ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 390/934/13-к
провадження № 51-3481км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Анісімова Г. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисників (у режимі відеоконференції) Коротича В. А., Лісовської О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2015 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, які постановлені у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013120000000028, за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Кіровограда, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_2 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого в АДРЕСА_3 ), жителя того ж міста ( АДРЕСА_4 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт Новгородки Кіровоградської області, зареєстрованого у тому АДРЕСА_5 ), жителя АДРЕСА_6 ), раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнано невинуватими у пред`явлених їм зазначених обвинуваченнях й виправдано за відсутності в діяннях складів кримінальних правопорушень.
Відмовлено в задоволенні цивільного позову Державної податкової інспекції в м. Кіровограді до ТОВ "Укрсфера" в особі директора ОСОБА_1, ПП "Перший торговий альянс "Юнімікс" в особі директора ОСОБА_3, ПП "Агромобекс" та ПП "Транс-2007", в особі директора ОСОБА_4 про стягнення незаконно привласнених із державного бюджету коштів, пов`язаних із відшкодуванням ПДВ, у сумі 3 347 348 грн.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні ряду злочинів за обставин, які детально викладені в обвинувальному акті та відображені у вироку місцевого суду.
При цьому формулювання обвинувачення та юридична правова оцінка діянь за висновками органів досудового розслідування, які були предметом перевірки суду, зводилися до наступного.
Так, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК, за ознаками фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчиненого повторно, організованою групою; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст.191 КК, за ознаками організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК, за ознаками організації вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками організації замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою.
ОСОБА_2 обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК, за ознаками фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчиненого повторно, організованою групою; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК, за ознаками вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою.
ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК, за ознаками вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою.
ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК, за ознаками пособництва у фіктивному підприємництві, тобто створенні або придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчиненому повторно, організованою групою; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками пособництва в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах організованою групою; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК, за ознаками пособництва у вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками пособництва в замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах організованою групою.
Виправдовуючи обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції визнав, що зібрані у провадженні стороною обвинувачення окремі докази є недостовірними, а ряд інших - неналежними та недопустимими.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року вищевказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Скасовуючи згадане судове рішення суд касаційної інстанції зазначив, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а висновок щодо законності постановленого виправдувального вироку є передчасним.
За наслідками нового апеляційного розгляду Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 24 листопада 2020 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги зводиться того, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є незаконними, необґрунтованими і невмотивованими. Зокрема, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про призначення комісійної судово-економічної експертизи, спотворив суть постановлених прокурором питань, виклавши їх на користь сторони захисту, що, на думку обвинувачення, призвело до передбачуваних висновків призначеної експертизи. Такі дії суду апеляційної інстанції стали підставою для заявлення колегії суддів відводу, в якому, як вважає прокурор, безпідставно відмовлено. Також прокурор вказує на те, що апеляційний суд необґрунтовано у своєму рішенні послався на рішення судів інших юрисдикцій, оскільки такі рішення не мають преюдиціального значення в цьому кримінальному провадженні. До того ж предметом судових розглядів інших юрисдикцій були виключно істотні умови господарського договору, а не зібрані у кримінальному провадженні докази. Також прокурор вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання низки письмових доказів недопустимими. Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд при новому розгляді не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року. Підсумовуючи, прокурор вказує, що місцевий суд у вироку та суд апеляційної інстанції в ухвалі вибірково навели частину доказів, не спростували тверджень сторони обвинувачення про причетність обвинувачених до вчинення інкримінованих їм злочинів та не навели висновків, що докази, надані прокурором, є недопустимими або такими, що не стосуються предмета доказування.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, частково підтримала касаційну скаргу, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисники Коротич В. А. і Лісовська О. А., посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі прокурора доводів, заперечили проти її задоволення, просили постановлені у кримінальному провадженні залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмета перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
Згідно з вимогами ст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
При цьому, якщо суд апеляційної інстанції переглядає вирок місцевого суду після скасування судом касаційної інстанції попереднього рішення апеляційного суду, то за приписами ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону, допущених судами першої та апеляційної інстанцій у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду судом касаційної інстанції не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні.
Дотримання цього правила має важливе значення не лише як гарантія дієвості судового контролю, що здійснюється вищою судовою інстанцією, за законністю та обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій, але й щодо забезпечення єдності судової практики в цілому.
Переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Вирок суду першої інстанції щодо обвинувачених вже двічі був предметом перегляду в апеляційному порядку. При цьому попередня ухвала апеляційного суду від 14 грудня 2016 року була скасована касаційним судом у зв`язку з порушенням вимог ст. 419 КПК у частині залишення апеляційним судом без уваги низки ключових доводів апеляційної скарги прокурора, зокрема, які стосувалися безпідставного посилання суду на рішення судів інших юрисдикцій і надання цим рішенням преюдиціального значення без оцінки в сукупності з фактичними обставинами справи, необґрунтованого залишення поза увагою факту наявності інших договорів, які, за висновком органу досудового розслідування, було укладено з незаконною метою, нез`ясування суті всього обсягу пред`явленого обвинувачення та обставин, які належать до предмета доказування, з урахуванням усіх зазначених в обвинувальному акті кваліфікуючих ознак злочинів та конкретної ролі кожного їх співучасника, невідповідності правильності встановлення у вироку фактичних обставин кримінального провадження. Також увага апеляційного суду зверталась на необхідність перевірки доводів апеляційної скарги щодо оцінки доказів в аспекті ст. 94 КПК.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Незважаючи на це, всупереч приписам ч. 2 ст. 439, ст. 419 КПК при новому апеляційному розгляді вказівок суду касаційної інстанції апеляційний суд не виконав, доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення знову належним чином не перевірив, достатніх мотивів визнання їх необґрунтованими в ухвалі не навів.
Зокрема, апеляційний суд, залишаючи без змін виправдувальний вирок суду першої інстанції, зосередив свою увагу і надав ключового значення у цьому кримінальному провадженні (1) рішенням судів інших юрисдикцій, постановлених у справах № 4/166 та № 2-а-1267/08, (2) висновку судово-економічної експертизи від 30 березня 2015 року № 11/1-140 та висновку комісійної судово-економічної експертизи від 02 липня 2020 року № 3441/3442/20-71/17041-17046/20-21.
При цьому рішення судів інших юрисдикцій суд апеляційної інстанції вважав такими, що мають преюдиціальне значення для цього кримінального провадження, а висновки судово-економічних експертиз - визначальними доказами у справі.
Разом з тим Верховний Суд не може погодитись з таким підходом суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.