Постанова
Іменем України
10 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 2-2555/10
провадження № 61-2923св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Усенка Антона Володимировича, ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування заяви вказало, що 15 листопада 2010 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення, яким позов ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2008 року № LL-204/004/2008.
26 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким право вимоги за кредитним договором від 30 січня 2008 року № LL-204/004/2008 та договором поруки перейшло до ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
31 жовтня 2019 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було укладено договір факторингу № 1-10/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 30 січня 2008 року № LL-204/004/2008, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, та всіма договорами забезпечення перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Із урахуванням зазначеного, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просило суд замінити стягувача ТОВ "ОТП Факторинг" на його правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" щодо виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2010 року у цивільній справі № 2-2555/10 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2008 року № LL-204/004/2008.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просить про заміну стягувача, посилаючись на договір факторингу № 1-10/19, укладений з ТОВ "ОТП Факторинг Україна", який не був стороною у справі, та в матеріалах цивільної справи відсутні достатні докази правонаступництва між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Не погодившись із цією ухвалою, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" подало до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року у цій справі скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено стягувача АТ "ОТП Банк" на правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у виконавчому провадженні з виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2010 року у справі № 2-2555/10 за позовом ПАТ "ОТП Банк" в м. Запоріжжі до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що до заявника перейшло право вимоги, яке виникло із кредитного договору від 30 січня 2008 року № LL-204/004/2008, та не врахував, що за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 26 листопада 2010 року ПАТ "ОТП Банк" передало ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги за кредитним договором від 30 січня 2008 року № LL-204/004/2008, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, та всіма договорами забезпечення, яке в свою чергу передало вказане право за договором факторингу від 31 жовтня 2019 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Вказані правовідносини є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У лютому 2021 року представник ОСОБА_2 адвокат Усенко А. В. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 26 квітня 2021 року заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
19 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду від ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Усенка А. В., в якому представник заінтересованої особи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
17 травня 2021 року на адресу Верховного Суду від ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому представник заінтересованої особи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою представником ОСОБА_2 - адвокатом Усенко А. В. касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
16 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2010 року по справі № 2-2555/10 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість у сумі 290 035,49 грн, судові витрати у сумі 1 820,00 грн, а всього - 291 855,49 грн.
26 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до пункту 3.1 статті третьої якого ПАТ "ОТП Банк" продає (переуступає) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду
Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26 листопада 2010 року, до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшло право вимоги за кредитним договором від 30 січня 2008 року № LL-204/004/2008 DD, боржник: ОСОБА_1, та за договором пoруки № SRLL-204/004/2008, поручитель: ОСОБА_2
31 жовтня 2019 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було укладено договір факторингу № 1-10/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 30 січня 2008 року № LL-204/004/2008, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, та договорами забезпечення перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Відповідно до пункту 1.1 умов договору факторингу № 1-10/19, укладеного між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", клієнт передає (відступає) фактору право грошової вимоги, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, стає кредитором за кредитними договорами.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.
Відповідно до пункту 1.4 договору, Клієнт зобов`язаний відступити (передати) права за всіма договорами забезпечення, укладеними боржниками / майновими поручителями для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами боржниками, права вимоги за якими належить клієнту.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що права вимоги за кредитними договорами переходять до фактора з моменту виконання зобов`язань щодо перерахування всіх платежів, визначених у пункті 7 цього договору, на підставі акту приймання-передачі реєстру боржників, форма якого наведена у додатку 3 до цього договору.
Відповідно до акту № 1 приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу від 31 жовтня 2019 року № 1-10/2019, складеного 05 листопада 2019 року, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" прийняв від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" реєстр боржників, відповідно до додатку № 1 до цього договору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.