки товару за договором поставки;
- у справі № 3-1601гс16 предметом спору є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань з оплати медичного обладнання, поставленого позивачем за договором 3 % річних, інфляційних втрат та пені;
- у справі № 6-170цс12 предметом спору є вимоги про визнання договору частково недійсним та зобов`язання укласти договір;
- у справі № 6-122цс12 предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором овердрафту.
Надавши оцінку наведеним постановам, суд касаційної інстанції констатує, що зазначені справи та справа, що зараз переглядається Верховним Судом, є різними за предметом, підставами, матеріально-правовим або процесуально-правовим регулюванням спірних правовідносин, у вказаних справах судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами для обґрунтування позовних вимог. У кожній зі справ, при застосуванні положень ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, суди в межах дискреційних повноважень розглядаючи заявлені позовні вимоги, виходили зі встановлених ними конкретних обставин справи, що у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин у даній справі та у вищезазначених справах, оскільки рішення у них прийняті за результатами дослідження різних доказів.
95. Зі змісту постанови Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 911/1173/16 вбачається, що у вказаній справі предметом спору були вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу. Суд першої інстанції позов задовольнив частково стягнув частину основну заборгованість, 3 % річних, пеню та припинив провадження в частині погашеної заборгованості. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у позові. Вищий господарський суд України скасував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив без змін. Верховний Суд України погоджуючись з висновками судів першої та касаційної інстанцій про часткове задоволення позову, зазначив, що суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав вважати обставини, що підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, не є форс - мажорними обставинами, з урахуванням положень частини 1 статті 617 ЦК України, та пункту 1 частини 1 статті 263 ЦК України, отже, суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18 вбачається, що предметом спору у даній справі також є вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі -продажу природного газу. Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у позові, прийняв нове рішення про задоволення позову про стягнення основної заборгованості пені, 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, апеляційний суд посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно посилався на положення ст. 218 ГК України та ст. 614 ЦК України, оскільки, обставини на які посилається відповідач, що підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, не є форс-мажорними та не звільняють відповідача від виконання зобов`язань за договором. Верховний Суд залишаючи без змін постанову апеляційного суду, послався на положення ст. 218 ГК України та ст. ст. 263, 617 ЦК України, вказав, що зазначені відповідачем обставини не є підставою для звільнення його від виконання зобов`язань за договором.
Суд касаційної інстанції проаналізувавши постанови Верховного Суд України у справі № 911/1173/16 та Верховного Суду у справі № 904/1224/18, дійшов висновку, що вказані справи не є подібними до справи, що зараз розглядається Верховним Судом, оскільки у даних справах судами не досліджувались обставини щодо наявності вини відповідача у виникненні заборгованості за договором, з урахуванням положень ст. 614 ЦК України, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань. У даній справі апеляційний суд, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", обставин встановлених адміністративним судом у справі № 826/9826/18 та інших обставин встановлених апеляційним судом у даній справі, дійшов висновку про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості за договором. Отже, вказані справи та справа, що розглядається є різними за істотно -правовими ознаками.
96. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
97. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження в цій частині підстав касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
98. Крім того, скаржник посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про неналежне дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим, судами неправильно застосовано положення ст. 614 ЦК України та порушено положення ст.ст. 3, 7, 13, 86, 236 ГПК України.
99. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
100. Зважаючи, що підстава касаційного оскарження судового рішення, касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України", передбачена у п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження, тоді як, відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, у зв`язку з чим такі доводи як неповне дослідження судами зібраних у справі доказів не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.
101. Відповідно до положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.
102. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, визначені АТ "Харківгаз" не отримали свого підтвердження, отже суд касаційної інстанції дійшов висновку, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Харківгаз" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а в частині підстав передбачених п.п. 2, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційна скарга є безпідставною, отже в цій частині скаргу АТ "Харківгаз" слід залишити без задоволення. Підстави АТ "НАК "Нафтогаз України", обґрунтовані пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України також не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, отже, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а в частині підстав визначених п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" є необґрунтованою, отже, підлягає залишенню без задоволення, постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.