ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 803/313/17
адміністративне провадження № К/9901/41498/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства "Луцький ремонтний завод "Мотор" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 (суддя - Лозовський О.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді - Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі № 803/313/17.
встановив:
Державне підприємство "Луцький ремонтний завод "Мотор" (далі - ДП "Луцький РЗ "Мотор") звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 20.02.2017 №0000915602 та №0000945602.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Луцький РЗ "Мотор" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Луцьким відділенням Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Луцький РЗ "Мотор" з питань господарських відносин з ТОВ "Авіа Макс" за період лютий, травень 2015 року, ТОВ НВП "Форсаж Плюс" за період травень - липень 2015 року та ТОВ "Технопідшипник" за період червень 2015 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.01.2017 №10/28-10-56-02/08029701, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення позивачем пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме - завищено податковий кредит на суму 423996,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 217458,00 грн., з огляду на непідтвердження реального факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Авіа Макс", ТОВ НВП "Форсаж Плюс" та ТОВ "Технопідшипник" та недоліки поданої позивачем первинної документації.
Обґрунтовуючи свою позицію, Офіс великих платників податків ДФС посилався на результати контрольних заходів щодо контрагентів позивача, в яких відображено висновок про проведення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування) та податкового кредиту, відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами.
На підставі названого акту перевірки відповідачем 20.02.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000915602, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, червень 2015 року на загальну суму 206538,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 51634,50 грн. та №0000945602, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 217458,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Судами також встановлено, що спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий, травень - липень 2015 року позивачем були сформовані на підставі фінансово-господарських операцій згідно договорів, укладених з ТОВ "Авіа Макс" від 17.04.2014 №242, ТОВ НВП "Форсаж Плюс" від 10.04.2014 №212, від 27.04.2015 №278, ТОВ "Технопідшипник" від 21.08.2012 №445 та додаткових угод до них, за умовами яких позивачем були придбані підшипники та інші запасні частини до авіадвигунів та їх агрегатів, а також спеціальні матеріали, перелік товару вказаний в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даних договорів, найменування, кількість, асортимент, ціна постачання товару визначаються згідно з видатковими накладними.
На підтвердження факту придбання зазначених товарів та правомірності формування сум податкового кредиту по даних операціях позивачем надано: копі укладених договорів, видаткових накладних, податкових накладних, зареєстрованх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, актів приймання-передачі ТМЦ, платіжних доручень.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ДП "Луцький РЗ "Мотор" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Судами також з`ясовано, що ДП "Луцький РЗ "Мотор" є підприємством оборонної промисловості, який здійснює ремонт авіаційних двигунів, та на якому запроваджена чітка система контролю і обліку операцій з постачання авіа запчастин та їх використання у виробництві, із залученням великої кількості фахівців до вказаних процесів, сплати податків та зборів до бюджетів усіх рівнів, а також використання продукції в процесі ремонту авіаційних двигунів.
В матеріалах справи наявні представлені позивачем докази, що підтверджують фактичне надходження товарно-матеріальних цінностей під час господарської діяльності від ТОВ "Авіа Макс", ТОВ НВП "Форсаж Плюс" та ТОВ "Технопідшипник", порядок придбання, обліку, використання та списання авіаційних запчастин та спеціальних товарів, зокрема, Свідоцтво про ідентифікацію виробника (постачальника) продукції для Збройних Сил України від 15.03.2001 №384, Сертифікат схвалення організації з технічного обслуговування та ремонту авіаційних двигунів, Атестат виробництва, картки складського обліку матеріалів, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей завідувачем складу від постачальника, акти звірки платіжних операцій, відомості поповнення постійного запасу інструментів, Схему порядку використання продукції, Порядок використання продукції запасних частин, які придбані за договорами у постачальників, наряди-замовлення на проведення капітального ремонту авіадвигуна, накладні на отримання вантажу, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, експрес-накладні, акти на отримання багажу, паспорти на підшипник, журнал обліку ввозу на підприємство ТМЦ іншими організаціями, накладні, карти якості, картки складського обліку матеріалів, наряд-замовлення.
Щодо доводів відповідача наведених в акті перевірки, про те, що кількість товару, придбана у ТОВ "Авіа Макс", яка зазначена у сертифікатах якості та актах прийому-передачі, не відповідає кількості товару за видатковими накладними та картками складського обліку, з`ясовано, що позивачем при вхідному контролі некондиційна продукція поверталася постачальнику на підставі акту повернення від 09.06.2015 №08/06 та експрес-накладної №59000114063728
Крім того, як слідує із бухгалтерської довідки, рахунку та Реєстру платіжних документів заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 20015 року у сумі 110836,00 грн. ПДВ відшкодовано на поточний рахунок позивача 22.04.2015, за червень 2015 року у сумі 166495,00 грн. - 12.08.2015, за липень 2015 року у сумі 19480,00 грн. - 11.09.2015, за травень 2015 року у сумі 127185,00 грн. - зараховано в рахунок майбутніх платежів.
Щодо відсутності у платника податку - покупця товару належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, судами вірно враховано, що дана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції, оскільки товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу.
Сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Авіа Макс", ТОВ НВП "Форсаж Плюс" та ТОВ "Технопідшипник" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операції.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд