ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 912/2738/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників: Селянського (фермерського) господарства "ТІОС" Ткаченка О.І. - адвоката Турчанова О.В., Фермерського господарства Зобенка Л.В. - адвоката Глазкова А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (через Господарський суд Кіровоградської області) та поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021
та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2020 в частині відхилення вимог Селянського (фермерського) господарства "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича на суму 2 863 340, 93 грн
у справі № 912/2738/20
про банкрутство Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2020 відкрито провадження у справі № 912/2738/20 про банкрутство Фермерського господарства Зобенка Л.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника.
До Господарського суду Кіровоградської області 27.10.2020 надійшла заява СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 4 893 340,93 грн., з яких: 2 000 000,00 грн. - борг з повернення сум фінансової допомоги, 30 000,00 грн. - судовий збір, 2 863 340,93 грн. - вартість безпідставно отриманого насіння соняшнику у кількості 260,780 т.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2020 у справі № 912/2738/20 (суддя Поліщук Г.Б.), окрім іншого, визнано грошові вимоги кредитора - СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. в сумі 2 030 000,00 грн. та 4 204,00 грн. судового збору. Решту вимог СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. - відхилено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 912/2738/20 (колегія суддів: Вечірко І.О. - головуючий, Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2020, зокрема, в частині відхилення вимог СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. на суму 2 863 340,93 грн. залишено без змін.
Відхиляючи грошові вимоги СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. на суму 2 863 340,93 грн., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що із змісту наданої розписки вбачається, що ФГ Зобенко Л.В. отримано в рахунок розрахунку за корпоративні права ПП "Вісмут" насіння соняшника в кількості 260 тонн 780 кг від СФГ "ТІОС" і надана кредитором розписка має ознаки договору купівлі-продажу корпоративних прав третьої особи - ПП "Вісмут".
Відтак, за висновком суду, між боржником та кредитором утворились господарські правовідносини, у відповідності до яких кредитор може вимагати передачі йому саме вказаних корпоративних прав, а тому насіння соняшника кількістю 260 тонн 780 кг в даному випадку не може бути витребувано кредитором як безпідставно набуте майно. Крім того, судом встановлено, що вказана розписка не містить зобов`язань боржника щодо строків повернення насіння соняшника в кількості 260 тонн 780 кг або його вартості.
СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2020 у справі №912/2738/20 в частині відхилення вимог СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. на суму 2 863 340,93 грн., що заявлені на підставі розписки від 21.11.2019; ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. до ФГ Зобенка Л.В. у повному обсязі на загальну суму 4 893 340,93 грн., з яких 2 000 000,00 грн. боргу з повернення сум фінансової допомоги, 30 000,00 грн. судового збору та 2 863 340,93 грн. вартості безпідставно отриманого насіння соняшнику у кількості 260 780 кг.
Підставою для подання касаційної скарги СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. зазначено п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ФГ Зобенко Л.В. не було та не є власником корпоративних прав ПП "Вісмут", а відтак, "продаж" боржником корпоративних прав ПП "Вісмут" не ґрунтується на правовій підставі.
СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. у касаційній скарзі доводить, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що надана розписка має ознаки договору купівлі-продажу корпоративних прав третьої особи - ПП "Вісмут" є помилковим та суперечить висновкам постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 484/740/17 щодо застосування ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, оскільки отримання насіння соняшнику від СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. з самого початку правовідносин не ґрунтується на правовій підставі та не забезпечує виникнення жодних прав та обов`язків між учасниками таких правовідносин на майбутнє, окрім тих, що пов`язані з поверненням безпідставно набутого майна.
Крім того, заявник касаційної скарги наголошує, що розмір грошових вимог за розпискою визначений у заяві СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. у повній відповідності до вимог ч. 1 ст. 1, абз. 5 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а відсутність у розписці обов`язку боржника щодо строків повернення насіння соняшника в кількості 260 780 кг взагалі не може вважатись підставою для відмови у визнанні грошових вимог СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І., адже конструкція ст. 1212 ЦК України прямо вказує на те, що такий обов`язок виникає у набувача безпосередньо з моменту безпідставного отримання такого майна.
Учасники справи не скористались правом, передбаченим ст. 295 ГПК України, на подання відзивів на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. та ФГ Зобенка Л.В., перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Як вбачається з матеріалів справи, заява СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. з грошовими вимогами до боржника на суму 2 863 340,93 грн. обґрунтована тим, що 20.11.2019 СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. передало ФГ Зобенка Л.В. 260 тонн 780 кг насіння соняшника, що підтверджується розпискою від 20.11.2019, підписаною головою боржника - Зобенко О.Л., а оскільки договір між кредитором та ФГ Зобенка Л.В., предметом якого б було насіння соняшнику, не укладався, то за твердженням кредитора, насіння соняшнику набуте боржником без достатньої правової підстави.
При цьому, визначаючи у грошових одиницях розмір вимог до боржника за передане насіння соняшнику СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. виходило з того, що середня ціна насіння соняшнику на внутрішньому ринку України на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство становила 10 979,91 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується висновком Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № В-537 від 27.10.2020, а відтак заборгованість ФГ Зобенка Л.В. складає 2 863 340,93 грн. (260,78 тонн х 10 979,91 грн./тонну).
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства ).
Виходячи із спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства, на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, заява СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. про визнання заявлених на підставі розписки від 21.11.2019 грошових вимог в розмірі 2 863 340,93 грн. в якості безпідставно набутого насіння соняшника мотивована ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зміст розписки, яка підписана головою ФГ Зобенко Л.В. - Зобенко О.Л., свідчить про те, що 20.11.2019 ФГ Зобенко Л.В. отримано від СФГ "ТІОС" в рахунок розрахунку за корпоративні права ПП "Вісмут" насіння соняшника в кількості 260 тонн 780 кг.
При цьому суди правильно встановили, що надана кредитором розписка має ознаки договору купівлі-продажу корпоративних прав третьої особи - ПП "Вісмут".
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується, судами не було встановлено і самим кредитором - СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. не доведено, що насіння соняшнику в кількості 260 тонн 780 кг було відвантажено на склади боржника та було прийнято останнім. При цьому кредитором на підтвердження своїх вимог до боржника не було надано жодної первинної документації на поставку насіння соняшника в наведеній кількості, а розписка від 21.11.2019 надана суду в копії.
Разом з тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, боржник та розпорядник майна заперечували проти вимог СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. на суму 2 863 340,93 грн., посилаючись на їх недоведеність.
Так, зокрема, боржник зазначив, а кредитор не довів протилежного, що ФГ Зобенко Л.В. не отримувало від СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. насіння соняшнику в кількості 260 тонн 780 кг, до складів боржника такий товар не завозився, у ФГ Зобенко Л.В. відсутня будь-яка первинна документація на підтвердження отримання товару та/або взагалі його переміщення, а також на підтвердження будь-яких якісних показників, при цьому, кредитором не надано до суду інформації звідки він цю продукцію взяв, на яких землях виростив, та з якого складу відвантажив. Боржник товар від кредитора не приймав та жодних зобов`язань на себе не брав.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, виходячи з аналізу наведених вище норм, з огляду на встановлені судами при розгляді справи обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. на суму 2 863 340, 93 грн., а доводи касаційної скарги вважає такими, що цей висновок не спростовують.
При цьому, колегією суддів відхиляються посилання заявника касаційної скарги на неврахування висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 24.06.2020 у справі № 484/740/17 щодо застосування ст. ст. 1212 ЦК України, оскільки у справі, що розглядається, та у наведеній скаржником справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Наведені СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спірних кредиторських вимог до боржника у даній справі.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2020 в частині відхилення вимог СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І. на суму 2 863 340,93 грн у справі № 912/2738/20 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-