ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/318/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Іоннікової Ю.В. (адвокат), Мицька Р.М. (адвокат);відповідача - Богдана С.В. (адвокат);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
(суддя Малєєва О. В.)
від 01.10.2020
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Плотніцький Б.Д., судді: Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.)
від 27.01.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз"
про стягнення заборгованості у розмірі 79 647 515, 21 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. 15.04.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (надалі - АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз", відповідач) з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 79 647 515, 21 грн, з яких основний борг - 44 778 721, 51 грн, пеня - 9 188 120,15 грн, 3% річних - 5 518 280, 45 грн та інфляційні втрати 20 162 393, 10 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-189-ВТВ та статей 11-16, 525, 526, 598, 599, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України частково розрахувався за поставлений позивачем природній газ, внаслідок чого неоплачена сума заборгованості становить 44 778 721, 51 грн. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України позивач на вказану заборгованість нарахував 3% річних у розмірі 5 518 280, 45 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 162 393, 10 грн, а також пеню в розмірі 9 188 120, 15 грн.
1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки з урахуванням умов договору відповідач повинен був розрахуватися за поставлений у січні 2013 - грудні 2015 природний газ до 20.01.2016, проте позивач звернувся з цим позовом 07.04.2020, тобто з пропуском трирічної позовної давності. Також відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності і до вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, яка нараховується відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз" вказує, що позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом. Аналогічні заперечення виклав в заяві про застосування наслідків пропуску позовної давності від 18.05.2020 № 760007-Ск-2572-0520.
1.4. 30.07.2020 АТ "НАК "Нафтогаз України" подало відповідь на відзив, у якій просило суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем відповідачу за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-189-ВТВ.
1.5. Поважність пропуску позовної давності позивач обґрунтовує негативною судовою практикою, яка склалася в 2016-2017 роках у судових справах за позовами АТ "НАК "Нафтогаз України" до газорозподільних підприємств різних областей про стягнення заборгованості за природний газ для виробничо - технологічних витрат, тобто такої ж заборгованості, з вимогами про стягнення якої позивач звертається у цій справі. Вважає, що до ухвалення постанови Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 911/1173/16 не існувало єдиної судової практики щодо настання строку виконання зобов`язання та можливості стягнення заборгованості за поставку природного газу у 2013-2015 роках для потреб виробничо - технологічних витрат. Хоча договір № 13-189-ВТВ і передбачає оплату природного газу не пізніше 20.01.2016, судова практика до 11.10.2017 заперечувала настання такого обов`язку. Тільки 11.10.2017 позивач довідався, що дії третіх осіб при розрахунках облгазів за природний газ для потреб виробничо - технологічних витрат не є форс-мажорними обставинами та не змінюють строки розрахунку. Вважає, що вказана практика стосується і відповідача, оскільки він також не погоджувався щодо обсягу природного газу для цілей ВТВ в складі тарифу на розподіл природного газу і в 2018 році звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), у якій оскаржував бездіяльність НКРЕКП з перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Івано-Франківськгаз".
1.6. АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №826/15200/18 в позові відмовлено. При цьому у позовній заяві відповідач визнав свою заборгованість перед АТ "НАК "Нафтогаз України", що, на його думку, перервало перебіг строку позовної давності.
1.7. Також вважає помилковими висновки відповідача щодо перебігу позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. У постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16 (№3-1522гс16) зроблено висновок про те, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати за трирічний період, розрахований в зворотному відліку до дати подання позову. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах від 10.04.2018, від 27.04.2018 у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18. Правова позиція полягає в тому, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
1.8. Крім того, сплив позовної давності за основним зобов`язанням, навіть у разі невизнання судом причин строку позовної давності поважними, не впливає на право позивача на стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки існування грошового зобов`язання не залежить від прийняття судових рішень у справі, за виключенням випадків, коли судом буде встановлено, що існування основного зобов`язання не підтверджується доказами у справі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2020 у справі № 909/318/20 в задоволенні позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз" про стягнення заборгованості у розмірі 79 647 515, 21 грн, з яких: основний борг - 44 778 721, 51 грн, пеня - 9 188 120, 15 грн, 3% річних - 5 518 280, 45 грн, інфляційні втрати -20 162 393, 10 грн, відмовлено.
2.2. 27.01.2021 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2.3. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з таких обставин:
- строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу на суму 44 778 721, 51 грн настав 20.01.2016, а тому з 21.01.2016 в порушення прав позивача відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання на вказану суму;
- у зв`язку з простроченням виконання основного зобов`язання позивач нарахував 3% річних за період з 21.01.2016 до 24.02.2020 на суму 5 518 280, 45 грн, інфляційні втрати за період з 21.01.2016 до 31.01.2020 на загальну суму 20 162 393, 10 грн та пеню за період з 21.01.2016 до 20.07.2017 на загальну суму 9 188 120, 15 грн;
- відповідач заявив про застосування строку позовної давності. Суди вказали про відсутність підстав для переривання перебігу строку позовної давності, оскільки позивачем не доведено факт визнання боргу відповідачем;
- зі спливом позовної давності до основної вимоги, позовна давність відповідно до частини 1 статті 266 Цивільного кодексу України спливла і до вимоги про стягнення пені;
- позивач не має право нараховувати 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони нараховані на заборгованість, яка не може бути захищена в судовому порядку;
- причини, на які посилається позивач, не є поважними, оскільки неоднозначна судова практика вирішення аналогічних спорів у 2016-2017 роках не була обставиною, яка з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювала або істотно утруднювала своєчасне подання позову. Суди зауважили, що практика не була негативною, а була неоднозначною, оскільки суди різних інстанцій задовольняли такі позови. Ця практика не стала перешкодою для своєчасного подання позовів до багатьох інших газорозподільних підприємств, на що вказав сам позивач.
2.4. Крім того, суди вказали, що позивач не навів жодних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з 11.10.2017 до 21.01.2019, тобто, в період, коли Верховний Суд України у справі № 911/1173/16 виніс постанову щодо можливості стягнення заборгованості за поставку у 2013-2015 роках природного газу для потреб ВТВ та до закінчення строку позовної давності у цій справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 18.02.2021 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося із касаційною скаргою на судові рішення, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. У касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/1555/17, від 14.03.2018 у справі № 917/1150/17, від 21.03.2018 у справі № 910/27026/14, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18 та від 30.04.2020 у справі № 19/49-10. Також зазначає, щодо не врахування висновків про наслідки спливу строку давності, викладених у постанові Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі № 6-786цс17 та у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 757/32377/15-ц та від 09.07.2019 у справі № 904/6892/17.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз" проти її задоволення заперечує та просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.