ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 480/4365/20
адміністративне провадження № К/9901/12935/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого суді Берназюка Я.О.,
суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
при секретарі судового засідання Грабовській Т.О.,
за участю:
представників відповідачів Дебда О.В., Маслова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №480/4365/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Калиновського В. А., суддів Кононенко З. О., Макаренко Я. М.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України, в якому просила:
визнати неправомірними дії Управління Служби безпеки України в Сумській області стосовно відмови у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби дружині померлого ОСОБА_1 ;
зобов`язати Управління Служби безпеки України в Сумській області скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю підполковника ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби дружині померлого, ОСОБА_1 та направити його у визначений законодавством термін головному розпоряднику коштів - Службі безпеки України;
зобов`язати Службу безпеки України здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - дружині (члену сім`ї) підполковника ОСОБА_2, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби в розмірі десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою на момент смерті - 852 732 гривень.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено трирічний строк звернення за одноразовою грошовою допомогою.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову повністю.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на дату смерті ОСОБА_2 призначення та виплата одноразової грошової допомоги регулювалися Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Постановою Кабінету Міністрів України "Про умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум" від 19 серпня 1992 року № 488 (далі - Постанова № 488), які не містили обмежень щодо трирічного строку звернення за призначенням одноразової грошової допомоги, а тому, позивачка, яка раніше не отримувала одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 має право на її отримання.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Управління Служби безпеки України в Сумській області та Служба безпеки України звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі скаржники вказують, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а саме положення статей 122, частини шостої статті 161 КАС України, а також не врахував, на думку скаржників, належну для застосування у цій справі правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, від 4 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, яка полягає у тому, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк на оскарження. Тому скаржники зазначають, що суд апеляційної інстанції протиправно, в порушення норм процесуального права, не взяв до уваги тривалу обізнаність позивача про непроведення відповідачами виплати одноразової грошової допомоги та багаторічний пропуск строку на звернення до суду.
Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення статей 16, 16-3 Закону № 2011-XII, пункти 1, 2, 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - постанова КМУ № 499), пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) та положень частини першої статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року № 2229-XII (далі - Закон № 2229-XII), у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків про наявність права у позивачки щодо отримання одноразової грошової допомоги як дружини померлого.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 12 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 480/4365/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року задоволено клопотання Служби безпеки України про розгляд справи в судовому засіданні; справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів на 20 липня 2021 року на 14:00 години.
7 липня 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому вона просить розглядати справу без її участі.
У судовому засіданні 20 липня 2021 року вирішено відкласти розгляд справи до 14:00 години 3 серпня 2021 року.
26 липня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення Управління Служби безпеки України в Сумській області до касаційної скарги, в яких зазначається про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачці одноразової грошової допомоги.
28 липня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення Служби безпеки України до касаційної скарги, в яких зазначається, що задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не повністю з`ясував обставини справи, зокрема в частині порушення позивачкою строків звернення до суду та правових підстав на виплату одноразової грошової допомоги.
Позиція інших учасників справи
17 травня 2021 року до суду надійшов відзив позивачки на касаційну скаргу, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Так, позивачка зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно визначено момент виникнення спірних правовідносин, строки, які необхідно застосовувати до спірних правовідносин, та законодавство, яким врегулюються вказані відносини.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби помер чоловік позивачки, підполковник ОСОБА_2, відповідальний співробітник 2 сектору режимно-секретного відділу Управління Служби безпеки України в Сумській області, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 23 січня 2008 року.
Причиною смерті згідно з довідкою від 23 січня 2008 року, виданою Комунальним закладом "Сумське обласне патологоанатомічне бюро", став гострий повторний трансмуральний задньо-нижньо-бічний інфаркт міокарда лівого шлуночка.
З наказу начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області від 28 січня 2008 року №18-ос встановлено, що підполковника ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу у зв`язку зі смертю. Смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов`язків військової служби.
25 лютого 2020 року позивач звернулася до Управління Служби безпеки України в Сумській області із заявою про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги як дружині померлого підполковника ОСОБА_2, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби, відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 499 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
12 березня 2020 року на заяву позивачки надійшла відповідь УСБУ в Сумській області за № 68/К-51/199/2, якою їй відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю підполковника ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби. Відмова УСБУ в Сумській області мотивована, зокрема, тим, що на момент смерті чоловіка відповідно до пункту 1 Порядку № 488 державне обов`язкове страхування військовослужбовців проводилося Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Службі безпеки України, і у зв`язку із тим, у них відсутня інформація про підтвердження того, що позивачка не зверталась або не отримувала одноразову грошову допомогу від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в період з 28 січня 2008 року по 28 травня 2008 року; за фактом смерті чоловіка спеціальне розслідування не проводилось і акт про нещасний випадок не складався; позивачка пропустила строк звернення для виплати їй одноразової грошової допомоги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2021 року, якою скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року, не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, відповідно до Закону № 2232-ХІІІ.
Згідно зі статтею 41 Закону № 2232-ХІІІ (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Крім того, відповідно до частини першої статті 29 Закону № 2229-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця Служби безпеки України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 23 лютого 2020 року) передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.
При цьому пунктом 2 наведеної Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, моментом можливого виникнення у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті ОСОБА_2, зазначена у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_2 від 23 січня 2008 року.
Як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій, на дату смерті ОСОБА_2 призначення та виплата одноразової грошової допомоги регулювалося Законом № 2232-ХІІ, Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 488.
Пунктом 1 Порядку № 488 було передбачено, що Державне обов`язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 488 вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред`явити Національній акціонерній страховій компанії "ОРАНТА" протягом трьох років з дня настання страхової події.
Водночас 28 травня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 499. Пунктом другим вказаної Постанови установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
З аналізу вказаної норми вбачається, що дію Порядку № 499 поширено на випадки, які сталися після 1 січня 2007 року, і щодо який не було здійснено виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 488.
Як установлено судами попередніх інстанцій одноразова грошова допомога пов`язана зі смертю ОСОБА_2 членами його сім`ї до 28 травня 2008 року не отримувалася, а тому до спірних правовідносин повинен бути застосований порядок № 499.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, подають до уповноваженого органу такі документи:
- заяви кожного повнолітнього члена сім`ї, а в разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) під час виконання обов`язків військової служби військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
- копію документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
- копію свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста;
- довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста;
- копію свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам у разі відсутності сім`ї у загиблого (померлого) та окремого проживання батьків;
- документи, що підтверджують факт перебування особи на утриманні військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, - для виплати одноразової грошової допомоги утриманцям у разі відсутності сім`ї у загиблого (померлого);
- копію свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
- копію свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
- копії сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;
- копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера всіх повнолітніх членів сім`ї;
- копію посвідчення про призначення особи опікуном чи піклувальником (у разі здійснення опіки чи піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста).
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 25 лютого 2020 року позивачка звернулася до УСБУ в Сумській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка під час виконання обов`язків військової служби.
Водночас судами попередніх інстанцій не встановлено, що позивачкою були подані всі документи, передбачені пунктом 4 Порядку №499 для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.
Так, у матеріалах справи знаходиться заява позивачки від 25 лютого 2020 року до т.в.о. начальника УСБУ в Сумській області, в якій ОСОБА_1 просить призначити і виплатити їй, як дружині померлого ОСОБА_2, одноразову грошову допомогу. До вказаної заяви додано 7 документів: копію витягу з наказу УСБУ в Сумській області; копію довідки про причини смерті від 23 січня 2008 року № 30; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 23 січня 2008 року; копію свідоцтва про одруження НОМЕР_3 від 12 червня 2002 року; копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 15 березня 2013 року; копію паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_5 та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 .
Водночас, судами не встановлено, що позивачкою подавалися копія документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, а також довідка органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста.
Як було зазначено вище, одноразова грошова допомога виплачується тільки у разі смерті особи, яка настала під час виконання обов`язку військової служби.
Водночас, відсутність документів, визначених пунктом 4 Порядку № 499, зокрема, про причини та обставини смерті ОСОБА_2, не встановлює обов`язку для відповідача для їх витребування та доведення щодо обставин смерті військовослужбовця (за відсутності таких документів), оскільки відповідач приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які подані заінтересованою особою.
Тобто, відповідальним за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 4 Порядку № 499, є заявник.
З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та відповідачем, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до останнього достовірних документів про причини і обставини смерті військовослужбовця покладено на заявника.
Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що Порядок № 499, на відміну від Порядку № 488, не містить строків, протягом яких зацікавлена особа повинна звернутися до уповноваженого органу щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 4 липня 2012 року № 5040-VI (далі - Закон № 5040-VI) Закон № 2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4.
Відповідно до пункту у Прикінцевих положень Закон № 5040-VI він набирає чинності з 1 січня 2014 року. В той час, пунктом 2 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 не зверталася до уповноважених органів щодо призначення та виплати їй одноразової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка, і відповідно, щодо позивачки у цій справі до 1 січня 2014 року не приймалося рішення про виплату їй одноразової грошової допомоги. Тому, враховуючи норми пункту 2 Перехідних положень Закону № 5040-VI, розгляд заяви та виплата позивачці одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися відповідно до Закону №2011-XII, з урахуванням змін, які були внесені Законом № 5040-VI і набрали чинності з 1 січня 2014 року.
Так, відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Враховуючи вищезазначене правове регулювання та обставини цієї справи, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що оскільки до набрання чинності Закону № 5040-VI законодавством не було установлено строків звернення заінтересованої особи до уповноваженої особи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, то до випадків, які сталися до 1 січня 2014 року і щодо яких уповноваженим органом не було прийнято рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, трирічний строк, установлений статтею 16-3 Закону № 2011-XII, необхідно застосовувати з 1 січня 2014 року. У зв`язку із цим, по вказаним випадкам, трирічний строк звернення заінтересованої особи із заявою до уповноваженого органу щодо призначення та виплати одноразової допомоги у зв`язку зі смертю під час виконання обов`язків військової служби спливає 31 грудня 2016 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що якщо виходити із того, що по випадках, які сталися до 1 січня 2014 року і щодо яких особа не зверталася до уповноваженого органу стосовно призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги, строк звернення не застосовувати взагалі, а щодо випадків, які сталися після 1 січня 2014 року застосувати трирічний строк, то вказане буде порушувати конституційний принцип рівності прав та свобод людини і матиме ознаки дискримінації (стаття 24 Конституції України) для осіб, які одночасно звернуться із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зумовленої подіями більш ніж трирічної давності.
Також, колегія суддів зазначає, що Порядок № 499 та Порядок № 975 є підзаконними нормативно-правовими актами і їх положення не можуть суперечити акту вищої юридичної сили - Закону № 2011-XII. При цьому, як було зазначено вище, ні Порядок № 499, ані Порядок №975 не встановлюють строків звернення заінтересованої особи із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а встановлюють порядок та умови звернення щодо її призначення та виплати, в той же час, строкові обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги установлені частиною восьмою статті 16-3 № 2011-XII, яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону № 5040-VI застосовується і до випадків, які сталися до 1 січня 2014 року, однак щодо яких рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не приймалося.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, законом встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.
Встановлення законом обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/2517/18, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права і таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Водночас, позивачкою не наведено жодних доводів щодо наявності об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до уповноваженого органу для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 у період з 23 січня 2008 року (дати смерті ОСОБА_2 ) по 31 грудня 2013 року та у період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року (трирічний строк, установлений статтею 16-3 Закону № 2011-XII).
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати їй одноразовою грошової допомоги лише 25 лютого 2020 року, тобто через 12 років після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . Вказане свідчить про невиправдане зволікання позивачкою своїм правом та виходить за межі не тільки встановленого законом строку, але і за межі розумного строку.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачка пропустила встановлений законом трирічний строк звернення до відповідача із заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка.
Також, в контексті вказаної справи, колегія суддів зазначає, що на необхідності безумовного застосування строку під час прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до положень Закону № 2011-XII неодноразово наголошувалося у постановах Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18 та від 2 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.00695.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 16, 16-3 Закону №2011-XII, частини першої статті 29 Закону № 2229-XII, пунктів 1, 2, 4 Порядку № 499 та пункту 2 Порядку №975 знайшли своє підтвердження.
Водночас колегія суддів вважає помилковим посилання скаржників на незастосування судом апеляційної інстанції статті 122 КАС України, а також неврахування у цій справі правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, від 4 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, яка полягає у тому, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк на оскарження, оскільки предметом розгляду у цій справі є не питання пов`язані із прийняттям, проходженням чи звільненням з публічної служби, а отримання одноразової грошової допомоги. Однак вказані доводи скаржників не впливають на результати касаційного розгляду цієї справі.
Враховую вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 17 липня 2020 року, зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, та узгоджуються з практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статтю 16-3 Закону №2011-XII, Порядок №499 та Порядок №975, не враховано практику суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, про що було зазначено вище, та скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.