ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/20014/15
адміністративне провадження № К/9901/29030/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представників позивача Гембари О.Ю., Міщенка М.М.,
представника відповідача Кравченко О.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Данилишина В.М. від 17 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Лічевського І.О., суддів Мацедонської В.Е., Грищенко Т.М. від 24 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2015 року №0005392202, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 541008322 грн., та №0005382202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) у розмірі 107694922 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 26923731 грн.; 2) зобов`язати відповідача вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, яка оформлена актом від 07 липня 2015 року №623/26-54-22-02/33346854.
Суди встановили, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за наслідками якої складно акт від 07 липня 2015 року №623/26-54-22-02/33346854, у якому, серед іншого, встановлено порушення Товариством вимог статей 138, 139, 144, 146, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено у 2014 році від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 541008322 грн. та занижено суму ПДВ у перевіреному періоді на 116480580 грн.
У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав показників податкового обліку за операціями із ТОВ "Віта Строй", ТОВ "Грань-Сервіс", ТОВ "Техно-Торг", оскільки перевіркою документально не підтверджено здійснення таких господарських відносин. Як на підставу для такого висновку контролюючий орган вказує на проведені заходи з податкового контролю по контрагентам та аналіз їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів; неможливість проведення зустрічних звірок постачальників контрагентів; дефектність документів, складених за результатами розглядуваних операцій, та їх оформлення з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) тощо.
На підставі акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, незгода з якими, а також діями по внесенню контролюючим органом до АІС "Податковий блок" інформації про результати документальної планової виїзної перевірки й стала підставою для звернення Товариства до суду із цим позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року позов задоволено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що операції по поставці товарів (робіт, послуг) між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Віта Строй", ТОВ "Грань-Сервіс", ТОВ "Техно-Торг") є реальними, їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а тому, за висновком суду, Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 березня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача вилучити з АІС "Податковий блок" інформації про результати планової виїзної перевірки Товариства, оформленої актом від 07 липня 2015 року №623/26-54-22-02/33346854 скасував та прийняв у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що підстави для виключення з автоматизованих інформаційних систем, які використовуються контролюючими органами, внесеної на підставі акту перевірки інформації, відсутні, позаяк внесення такої до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача; до того ж дії зі здійснення податкового контролю не визнані протиправними в установленому порядку. В частині правової оцінки порушень, встановлених відповідачем у акті перевірки, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції.
Контролюючий орган, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що розглядувані господарські операції не підтверджені належними і допустимими доказами, адже за аналізом баз даних податкового органу під час перевірки не встановлено придбання по ланцюгу постачання ТОВ "Віта Строй", ТОВ "Грань-Сервіс", ТОВ "Техно-Торг" товарів (робіт, послуг), які в подальшому були реалізовані позивачу; крім того посилається на пояснення ОСОБА_1, який є засновником ТОВ "Грін Сістемс" (постачальник ТОВ "Віта Строй"), згідно яких останній зазначив, що зареєстрував вказане товариство за винагороду без мети здійснювати господарську діяльність.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити; представники позивача проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, надавши відповідні пояснення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період, який перевірявся, Товариство було платником ПДВ.
Встановлені у акті перевірки порушення, які оспорюються позивачем, стосуються взаємовідносин Товариства з ТОВ "Віта Строй", ТОВ "Грань-Сервіс", ТОВ "Техно-Торг" як постачальниками товарів (робіт, послуг) на користь позивача.
Як установили суди, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Віта Строй" здійснювалися на підставі ряду договорів на придбання робіт та послуг з ремонту та обслуговування будівель і споруд, зокрема, але не виключно від 28 грудня 2012 року №Б-281212 (послуги з виконання ремонтно-оздоблювальної роботи у ТРЦ "Dream Towm" 2), від 01 лютого 2013 року №ПС-Б-010213 (послуги з прибирання снігу (ТРЦ "Dream Towm" 2), від 21 березня 2013 року №02Д-ТО-А (послуги з технічного обслуговування станцій водопідготовки холодного водопостачання (ТРЦ "Dream Towm" 1), від 21 березня 2013 року №02Д-ТО-Б (послуги з технічного обслуговування станцій водопідготовки холодного водопостачання (ТРЦ "Dream Towm" 2), від 20 грудня 2013 року №14-Б-ТО-02 (послуги з технічного обслуговування систем водопостачання, каналізаційних систем та фонтанів (ТРЦ "Dream Towm" 2), від 10 червня 2014 року №Б-ТО-01 (послуги з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання (ТРЦ "Dream Towm" 2).
Між Товариством та ТОВ "Грань-Сервіс" були укладені наступні договори, у відповідності до яких останнє зобов`язалося виконати на замовлення позивача відповідні роботи на надати послуги, а саме від 17 листопада 2014 року №А-Рем (ремонтно-оздоблювальні роботи (ТРЦ "Dream Towm" 1), від 17 листопада 2014 року №Б-Рем (ремонтно-оздоблювальні роботи (ТРЦ "Dream Towm" 2), від 21 листопада 2014 року №А-Усл (організація та виконання робіт/надання послуг з обслуговування конструкцій й складових частин будівлі (ТРЦ "Dream Towm" 1), від 21 листопада 2014 року №Б-Усл (організація та виконання робіт/надання послуг з обслуговування конструкцій й складових частин будівлі (ТРЦ "Dream Towm" 2), від 25 листопада 2014 року №А1-ТО (послуги з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання (ТРЦ "Dream Towm" 1), від 25 листопада 2014 року №Б1-ТО (послуги з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання (ТРЦ "Dream Towm" 2), від 25 листопада 2014 року №А2-ТО (послуги з технічного обслуговування дверних систем, вивісок та фрамуг (ТРЦ "Dream Towm" 1), від 25 листопада 2014 року №Б2-ТО (послуги з технічного обслуговування дверних систем, вивісок та фрамуг (ТРЦ "Dream Towm" 2).
ТОВ "Техно-Торг" (постачальник) на підставі виставлених рахунків-фактур поставляло Товариству електропобутові товари (оптичні диски, ноутбуки, телевізори тощо.)
За висновком судів операції по придбанню позивачем у вказаних підприємств товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), за якими сформовані відповідні суми податкових вигод (витрати та податковий кредит), підтверджуються всіма необхідними документами (рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами виконаних робіт/наданих послуг, кошторисами, довідками про вартість виконання будівельних робіт, оборотно-сальдовими відомостями по рахункам, розрахунковими документами тощо) й такі оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. У виписаних контрагентами податкових накладних присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.
Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віта Строй", ТОВ "Грань-Сервіс", ТОВ "Техно-Торг", суди зазначили, що наявні податкові накладні та первинні документи скріплені печатками, підписані уповноваженими особами, дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто такі у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов договорів, реальне здійснення спірних господарських операцій, обумовлених ними. Суди визнали, що встановлені у судовому процесі обставини спростовують доводи контролюючого органу про дефектність документів, складених за результатами розглядуваних операцій, зокрема актів виконаних робіт, й до того ж вказали, що окремі відомості у таких, на відсутність яких зважує відповідач, не віднесені до обов`язкових реквізитів документів ведення бухгалтерського обліку у розумінні Закону №996-XIV.
Як установили суди, придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) використані позивачем у власній господарській діяльності, що не спростовано відповідачем у ході розгляду справи.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Віта Строй", ТОВ "Грань-Сервіс", ТОВ "Техно-Торг" документально підтверджені та фактично проведені; відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, в ході розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV, як наслідок, не доведено порушення Товариством установленого законодавством порядку формування відповідних сум податкових вигод.
Судами у рішеннях зазначено, що з урахуванням сутності операцій відповідачем під час розгляду справи не доведено недостатності у контрагентів кількості трудових та обсягу інших ресурсів, які були необхідні останнім для виконання спірних операцій, але були відсутні, обставин неможливості залучення ними до виконання робіт (послуг) третіх осіб.
Загалом, як зазначили суди, в ході розгляду справи позиція податкового орану по суті ґрунтувалась на аналізі взаємовідносин згаданих контрагентів позивача із іншими особами, зокрема, але не виключно із ТОВ "Грін Сістемс", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "БК "Гефест Альянс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Запорізький коксохімремонт", ТОВ "Мегарід", ПП "Вега-Ремстрой", ПП "Симос", ПП "Век-Хортиця", ПП "Львівопттрейд", ТОВ "ЄАТ", та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Віта Строй", ТОВ "Грань-Сервіс", ТОВ "Техно-Торг". Разом з тим правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених відомостей про порушення Товариством податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі; до того ж правовідносини учасників попередніх поставок товарно-матеріальних цінностей не можуть впливати на оцінку проведення операцій по виконанню робіт (послуг), вчинених між платником (позивачем у справі) та його безпосередніми контрагентами (виконавцями).
При вирішенні спору судами встановлено відсутність у акті перевірки як аналізу дотримання податкової дисципліни власне позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин; дослідження укладених угод та складених на їх виконання первинних документів здійснювалося контролюючим органом вибірково, без наведення змісту кожної окремої операції та її наслідків.
У справі, що розглядається, Товариство сформувало податкові вигоди за наслідками операцій та на підставі первинних документів, здійснених та виданих контрагентами - ТОВ "Віта Строй", ТОВ "Грань-Сервіс", ТОВ "Техно-Торг", які не визнано фіктивними, а посилання відповідача на пояснення ОСОБА_1, у яких останній зазначив, що зареєстрував ТОВ "Грін Сістемс" без мети здійснювати господарську діяльність, а також вирок, ухвалений щодо цієї особи, стосуються саме цього господарюючого суб`єкта, тобто ТОВ "Грін Сістемс", відносин із яким позивач не мав.
Доказів ж наявності вироку(ів) суду відносно посадових осіб позивача або його безпосередніх контрагентів за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, контролюючим органом не надано і таких не виявлено судами під час розгляду справи.
Більше того, як встановлено судами, постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі №810/2586/15, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів ТОВ "Віта Строй", які здійснено на підставі складених ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві акту від 06 листопада 2014 року №1218/26-54-22-03/37372102 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Віта Строй" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Сіметрік" та ПП "БК "Атріум-Сервіс" за липень 2014 року" та акту від 22 вересня 2014 року №1050/26-54-22-03/37372102 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Віта Строй" за період з березня 2014 року"; зобов`язано Бориспільську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відновити в АІС "Податковий блок" дані податкової звітності ТОВ "Віта Строй" шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ за березень, липень 2014 року та додатку №5 до декларацій з ПДВ за відповідний період.
Також у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у справі №826/14265/14, яка набрала законної сили за результатами перегляду в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про реальність господарських правовідносин позивача із ТОВ "Віта Строй" за період з 01 січня по 28 лютого 2014 року.
Постановою ж Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року у справі №2а-8350/12/2670, яка набрала законної сили за результатами перегляду в касаційному порядку, задоволено позов ТОВ "Техно-Торг" про скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення останньому грошових зобов`язань. У вказаному рішення суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ "Техно-Торг" із його контрагентами за період із 01 січня 2010 року по 20 квітня 2012 року дійсно мали місце й діяльність цього суб`єкта господарювання була спрямована на отримання економічної, а не податкової вигоди.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників. Показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертизи.
За правилами частини першої та четвертої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише гіпотетичні припущення контролюючого органу та недоведені обставини.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
До того ж висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником у додаткових поясненнях судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які вирішені залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення; наведені скаржником постанови Верховного Суду (витяги з цих рішень) ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання на те, що судові рішення у цій справі неузгоджуються із сформованою практикою Верховного Суду є безпідставними.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги контролюючого органу відсутні.
Щодо позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено апеляційним судом, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються, адже не оскаржуються відповідачем.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355 КАС України, Суд