Постанова
Іменем України
06 серпня 2021 року
місто Київ
справа № 757/74908/17-ц
провадження № 61-10112св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у складі судді Писанця В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" грошових коштів за укладеними договорами вкладу від 16 травня 2013 року № SAMDN80000735196605; від 10 червня 2013 року № SAMDN80000735805352; від 05 серпня 2013 року № SAMDN80000736952877; від 07 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070073183400; від 20 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080484100; від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070081063600; від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070081070700 у розмірі 251 773, 54 дол. США; процентів за користування вкладами за зазначеними договорами у розмірі 66 813, 39 дол. США; трьох відсотків річних за користування коштами за договорами банківських вкладів в період з 07 жовтня 2017 року до 31 липня 2018 року у розмірі 6 166, 73 дол. США;
15 915, 92 дол. США - за договором банківського рахунку, на підставі якого видано депозитну карту з номером НОМЕР_1 ;
1 299, 71 грн - за договором банківського вкладу "Приват-вклад", на підставі якого відкрито рахунок № НОМЕР_2 ;
111, 48 дол. США - за договором банківського вкладу "Приват-вклад", на підставі якого відкрито рахунок № НОМЕР_3 ;
21, 21 грн - за договором банківського вкладу, на підставі якого відкрито рахунок № НОМЕР_4 .
Позивач обґрунтовував позов тим, що між ним та банком укладені договори банківського вкладу на загальну суму 251 773, 54 дол. США. 01 жовтня 2017 року позивач, скориставшись своїм правом на розірвання укладених з банком договорів банківського вкладу та діючи відповідно до умов договорів, направив банку заяву про розірвання усіх семи договорів вкладу. Зазначену заяву банк отримав 04 жовтня 2017 року. А тому з 07 жовтня 2017 року укладені договори вкладу є розірваними, а ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" повинно було повернути суми вкладів та нараховані проценти. Утім, банк своїх обов`язків з повернення коштів не виконав.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерськогорайонного суду міста Києва від 12 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, позов задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 суму вкладів за укладеними договорами від 16 травня 2013 року № SAMDN80000735196605; від 10 червня 2013 року № SAMDN80000735805352; від 05 серпня 2013 року № SAMDN80000736952877; від 07 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070073183400; від 20 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080484100; від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070081063600; від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070081070700 у розмірі 251 773, 54 дол. США; проценти за користування вкладами за зазначеними договорами у розмірі 66 813, 39 дол. США; три відсотки річних за користування коштами за договорами банківських вкладів в період з 07 жовтня 2017 року до 31 липня 2018 року у розмірі 6 166, 73 дол. США; 15 915, 92 дол. США - за договором банківського рахунку, на підставі якого видано депозитну карту з номером НОМЕР_1 ;
1 299, 71 грн - за договором банківського вкладу "Приват-вклад", на підставі якого відкрито рахунок № НОМЕР_2 ;
111, 48 дол. США - за договором банківського вкладу "Приват-вклад", на підставі якого відкрито рахунок № НОМЕР_3 ;
21, 21 грн - за договором банківського вкладу, на підставі якого відкрито рахунок № НОМЕР_4 . Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договорів вкладу позивач надав копії цих договорів та квитанцій про внесення коштів, а також оригінали договорів та квитанцій, які суд оглянув у судовому засіданні. Крім того, як докази на підтвердження укладення договорів та залишків коштів на рахунках представник позивача подав інформаційні довідки банку, на яких міститься підпис уповноваженої особи банку та відбиток печатки відповідача, оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні.
Позивач 01 жовтня 2017 року направив на адресу відповідача заяву про розірвання договорів вкладу та просив повернути вкладені кошти. Зазначену заяву відповідач отримав 04 жовтня 2017 року, докази чого містяться в матеріалах справи. Отже, починаючи з 07 жовтня 2017 року укладені договори вкладу є розірваними і відповідач зобов`язаний був повернути позивачу суми вкладів та проценти за користування ними.
Суд першої інстанції дослідив розрахунок розміру процентів за користування вкладами за укладеними договорами вкладу, які становлять 66 813, 39 дол. США. Детальний розрахунок процентів, які просить стягнути позивач, доданий ним до позовної заяви та міститься в матеріалах справи. Суд погодився з розрахунком, наведеним позивачем, та визнав його обґрунтованим. Відповідач у своєму відзиві не висловив жодних заперечень щодо розміру процентів, які просить стягнути позивач.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, додатково зазначив, що позивачем надано детальний розрахунок процентів за користування вкладами, із застосуванням відсоткової ставки "На вимогу" з моменту розірвання договорів. Правильність розрахунку процентів банк не спростував. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсотки потрібно рахувати з 22 листопада 2015 року із застосуванням процентної ставки "На вимогу", колегія суддів не прийняла, оскільки банком неправильно визначено дату розірвання договорів. Так, в апеляційній скарзі банк зазначив, що позивач із заявою про повернення коштів звернувся 22 листопада 2015 року, що не відповідає обставинам справи. Тому наведений банком розрахунок відсотків є помилковим.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2020 року, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Заявник зазначив, що судами не враховано, що позивач звернувся до банку із заявою про повернення грошових коштів за укладеними договорами 22 листопада 2015 року, а тому саме із зазначеної дати необхідно було застосовувати відсоткову ставку "На вимогу". Оскаржувані рішення не відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) щодо розміру процентів, які підлягають сплаті у разі невиконання зобов`язань банком.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDN80000735196605 на оформлення вкладу "Стандарт" на суму 31 000, 00 дол. США з процентною ставкою 8, 5 % річних, строком до 16 листопада 2013 року включно, на підставі якого позивачем передано відповідачу 31 000, 00 дол. США.
10 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDN80000735805352 на оформлення вкладу "Стандарт" на суму 22 300, 00 дол. США з процентною ставкою 8, 5 % річних, строком до 10 грудня 2013 року включно, на підставі якого позивачем передано відповідачу 22 300, 00 дол. США.
05 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDN80000736952877 на оформлення вкладу "Стандарт" на суму 35 765, 00 дол. США з процентною ставкою 6, 5 % річних, строком до 05 листопада 2013 року включно, на підставі якого позивачем передано відповідачу 35 765, 00 дол. США.
07 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDNWFD0070073183400 на оформлення вкладу "Депозит плюс" на суму 25 400, 00 дол. США з процентною ставкою 6, 5 % річних, строком до 07 березня 2014 року включно, на підставі якого позивачем передано відповідачу 25 400, 00 дол. США.
20 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDNWFD0070080484100 на оформлення вкладу "Депозит плюс" на суму 78 474, 86 дол. США з процентною ставкою 6, 5 % річних, строком до 20 березня 2014 року включно, на підставі якого позивачем передано відповідачу 78 474, 86 дол. США
21 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDNWFD0070081063600 на оформлення вкладу "Стандарт" на суму 30 455, 93 дол. США з процентною ставкою 7 % річних, строком до 21 березня 2014 року включно, на підставі якого позивачем передано відповідачу 30 455, 93 дол. США.
21 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDNWFD0070081070700 на оформлення вкладу "Стандарт" на суму 28 377, 75 дол. США з процентною ставкою 7, 00 % річних, строком до 21 березня 2014 року включно, на підставі якого позивачем передано відповідачу 28 377, 75 дол. США.
07 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено додаткову угоду б/н, якою процентну ставку за договором № SAMDNWFD0070073183400 від 07 лютого 2014 року підвищено на 1 %, а тому загальну процентну ставку за цим договором встановлено у розмірі 7, 5 % річних.
Додатковою угодою б/н від 20 лютого 2014 року процентну ставку за договором від 20 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080484100 підвищено на 1 %, а тому загальну процентну ставку за цим договором також встановлено на рівні 7, 5 % річних.
01 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заяву про розірвання усіх зазначених договорів вкладу та повернення коштів.
Крім того, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір банківського рахунку, на підставі якого позивачу видано депозитну карту з номером НОМЕР_1, на яку позивач вніс 15 915, 92 дол. США; договір банківського вкладу "Приват-вклад", на підставі якого позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_2, на який позивачем внесено 1 299, 71 грн; договір банківського вкладу "Приват-вклад", на підставі якого позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_3, на який позивачем внесено 111, 48 дол. США; договір банківського рахунку, на підставі якого позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_4, на який позивачем внесено 21, 21 грн.
11 липня 2018 року ОСОБА_1 також направив на адресу банку заяву про розірвання цих чотирьох договорів та вимогою повернути кошти за всіма договорами.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України