ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 820/4287/17
адміністративне провадження № К/9901/51410/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя - О.В. Білова) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (колегія суддів: З.О. Кононенко, О.М. Калитка, Я.В. П`янова) у справі № 820/4287/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-БС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробуд-БС", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якого є Головного управління ДПС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2017 № 0001311401 та від 19.06.2017 № 0001321401.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що зміна найменування цементу марки ШПЦ (Шлакопортландцемент) ІІІ/А-400 під час його фасування на марку ПЦ (Портландцемент) ІІ/Б-Ш-400 при реалізації однорідних товарів, які згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 віднесено до однієї й тієї товарної позиції, ніяким чином не впливає на оподаткування результатів господарських операцій ТОВ "Добробуд-БС" як платника податків, хоча й може містити ознаки правопорушення в інших ніж податкові правовідносинах та мати інші наслідки.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суди відзначили, що факт фасування Шлакопортландцементу ІІІ/А-400, придбаного навалом, у мішки жодним чином не змінює фізико-хімічних властивостей такого Шлакопортландцементу та не покращує його до рівня Портландцементу ПЦ ІІ/Б-ІІІ - 400, згідно ДСТУ Б В.2.7-46:2010, тому у позивача відсутні належним чином складені первинні документи, які б підтверджували витрати на придбання Портландцементу ПЦ ІІ/Б-ІІІ - 400, а також факти реалізації придбаного Шлакопортландцементу ІІІ/А-400 навалу.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в яких він просив їх скасувати позов задовольнити. Доводи касаційної скарги позивача аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги. Позивач окремо звертає увагу суду касаційної інстанції, що судами не встановлено факт здійснення ним лише фасування суміші цементу, яку він навалом придбавав у своїх контрагентів, та перепродував в мішках великим торговим магазинам, тоді як зміна номенклатури товару під час цієї дії здійснена помилково, і не може бути наслідком накладення на нього фінансової відповідальності спірними у даній справі рішеннями.
Також позивачем після відкриття касаційного провадження надано клопотання та додаткові пояснення і докази, які, на його погляд, мають значення для правильного вирішення справи і спростовують висновки податкового органу. Не подання таких доказів судам попередніх інстанцій є наслідком неналежного виконання його представником своїх повноважень. Також в одному із пояснень позивачем вказувалось на те, що на стадії вже розгляду судом апеляційної інстанції справи по суті відбулась заміна одного судді, учасника колегії на іншого, при цьому розгляд справи не був розпочатий заново, що позбавило новопризначеного судді належним чином ознайомитись із матеріалами справи.
В письмовому відзиві, який надійшов до Верховного Суду відповідач просив залишити касаційну скаргу позивача без змін, а оскаржувані ним рішення судів попередніх інстанцій без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Добробуд-БС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки № 4153/20-40-14-01-18/38156596 від 21.06.2017.
В акті перевірки № 4153/20-40-14-01-18/38156596 від 21.06.2017 податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та невірного визначення фінансового результату - встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1057464 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 565069 грн., за 2016 рік у сумі 492395 грн.;
- п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України - встановлено заниження ПДВ у сумі 534642 грн, у тому числі за грудень 2015 р. у сумі 286765 грн та за грудень 2016 р. у сумі 247877 грн.
На підставі висновків акту перевірки № 4153/20-40-14-01-18/38156596 від 21.06.2017 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0001321401 від 19.06.2017, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість у розмірі 668302,50 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями - у розмірі 534642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 133660,5 грн (а.с.111);
- №0001311401 від 19.06.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1180562,75 грн, з яких: 1057464 грн. - за податковими зобов`язаннями, 123098,75 грн - штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.110).
За висновками відповідача, які вказані в акті перевірки, Товариством реалізовувався товар, який ним не придбавався, при цьому позивачем не здійснювалося будь-яких перетворень придбаного Шлакопортландцементу ШПЦ ІІ/А щодо зміни його складу, переробки чи інших дій відносно зміни якостей вказаного товару.
Зокрема, судами установлено, що позивач згідно даних бухгалтерського обліку (рах.281) та первинних документів ТОВ "Торгівельна мережа "Добробуд-БС" обсяги придбання товару під назвою "Шлакопортландцемент ШПЦ ІІІ/А-400 навал" склали:
- у 2015 р.-1857 т. на суму 1578168,95 грн,
- у 2016 р.-1343 т. на суму 1239385,76 грн.
Протягом 2015-2016 років підприємством реалізовувався інший будівельний матеріал з назвою "цемент м-400 торгової марки "Основа", згідно представленої упаковки назва товару "Портландцемент ПЦ ІІ/Б-ІІІ - 400 ДСТУ Б В.2.7-46:2010". Як зазначено в акті перевірки, згідно усним поясненням бухгалтера, Шлакопортландцемент ШПЦ ІІІ/А-400 було перепаковано у мішки та реалізовано з іншою номенклатурою.
Отже, відповідач дійшов висновку про завищення витрат підчас придбання позивачем товару з номенклатурою Шлакопортландцемент ШПЦ ІІІ/А-400 навал, та не сплату у ціні такого придбання суми ПДВ, тому що даний товар не використовувався у господарській діяльності позивача.
У відповідності до п. 134.1.1 ст. 134.1 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Як було установлено судами в ході розгляду даної справи, що підтверджується позивачем, у 2015-2016 роках ним придбавався у третіх суб`єктів господарювання товар під назвою "Шлакопортландцемент ШПЦ ІІІ/А-400 навал", який був перепакований у мішки та реалізовано з іншою номенклатурою.
Зокрема згідно видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи вбачається, що підприємством реалізовувався інший будівельний матеріал з назвою "Цемент м-400 торгової марки "Основа", згідно представленої упаковки назва товару "Портландцемент ПЦ ІІ/Б-ІІІ - 400 ДСТУ Б В.2.7-46:2010".
Оцінюючи названі обставини, а також враховуючи якісні властивості двох різних за складом речовини - цементу, а також його познак, згідно приписів ДСТУ Б В.2.7-46:2010, які оцінювали суди попередніх інстанцій, Верховний Суд погоджується із висновками, що товар, який придбавався позивачем навалом (Шлакопортландцемент) і той товар який ним реалізовувався (Портландцемент) є різними. Доказів зворотного позивачем не надано.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на об`єктивно досліджених доказах, що спростовує заперечення позивача в касаційній скарзі про неповне дослідження судами матеріалів справи.
Доводи позивача спростовуються наявними в матеріалах справи податковими накладними, рахунками по придбанню ним саме Шлакопортландцемену і видатковими накладними по реалізації іншого виду цементу, - Портландцементу. Відповідачем правильно визначено, що включення позивачем до собівартості таких товарів вартості придбаного Шлакопортландцемену є безпідставним, тому що позивач не здійснював його переробку.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Добробуд-БС" завищено витрати за статтею "собівартість", що стало наслідком заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за перевіряємий період.
Щодо додаткових доказів які долучені позивачем до поданих ним клопотань та пояснень які надійшли до Верховного Суду, то вони не можуть прийматись до уваги, оскільки Суд не наділений повноваженнями досліджувати, збирати та переоцінювати докази в силу приписів частини другої статті 341 КАС України.
В частині доводів позивача, про те, що суд апеляційної інстанції при зміні членів колегії суддів не розпочав розгляд справи спочатку по суті, Верховний Суд відзначає, що відповідна заміна колегії суддів відбулась на підставі розпоряджень керівника апарату, що підтверджено розпорядженнями та відповідними протоколами повторного розподілу справи (т.3, а.с.72,73, 92,93). Згідно із наявних в матеріалах справи протоколів судового засідання при заміні складу колегії суду розгляд справи починався з початку, що підтверджується примітками до процесуальної дії судді доповідача. Таким чином, доводи позивача є необґрунтованими і такими, що нічим не підтвердженні.
Зрештою, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи частини другої статті 351 КАС України, згідно із приписами якої порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Підсумовуючи зазначене, Верховний Суд погоджується із рішенням судів першої і апеляційної інстанцій про відмову у задоволені позову.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 345, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,