ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.003193
адміністративне провадження № К/9901/35127/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (суддя Кедик М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуючий суддя Попко Я.С., судді: Сеник Р.П., Хобор Р.Б.) у справі №1.380.2019.003193 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берінгім" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Берінгім" (надалі - позивач, підприємство, товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі - відповідач, митний орган, митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного оформлення декларацій для підтвердження задекларованої митної вартості ним подавалися всі необхідні документи, які не містять жодних розбіжностей; в оскаржуваних рішеннях не зазначено, яких саме документів, визначених положеннями Митного кодексу України, не надав декларант; наведені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними і такими, що не відповідають правилам заповнення рішень про коригування митної вартості; викладені митним органом положення щодо не зазначення чи часткового зазначення відомостей у вантажній декларації не підпадають під ознаки визначені положенням частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки не вказують на наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано 47 рішень митного органу про коригування митної вартості товарів.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Вказує на неврахування судами, що підприємством не подані відповідні документи та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зауважує, що судом не враховано, що декларант сам визначив (обрав) шостий метод для визначення митної вартості товару. Зазначає, що позивачем не надано документів в підтвердження оплати товару, зокрема, інвойс, та не надано доказів в підтвердження поставки товару на умовах "після оплати". Звертає увагу на те, що під час митного оформлення товару підприємством не надано до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт.
Від позивача 22 червня 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу митного органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією "ТеІІ-Тех Gmbh" (Швейцарія) укладено контракт від 18 квітня 2018 року №1-BERI-TELL, за умовами якого продавець продає, а покупець купує одяг, взуття, речі, що були у використанні згідно з інвойсом.
На виконання вказаного контракту позивачем до митного оформлення подано відповідні митні декларації за кодами товарів 6309000020 "Одяг, що був у використанні, для подальшого використання, не сортований з текстильних матеріалів (SecondHand): футболки, сорочки, блузки, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, светри, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 25%". Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD; за кодом 6309000010 "взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 25%". Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 "Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 28%". Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD.
Не погоджуючись із заявленою митною вартістю митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: від 26.04.2019 № UА 209000/2019/200627/2; від 23.04.2019 № UА209000/2019/200604/2; від 22.04.2019 № UА 209000/2019/200593/2; від 19.04.2019 № UА 209000/2019/200589/2; від 18.04.2019 № UА 209000/2019/200586/2; від 16.04.2019 № UА 209000/2019/200573/2; від 16.04.2019 № UА 209000/2019/200572/2; від 16.04.2019 № UА 209000/2019/200574/2; від 15.04.2019 № UА 209000/2019/200558/2; від 15.04.2019 № UА 209000/2019/200557/2; від 15.04.2019 № UА 209000/2019/200551/2; від 15.04.2019 № UА 209000/2019/200550/2; від 12.04.2019 № UА 209000/2019/200545/2; від 12.04.2019 № UА 209000/2019/200542/2; від 04.04.2019 № UА 209000/2019/200501/2; від 03.04.2019 № UА 209000/2019/200497/2; від 03.04.2019 № UА 209000/2019/200495/2; від 02.04.2019 № UА 209000/2019/200492/2; від 02.04.2019 № UА 209000/2019/200485/2; від 02.04.2019 № UА 209000/2019/200483/2; від 01.04.2019 № UА 209000/2019/200470/2; від 29.05.2019 № UА 209000/2019/200856/2; від 29.05.2019 № UА 209000/2019/200851/2; від 28.05.2019 № UА 209000/2019/200843/2; від 24.05.2019 № UА 209000/2019/200809/2; від 24.05.2019 № UА 209000/2019/200808/2; від 23.05.2019 № UА 209000/2019/200800/2; від 21.05.2019 № UА 209000/2019/200781/2; від 21.05.2019 № UА 209000/2019/200783/2; від 21.05.2019 № UА 209000/2019/200774/2; від 21.05.2019 № UА 209000/2019/200778/2; від 21.05.2019 № UА 209000/2019/200773/2; від 20.05.2019 № UА 209000/2019/200761/2; від 16.05.2019 № UА 209000/2019/200750/2; від 16.05.2019 № UА 209000/2019/200748/2; від 15.05.2019 № UА 209000/2019/200739/2; від 14.05.2019 № UА 209000/2019/200731/2; від 13.05.2019 № UА 209000/2019/200712/2; від 11.05.2019 № UА 209000/2019/200706/2; від 10.05.2019 № UА 209000/2019/200694/2; від 10.05.2019 № UА 209000/2019/200693/2; від 10.05.2019 № UА 209000/2019/200696/2; від 10.05.2019 № UА 209000/2019/200695/2; від 02.05.2019 № UА 209000/2019/200637/2; від 02.05.2019 № UА 209000/2019/200635/2; від 02.05.2019 № UА 209000/2019/200639/2; від 02.05.2019 № UА 209000/2019/200638/2.
Митним органом проведено відповідні коригування митної вартості:
- за кодом товару 6309000020 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD;
- за кодом товару 6309000010 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD;
- за кодом товару 6309000090 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD
Підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів вказано те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за резервним методом, оскільки не відповідає умовам статті 64 Митного кодексу України та Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року; джерело інформації, що використовувалось для визначення митної вартості, є неактуальним за часовими параметрами; митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у пунктах 2 - 3 статті 53 Митного кодексу України.
Відповідач вимагав надати додаткові документи згідно з переліком, визначеним частиною третьою-четвертою статті 53 Митного кодексу України. Указував, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
За правилами частин першої, другої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
За правилами пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, зокрема, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують оплату товару.
Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Водночас задекларована митна вартість визначалася декларантом на підставі положень контракту від 18 квітня 2018 року 1-BERI-TELL, положень відповідних інвойсів; також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучалися при поданні первинних митних декларацій; до суду позивач надав платіжні доручення в іноземній валюті на оплату за поставлені товари згідно з виставленими інвойсами.
Відповідно до умов контракту датою поставки товару була дата завершення митного оформлення та прибуття товару на адресу покупця; розрахунки за цим контрактом проводилися в безготівковій формі; за домовленістю сторін була можлива передоплата згідно зі встановленим інвойсом.
Підтвердження про встановлення домовленість щодо передоплати у справі відсутні, а платіжні доручення за поставлений товар, які були видані після завершення поставки, не могли бути подані митному органу до завершення митного оформлення товару.
Проаналізувавши подані позивачем платіжні документи, суди дійшли висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару і це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Також в оскаржуваних рішеннях зазначено, що митна вартість не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у пунктах 2- 3 статті 53 Митного кодексу України.
Відповідно до карток відмови, при поданні первинних митних декларацій позивач долучив такі документи: рахунок-фактура (інвойс), автотранспортна накладна, декларація про походження товару, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, доповнення до цього договору, договір (контракт) на перевезення, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари що включені до Зеленого переліку відходів, сертифікат дезінфекції, контракти купівлі-продажу товару (1-BERI-TELL) та контракт на перевезення (BERI/01).
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що в оскаржуваних рішеннях не зазначено, яких саме документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України декларант не надав, а наведені у них причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними і не відповідають правилам заповнення рішень про коригування митної вартості.
Доводи митного органу про не зазначення чи часткове зазначення відомостей у вантажній декларації суди не взяли до уваги як такі, що не підпадають під ознаки, визначені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, оскільки не вказують на наявні розбіжностей, ознаки підробки чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що жодних обґрунтувань того, чому митний орган не може прийняти митні декларації за визначеним декларантом методом у рішеннях не наведено, а обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості імпортованого товару, та інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.
Висновки судів попередніх інстанцій, є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із нею, оскільки така оцінка судами попередніх інстанцій дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2020 у справі № 1.380.2019.001438 (К/9901/36194/19).
Доводи відповідача про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Водночас у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, встановлення якого є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -