Постанова
Іменем України
05 серпня 2021 року
місто Київ
справа № 754/12234/17
провадження № 61-18351св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
стягувач - ОСОБА_2,
боржник - ОСОБА_3,
заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року у складі судді Галась І. А., ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кулікової С. В., Олійника В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Нежура В. А., Березовенко Р. В., Сержанюк А. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Старший державний виконавець Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС) Танащук О. М. у вересні 2017 року звернулася з поданням про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності шляхом:
- визнання за боржником ОСОБА_3 1/2 частини транспортного засобу: VOLKSWAGEN POLO 1. 4, тип кузова хетчбек-в, номер кузова: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 2003 року випуску, місце реєстрації Відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи-8 Управління державної автомобільної інспекції в м. Києві, дата операції 10 жовтня 2003 року;
- визнання за боржником ОСОБА_3 1/2 частини транспортного засобу: IVECO DAILY 35-10, тип кузова: фургон, номер кузова НОМЕР_3, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4, білого кольору, дата реєстрації 14 квітня 2015 року;
- зобов`язання сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) (реєстратора) здійснити державну реєстрацію 1/2 частини транспортного засобу: VOLKSWAGEN POLO 1. 4, державний номерний знак НОМЕР_2, 2003 року випуску, за ОСОБА_3 ;
- зобов`язання сервісного центру МВС України (реєстратора) здійснити державну реєстрацію 1/2 частини транспортного засобу: IVECO DAILY 35-10, державний номерний знак НОМЕР_4, за ОСОБА_3 .
Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження № 39092737 з примусового виконання виконавчого листа від 17 квітня 2012 року № 2-879/11, виданого Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок повернення основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2008 року до березня 2011 року включно 205 994, 62 грн, судових витрат у сумі 1 700, 00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення 120, 00 грн, разом 207 814, 62 грн.
03 липня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Боржник не перебуває на пенсійному обліку, боржник не має відкритих рахунків у фінансових установах, за боржником транспортні засоби не зареєстровані.
05 серпня1990 року зареєстровано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_6, який розірваний на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва про розірвання шлюбу від 06 листопада 2012 року у справі № 2-5642.
За ОСОБА_4 зареєстрований транспортний засіб: VOLKSWAGEN POLO 1.4, номер кузова: НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, 2003 року випуску.
26 грудня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. За ОСОБА_5 зареєстрований транспортний засіб IVECO DAILY 35-10, номер кузова НОМЕР_5, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_4 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року подання задоволено. Визнано за боржником ОСОБА_3 1/2 частину транспортного засобу: VOLKSWAGEN POLO, д/н НОМЕР_2 . Визнано за боржником ОСОБА_3 право на 1/2 частину транспортного засобу IVECO DAILY 35-10, д/н НОМЕР_4 .
Задовольняючи подання виконавця, суд першої інстанції керувався тим, що у боржника відсутнє інше майно, на яке маже бути звернено стягнення в рамках виконання рішення суду, отже з метою належного виконання судового рішення подання підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року в частині визнання за боржником ОСОБА_3 1/2 частини транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO д/н НОМЕР_2, 2003 року випуску, скасовано. У задоволенні подання старшого державного виконавця ВДВС у цій частині відмовлено. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги). Зазначено, що судами не з`ясовано, які права та інтереси ОСОБА_7 вирішені ухвалою суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що, оскільки ОСОБА_7 не є учасником справи, суд першої інстанції не вирішував питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки, апеляційне провадження підлягає закриттю. Оскаржуваною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року у справі № 754/12234/17 не припинено, не скасовано право власності ОСОБА_7 на транспортний засіб, не вирішувалося питання про витребування у неї спірного автомобіля та іншим чином не обмежувалося її право на володіння, користування чи розпорядження майном. Крім того, апеляційним судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року у справі № 754/16202/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації транспортного засобу задоволений. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30 березня 2018 року № 8044/2018/880385 та скасовано державну реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Polo за ОСОБА_7 . Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року залишено без змін. Отже, оскаржуваним судовим рішенням в цій справі не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_7, а отже, вона не є особою, яка має право на апеляційне оскарження ухвали про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання. Також зазначив, що норми про позовну давність містяться в главах 18 та 19 розділу V ЦК України, що регулює відносини сторін (майнові та немайнові), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, які відображаються в позовних вимогах, в той час у цьому судовому провадженні розглядається подання державного виконавця щодо виконання рішення суду у цивільній справі. Тобто позовна давність у цій справі не може бути застосовано.
Крім того, відповідно до матеріалів справи лише 05 вересня 2017 року державному виконавцю та позивачу стало відомо про те, що за колишньою дружиною боржника ОСОБА_4 зареєстрований автомобіль VOLKSWAGEN POLO 1.4, яким вона спільно володіє з ОСОБА_3 отже, з моменту, коли державному виконавцю стало відомо про наявність спільного майна у боржника та колишньої дружини, та до моменту звернення до суду із поданням минуло 15 днів, тому строк на звернення державного виконавця до суду із поданням про поділ майна подружжя не пропущено.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року
ОСОБА_4 10 грудня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у залученні заявника до участі у справі як правонаступника ОСОБА_7, яка була власником автомобіля VOLKSWAGEN д/н НОМЕР_2, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із заявником, проте у судовому порядку такий договір визнано недійсним. Суд апеляційної інстанції не розглянув заяву щодо пропуску державним виконавцем позовної давності на звернення до суду із поданням. На переконання заявника, наявні підстави вважати, що заявлений відвід колегії суддів апеляційного суду є обґрунтованим, оскільки, поновлюючи апеляційне провадження, суд вдався до контролю щодо стадії розгляду іншої справи, що суперечить процесуальному закону, оскільки саме сторони зобов`язані повідомляти суд про обставини, що зумовили зупинення провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року, постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року
ОСОБА_4 05 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції зробив два взаємовиключні висновки: позовна давність не застосовується до подання державного виконавця; державний виконавець дізнався про наявність спірного майна (автомобіля) у ОСОБА_4 05 вересня 2017 року, тому звернувся до суду із поданням у межах позовної давності. Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15 щодо застосування положень статей 256, 257 ЦК України та початку відліку позовної давності для державного органу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві ОСОБА_2 просила касаційні скарги залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалами Верховного Суду від 22 грудня 2020 року, від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження № 39092737 з примусового виконання виконавчого листа від 17 квітня 2012 року № 2-879/11, виданого Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок повернення основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2008 року до березня 2011 року включно 205 994, 62 грн, судових витрат у сумі 1 700, 00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення 120, 00 грн, разом 207 814, 62 грн.
03 липня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Боржник не перебуває на пенсійному обліку, у боржника відсутні відкриті у фінансових установах рахунки, за боржником транспортні засоби не зареєстровані.
05 серпня 1990 року зареєстровано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_6, який розірваний на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва про розірвання шлюбу від 06 листопада 2012 року у справі № 2-5642.
За ОСОБА_4 10 жовтня 2003 року зареєстрований транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO 1.4, номер кузова НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, 2003 року випуску.
26 грудня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. За ОСОБА_5 14 квітня 2015 року зареєстрований транспортний засіб: IVECO DAILY 35-10, номер кузова НОМЕР_5, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_4 .
Крім того, апеляційним судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року у справі № 754/16202/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації транспортного засобу задоволений.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30 березня 2018 року № 8044/2018/880385 та скасовано державну реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Polo за ОСОБА_7 . Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року залишено без змін.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Верховний Суд в оцінці оскаржуваної ухвали апеляційного суду врахував, що відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
За правилами частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має встановити, чи вирішувалися питання про права та обов`язки цієї особи.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, встановив, що ОСОБА_7 не є особою, яка брала участь у цій справі, та зазначив, що нею не доведено, що рішення суду у цій справі стосується її прав та інтересів.
В оцінці зазначеного Верховний Суд врахував, що, вирішуючи питання про те, чи стосується рішення у справі прав та інтересів осіб, які не залучалися до її розгляду, апеляційний суд має надавати комплексну оцінку усім доказам, наявним у справі, апеляційній скарзі та доказам, доданим до апеляційної скарги.
Предметом подання у справі, що переглядається, є вирішення питання про право власності на автомобіль VOLKSWAGEN д/н НОМЕР_2 .
Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуваною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року у справі № 754/12234/17 не припинено, не скасовано право власності ОСОБА_7 на транспортний засіб, не вирішувалося питання про витребування у неї спірного автомобіля та іншим чином не обмежувалося її право на володіння, користування чи розпорядження майном. Крім того, апеляційним судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року у справі № 754/16202/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації транспортного засобу задоволений. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30 березня 2018 року № 8044/2018/880385 та скасовано державну реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Polo за ОСОБА_7 . Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року залишено без змін. Відповідно, оскаржуваним судовим рішенням в цій справі не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_7, а отже вона не є особою, яка має право на апеляційне оскарження ухвали про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
ОСОБА_7, звернувшись до суду із апеляційною скаргою, не навела достатніх та обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_7, не впливають на правильність ухвали суду про закриття апеляційного провадження. Крім того, ОСОБА_4 була залучена до участі у справі як заінтересована особа, отже її залучення до участі у справі як правонаступника не було процесуально необхідним.
Доводи щодо упередженості колегії судів обґрунтовано спростовані в ухвалі Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року і Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду, адже доводи касаційної скарги у цій частині мають характер припущень та не доведені належним чином.
Апеляційний суд оцінив належним чином доводи апеляційної скарги та додані до неї докази, зробив обґрунтований висновок, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та інтересів ОСОБА_7 .
У досліджуваних правовідносинах апеляційним судом достеменно встановлено відсутність настання несприятливих наслідків для заявника.
Верховним Судом також враховано, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) зазначено, що "суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю".
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7, отже під час вирішення питання про закриття провадження апеляційний суд дотримався зазначених вимог.
Зважаючи на наведене, враховуючи, що висновки апеляційного суду обґрунтовані належним чином, Верховний Суд вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд врахував, що з апеляційною скаргою звернувся не учасник справи, рішення суду у цій справі не стосується його прав та інтересів, ним не наведено та не обґрунтовано інших достатніх підстав для розгляду апеляційної скарги.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.