ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/7559/16
адміністративне провадження № К/9901/58310/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №826/7559/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" (далі - ТОВ "Прінт Інжінірінг") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві) від 09.03.2016 №0932615131.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Прінт Інжінірінг" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Так, ТОВ ТОВ "Прінт Інжінірінг" зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Прінт Інжінірінг", код ЄДРПОУ 34880036 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у місті Києві складено акт від 18.02.2016 №45/26-15-13-01-04/34880036, в якому, зокрема, відображено висновок ТОВ "Прінт Інжінірінг" пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 149910,00 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 №0932615131, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 225035,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 149910,00 грн. та 72125,00 штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Верховний Суд наголошує, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Судами також встановлено, між що між ТОВ "Прінт Інжиніринг" та ТОВ "Хайді Інвест" укладено договір підряду №05/10/2014 від 09.09.2014, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на виконання робіт з реконструкції приміщення під облаштування брикетниці і реконструкції приміщення під облаштування складів готової продукції і сировини (тирса) на підприємстві по підготовці мазуту і бітума, переробці і утилізації відпрацьованих масел і відходів нафтопереробки по вул. Миру, 70, с. Руденкова, Новосанжарського району, Полтавської області.
Згідно п. 4.1 Договору виконавець зобов`язується виконати роботи протягом 30 календарних днів з моменту підписання дійсного договору.
На підтвердження фактичності виконання договору підряду позивачем до матеріалів справи додано акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, об`єктний кошторис, довідку про вартість виконаних робіт, договірну ціну, оборотно-сальдові відомості по рахунку.
Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження доводів про правомірність формування ним податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ "Хайді Інвест", судами першої та апеляційної інстанції враховано, що наявність лише зазначених вище документів не є достатніми доказами товарності господарських операцій, за відсутності інших документів, які відображають реальність таких операцій, з врахуванням технічних та трудових ресурсів, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тощо.
Так, відповідно до висновків податкового органу, згідно наданих до перевірки документів, складених згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013: витрати праці робітників- будівельників на обсяг робіт - 3628,56 людино-годин, витрати праці робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт - 162,21 людино-годин. Всього - 3790,77 людино-годин.
Згідно первинних документів за вересень 2014 року витрати праці робітників-будівельників на обсяг робіт складають 3628,56 людино-годин, витрати праці робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт - 162,21 людино-годин, всього - 3790,77 людино-годин. Виходячи з того, що в вересні 2014 року було 22 робочих дні, тривалість згідно Кодексу законів про працю України одного дня - 8 робочих годин, розраховується кількість працюючих, які задіяні до виконання будівельних робіт згідно норм ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. Таким чином для виконання договору підряду №05/10/2014 від 09.09.2014 необхідно не менше 21 особи.
Згідно звіту про нарахування заробітної плати ТОВ "Хайді Інвест" за вересень 2014 року, поданого до ДПІ, штатна чисельність працівників складає 1 особа, виплати нараховані 1 особі.
Наведені обставини свідчать про невідповідність штатної чисельності працівників для виконання робіт вказаних в акті приймання виконаних робіт. Також, в матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності у ТОВ "Хайді Інвест" власного чи орендованого обладнання для виконання будівельних операцій, технічного персоналу та матеріальних ресурсів.
При цьому, судами не взято до уваги наданий позивачем журнал реєстрації інструктажу на робочому місці, оскільки з останнього не можливо встановити працівниками якого підприємства чи організації є зазначені особи.
Отже, враховуючи наведені вище обставин справи, суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість цілком обґрунтовано виходили з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентом та факт їх використання в господарській діяльності позивача.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -