ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3274/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Фоміна В.О., судді - Білоусова Я.О., Пуль О.А.)
від 26.01.2021
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1
до 1) ОСОБА_2
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома"
про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.11.2012, витребування частини частки у статутному капіталі та зобов`язання вчинити певні дії.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1.1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" (надалі - ТОВ "Аксіома", відповідач 2), в якому просив:
- розірвати договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративного права) від 07.11.2012, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини частки в розмірі 8,75% у статутному капіталі ТОВ "Аксіома";
- зобов`язати ТОВ "Аксіома" провести реєстраційні дії щодо зміни відомостей про розмір часток учасників у статутному капіталі, а саме збільшення частки ОСОБА_1 на 481 250,00 грн та зменшення частки ОСОБА_2 на 481 250,00 грн у статутному капіталі.
1.2. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що він на підставі договору купівлі-продажу частки (корпоративного права) від 07.11.2012 передав у власність відповідача 1 частину належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Аксіома" (корпоративне право) в розмірі 8,75% статутного капіталу, проте відповідачем 1 не виконано обов`язки щодо сплати вартості отриманої частки, чим порушено його права.
1.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.
1.4. 16.10.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати належну їй частку в статутному капіталі ТОВ "Аксіома".
1.5. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказує на такі обставини:
- 07.11.2012 між позивачем і відповідачем був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача 1 частину належної йому частки у статутному капіталі TОB "Аксіома" (корпоративне право) в розмірі 8,75% за номінальною вартістю, а ОСОБА_2 зобов`язалась прийняти її та сплатити за неї грошові кошти.
- позивач повністю виконав своє зобов`язання за договором, передавши відповідачу 1 обумовлену ним частину частки у статутному капіталі ТОВ "Аксіома", проте ОСОБА_2 вартість частки не сплатила, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду з позовом про розірвання договору та про витребування з володіння відповідача 1 частки у статутному капіталі ТОВ "Аксіома" в розмірі 8,75%.
1.6. ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 намагається відчужити належну їй частку в статутному капіталі ТОВ "Аксіома", що підтверджується повідомленням, яке було отримано одним з інших учасників товариства, в якому ОСОБА_2 пропонувала учаснику товариства скористатись переважним правом на придбання належної їй частки у статному капіталі ТОВ "Аксіома" у розмірі 50%.
1.7. Позивач вважає, що відчуження ОСОБА_2 належної їй частки у статутному капіталі ТОВ "Аксіома" унеможливить, у разі задоволення позову, виконаним рішення суду про витребування з володіння на користь позивача частини частки в розмірі 8,75% у статутному капіталі ТОВ "Аксіома", що призведе до неможливості поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Харківської області ухвалою від 19.10.2020 у справі № 922/3274/20 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив та заборонив ОСОБА_2 відчужувати належну їй частку в статутному капіталі ТОВ "Аксіома".
2.2. Суд першої інстанції виходив з таких обставин:
- невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову може в значній мірі ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь заявника;
- дії ОСОБА_2 щодо направлення пропозицій учасникам товариства про використання переважного права купівлі належної їй частки у статутному капіталі ТОВ "Аксіома", свідчать про наявність імовірності відчуження належної частки першого відповідача у статутному капіталі ТОВ "Аксіома", що буде мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову;
- не вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_2 відчужувати належну їй частку в статутному капіталі товариства, може призвести до необхідності заявлення позивачем нових вимог та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі якщо буде встановлено, що вони порушені;
- вказані ОСОБА_1 у заяві заходи забезпечення відповідають вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності, а також між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок;
- заходи, які просить застосувати позивач є співмірними, виправданими та потрібними. Незастосування таких заходів, з урахуванням обставин справи, може призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків для заявника;
- вжиття запропонованих заходів забезпечення позову не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для ОСОБА_2, оскільки вжиті заходи мають тимчасовий характер, а їх вжиття направлене на забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб та на переконання суду жодним не порушить прав ОСОБА_2, як учасника товариства;
- оцінюючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про перевагу інтересів позивача, адже саме його інтереси у разі невжиття відповідних заходів та задоволення позову потерпатимуть більше, оскільки їх відновлення буде більш ускладненим ніж відновлення інтересів відповідачів, у разі вжиття таких заходів та відмови у задоволенні позову.
2.3. 26.01.2021 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
2.4. Апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування причин звернення із заявою про забезпечення позову, як і не надано доказів існування обставин, які унеможливлять виконання рішення суду у цій справі, або призведуть до неможливості поновлення прав заявника в разі задоволення позовних вимог.
2.5. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, вказав, що:
- копія листа - повідомлення ОСОБА_2 про намір відчужити свою частку не містить такого обов`язкового реквізита як дата документа, що не відповідає загальним правилам діловодства, а також унеможливлює встановити обставини щодо періоду часу звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з пропозицією про придбання частки;
- наявність оригіналу листа ОСОБА_2 про намір відчужити свою частку позивачем не доведена, а тому ці обставини викликають у суду апеляційної інстанції обґрунтований сумнів щодо його існування;
- представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції надав пояснення та вказав, що ОСОБА_2 не складала та не підписувала цього листа, ні в 2014 - 2015 роках, ні у теперішній час. На підтвердження зазначеного представником ОСОБА_2 також вказано, що ОСОБА_2 з цього приводу звернулась до правоохоронних органів з метою притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 12.02.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 922/3274/20 до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 74, 86, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 910/9359/20, від 05.11.2020 у справі № 910/7181/20, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19, від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18.
3.3. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вказані норми процесуального права, оскільки:
- ОСОБА_1, звертаючись із заявою про забезпечення позову обґрунтував, згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, необхідність вжиття відповідних заходів, зокрема, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу не виконувала зобов`язання щодо сплати вартості частки і остання може в будь - який момент розпорядитися своєю часткою шляхом її відчуження третій особі;
- вимагаючи від позивача доведення існування обставин, які унеможливлять виконання рішення суду у цій справі, або призведуть до неможливості поновлення прав заявника, в разі задоволення позову, суд апеляційної інстанції, не врахував, що відповідачем 1 не виконувались зобов`язання за договором та що вони є цілком співмірними, виправданими та потрібними, адже незастосування таких заходів, з урахуванням обставин справи, може призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків для скаржника.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відповідач 1 стверджує, що відсутнє будь - яке обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може унеможливити чи ускладнити виконання в майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
4.1. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, проаналізувавши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі та доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану господарським судом апеляційної інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.3. У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що:
- позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункти 2 та 4 частини 1);
- не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору (частина 5);
- заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина 10).
4.4. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови ВП ВС від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
4.5. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
4.6. Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови ВС від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).
4.7. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
4.8. Звертаючись з позовом ОСОБА_1, зокрема, просив витребувати з володіння ОСОБА_2 частину частки в розмірі 8,75% у статутному капіталі ТОВ "Аксіома". Загальний розмір частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Аксіома" складає 50%.
4.9. Проте суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, заборонив ОСОБА_2 відчужувати належну їй частку в статутному капіталі ТОВ "Аксіома" в повному розмірі, що свідчить про неспівмірність вжитих заходів із предметом спору.
4.10. Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову є обґрунтованим.
4.11. Також суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд жодним чином не обґрунтував, яким чином невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки копія листа-повідомлення ОСОБА_2 не є належним доказом, який би підтверджував її намір відчужити свою частку у статутному капіталі ТОВ "Аксіома".
4.12. З огляду на викладене вище, суд касаційної інстанції зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову у цьому спорі відповідає процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини.
4.13. Твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, що міститься в постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 910/9359/20 (предметом спору є стягнення 6 523 001 000 грн штрафу та зобов`язання вчинити дії), від 05.11.2020 у справі № 910/7181/20 (предметом спору є визнання протиправними та скасування рішень, визнання результатів закупівлі недійсними, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії), від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 (предметом спору є стягнення 77 021 588, 33 грн), від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19 (предметом спору була вимога про визнання договорів недійсними, визнання недійсним та скасування рішення, скасування запису про проведення державної реєстрації), від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18 (предметом спору є захист порушеного права інтелектуальної власності), відхиляються, оскільки предмет спору та фактичні обставини у вказаних справах та у справі, що переглядається, є різними.
4.14. Аргументи позивача, що суд апеляційної інстанції в порушення норм статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України неправильно оцінив надані позивачем докази та встановив фактичні обставини справи при розгляді цієї заяви, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що судом апеляційної інстанції були досліджені всі надані позивачем в обґрунтування заяви докази і їм надана оцінка, за результатами якої прийнято відповідне рішення. При цьому, Верховний Суд виходить з того, що оцінка доказів у справі та встановлення обставин, які необхідні для вирішення заяви про забезпечення позову є перш за все завданням суду першої та апеляційної інстанцій. За цих підстав, суд касаційної інстанції не бере до уваги доводи касаційної скарги, що зводяться до посилання на доведеність порушення прав позивача, та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказам та доводам позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
4.15. Доводи позивача, що ним обґрунтовано та доведено належними та допустимими доказами необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки апеляційний господарський суд правильно вказав, що позивачем не доведено необхідності вжиття відповідних заходів.
4.16. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.