ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3498/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Міщенка І.С., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 (суддя Крестьянінов О.О. - головуючий, судді Білоусова Я.О., Фоміна В.О.)
за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради
до 1). Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області,
2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів
за участю:
відповідача-2: Вовк С.С. (адвокат)
прокурора: Зарудяна Н.О. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Дергачівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради (далі - позивач) до Відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (далі - відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп" (далі - відповідач - 2), згідно з яким, просив:
- визнати недійсною додаткову угоду від 24.01.2019 № 2 до договору постачання природного газу від 14.01.2019 № 0119-5 (далі - договір), яка укладена між відповідачами;
- визнати недійсною додаткову угоду від 29.01.2019 № 3 до договору, яка укладена між відповідачами;
- визнати недійсною додаткову угоду від 05.02.2019 № 4 до договору, яка укладена між відповідачами;
- стягнути з відповідача-2 на користь позивача необґрунтовано отримані кошти у розмірі 362 539,08 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а отриманні відповідачем-2 грошові кошти мають бути повернуті позивачу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.10.2020 (суддя Байбак О.І.), позов задоволено повністю.
2.2. Свій висновок суд мотивував тим, що додаткові угоди укладені між відповідачами на підставі нібито підвищення ціни на газ, що є порушенням вимог законодавства та підставою для визнання їх недійсними і повернення відповідачем-2 на користь позивача грошових коштів.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 вище вказане рішення суду скасовано, а позов прокурора залишено без розгляду.
2.4. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у прокурора не виникло право на позов в інтересах держави, що виключає підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що повідомлення прокуратури від 18.10.2019, яке адресоване позивачу, містить на правій нижній частині даного документа відмітку працівника канцелярії позивача про отримання саме 18.10.2019 даного повідомлення, що свідчить про дотримання прокурором процедури, яка визначена статтею 23 Закону України "Про прокуратуру"; позивач листом від 17.10.2019 № 02-19/6693 повідомив прокурора про розгляд його листа від 01.10.2019 № 40/3-830 вказавши на брак коштів для реагування, що вказує на бездіяльність позивача.
3.3. 20.06.2021 відповідачем-2 засобами поштового зв`язку до суду касаційної інстанції подано письмові пояснення, які не можуть бути прийняті до розгляду з огляду на таке.
3.4. Частиною першою статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
3.5. У даній справі ухвалою Верховного Суду від 20.05.2021 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.06.2021. Проте відповідачем-2 письмові пояснення подано 20.06.2021, тобто поза межами зазначеного строку.
Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
3.6. Отже поза межами вказаного строку право на подачу письмових пояснень відсутнє.
3.7. На підставі викладеного, письмові пояснення відповідача-2 залишені судом без розгляду, оскільки вони були подані після закінчення строку, наданого для їх подання, без наявності поважних причин.
4. Мотивувальна частина
4.1. Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення необґрунтовано отриманих коштів у відповідному розмірі.
4.2. Прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави посилався на те, що виявлено порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, розпорядником яких є позивач.
4.3. При цьому прокурор вказував на необґрунтоване підвищення відповідачем-2 ціни на газ і зменшення обсягу запланованого для його поставки, та що позивачем не вжито заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень шляхом звернення до суду з позовною заявою.
4.4. Також, відповідач - 2 під час розгляду справи в суді першої інстанції звернувся з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, в якій зазначив, що прокурором не наведено достатніх підстав необхідності захисту інтересів держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області у зв`язку з бездіяльністю компетентного органу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 відмовлено у задоволенні цього клопотання відповідача - 2 та зазначено, що листом від 17.10.2019 Золочівська селищна рада повідомила прокурора, що не може вжити відповідних заходів щодо звернення до суду з самостійним позовом у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, та просила прокурора вжити заходів представницького характеру з метою захисту порушених прав і інтересів Золочівської селищної ради при проведенні тендеру. Місцевий господарський суд також зазначив, що прокурор виконав вимоги статті 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність правових підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради в межах даної справи, відповідне повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 18.10.2019 також було направлено Дергачівською місцевою прокуратурою на адресу Золочівської селищної ради.
4.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.6. Приймаючи оскаржену у касаційному порядку постанову суд апеляційної інстанції мотивував її тим, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду.
4.7. Пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
4.8. Разом з тим статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5).
4.9. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
4.10. Згідно частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
4.11. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
4.12. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
4.13. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
4.14. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
4.15. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
4.16. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що повідомлення прокуратури від 18.10.2019, яке адресоване позивачу, містить на правій нижній частині відмітку про його отримання саме 18.10.2019, про що у касаційній скарзі зазначив прокурор. У касаційній скарзі прокурор стверджував, що ця відмітка зроблена працівником канцелярії позивача, отже висновки суд апеляційної інстанції зроблені при неповному з`ясуванні цих обставин справи.
4.17. Враховуючи положення статті 300 ГПК України, згідно яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, та додатково перевіряти докази, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід усунути вказані порушення процесуального законодавства та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
4.18. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,