Постанова
Іменем України
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 757/19016/15-ц
провадження № 61-4407св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубко Вероніка Володимирівна, ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інеса Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Пікуль А. А., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубко В. В., ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І. В., про визнання договорів купівлі-продажу, іпотеки недійсними, зняття заборони з відчуження квартири, витребування майна, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, вселення, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання здійснити реєстрацію права власності.
Позов обґрунтовано тим, що 27 січня 2011 року згідно з договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ващенко В. В., зареєстрованим в реєстрі за № 98, позивач прийняв у дар (власність) від матері ОСОБА_7 квартиру під АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності 21 вересня 2012 року, номер запису: 44243 в книзі: 413-97. 02 листопада 2014 року між позивачем (наймодавець) і ОСОБА_8 (наймач) укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, а саме цієї квартири та передано квартиру ОСОБА_8 (наймач) за актом приймання-передачі жилого приміщення разом із побутовою технікою. Строк дії договору складав з 02 листопада 2014 року по 02 листопада 2015 року, орендна плата складає 19 500,00 грн. ОСОБА_8 сплатила тільки за перший місяць найму квартири, листопад 2014 року, в подальшому орендну плату не вносила. Позивач розшукував наймача, проте його спроби були марними. У кінці травня 2015 року, в черговий раз, розшукуючи ОСОБА_8, позивач прийшов до своєї квартири, двері якої відчинив ОСОБА_2, який представився її власником.
Згодом позивачу стало відомо, що його квартира на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. за реєстровим № 246, перейшла від нього за підробленим паспортом та правовстановлюючими документами ОСОБА_3 . Потім, на підставі договору про задоволення вимог іпотекдержателя перейшла до ОСОБА_5, а згодом на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В. за реєстровим № 832 перейшла квартира у власність від ОСОБА_5 до ОСОБА_2, яку останній передав в іпотеку ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки від 25 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1231.
З урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. за реєстровим № 246; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 квітня 2015 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В. за реєстровим № 832; визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 25 червня 2015 року укладений між іпотекодавцем ОСОБА_2 та іпотекодержателем ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1231; зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 та виключити з Державного реєстру іпотек записи про обтяження її іпотекою; витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем, ОСОБА_1 ; усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та володіння квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_1 у належну йому квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 стягнути на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати по справі, в тому числі витрати на правничу допомогу.
Також ОСОБА_1 просив поновити строк на звернення до суду з позовними вимогами про визнання договору іпотеки недійним, оскільки про наявність такого договору йому стало відомо 26 червня 2018 року із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. за реєстровим № 246. Визнано недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 25 червня 2015 року, укладений між іпотекодавцем ОСОБА_2 та іпотекодержателем ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1231. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Усунено ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та володіння квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 у належну йому квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір з ОСОБА_2 -10 218,00 грн, з ОСОБА_3 - 352,40 грн, з ОСОБА_4 - 352,40 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2015 року, укладений з порушенням положень статті 203 ЦК України поза волею позивача і за документами, що посвідчують особу ОСОБА_1 та правовстановлюючого документу на квартиру (договору дарування), які не відповідають дійсності, а тому такий договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки спірна квартира вибула з власності позивача поза його волею на підставі недійсного договору, то він має право витребувати таке майно від добросовісного набувача ОСОБА_2 у свою власність на підставі статті 388 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки у спірній квартирі проживає відповідач ОСОБА_2, а позивач не має можливості користуватись вказаною квартирою, то позовні вимоги про усунення ОСОБА_1 перешкод у здійсненні права користування та володіння квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири та вселення ОСОБА_1 у належну йому квартиру підлягають задоволенню, як похідні від задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири позивача недійсним та витребування її від добросовісного набувача.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 25 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В. також є похідною вимогою щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартир та її витребування, а тому підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В. за реєстровим № 832, суд першої інстанції виходив із того, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Крім того, суд врахував, ОСОБА_5 у справі має процесуальний статус третьої особи, а не відповідача.
Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем, ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право позивача на спірне майно захищено шляхом визнання договору купівлі-продажу квартири від 04 лютого 2015 року недійсним та витребування її від добросовісного набувача, а це виключає можливість суду за належних позивачу правовстановлюючих документів на квартиру - договору дарування вирішити питання про визнання права власності на цю квартиру, тим більше, що позивачем не доведені обставини, викладені у статті 392 ЦК України.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 та виключення з Державного реєстру іпотек записи про обтяження її іпотекою, скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень щодо прийняття останнім рішення в межах компетенції, а також того, що рішення суду є самостійною підставою для внесення відповідних даних для державної реєстрації права власності та інших речових прав щодо квартири позивача.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 397,41 грн.
Ухвалюючи у справі додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що питання щодо розподілу судового збору у сумі 397,41 грн, сплаченого позивачем, не вирішувалось, а тому такий піддягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, вселення скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення яким відмовлено в задоволенні зазначених позовних вимог. Зменшено розмір стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору з 10 218,00 грн до 8 810,00 грн. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання недійсним договору іпотеки квартири, витребування квартири залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, вселення, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, віндикаційний позов про витребування майна із чужого незаконного володіння і негаторний позов про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення невласника зі спірного житла, про вселення власника у спірну квартиру, є взаємовиключними.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині розгляду інших позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції в цій частині та виходила із того, що доводи апеляційної скарги не суттєві та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи
17 березня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з відповідачів судових витрат і в частині, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ; в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що факт того, що спірна квартира була відчужена поза волею позивача, в ході розгляду цієї справи, за наявних доказів та фактичних обставин справи, не знайшов своє підтвердження;
- не надали належної оцінки висновку судової-почеркознавчої експертизи від 20 травня 2018 року № 93/18, висновку експертного почеркознавчого дослідження від 10 жовтня 2017 року № 107/17, висновку від 29 листопада 2017 року № 8939, висновку судово-почеркознавчої експертизи від 04 грудня 2020 року № 425/1 які підтверджують дійсність підпису ОСОБА_1 на договорі купівлі-продажу квартири від 04 лютого 2015 року;
- не врахували, що висновок експерта про "ймовірність" не може бути підставою для висновку про те, що підпис вчинений не стороною правочину;
- проігнорували те, що факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача;
- не звернули увагу на те, що позивачем пропущено позовну давність щодо звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору іпотеки спірної квартири від 25 червня 2015 року;
- не врахували, що на момент посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 04 лютого 2015 року існував обов`язок нотаріуса переконатися, що перехід права власності стався відповідно до закону;
- застосували норми права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 760/10691/18, від 18 липня 2019 року у справі № 761/8051/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 09 квітня 2019 року у справі № 912/1104/18, від 20 вересня 2019 року у справі № 904/4342/18, постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-832цс15, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-2165цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-2165цс15, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1503цс16, від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс16.
Також у касаційній скарзі заявник вказує на те, що висновок експерта від 29 вересня 2020 року № СЕ-19-20/25012-ПЧ, в сукупності з іншими доказами, що наявні в матеріалах справи, викликає сумнів щодо його об`єктивності та неупередженості під час проведення дослідження, а тому не мав бути прийнятий до уваги апеляційним судом.
18 березня 2021 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю, постанову апеляційного суду скасувати в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Касаційна скарга, мотивована тим, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно визнали ймовірний висновок судової почеркознавчої експертизи від 09 серпня 2016 року № 988/тдд достатнім для вирішення питання підписання позивачем оспорюваного правочину;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували подані 11 грудня 2017 року та долучені до матеріалів справи заявником висновок експертного почеркознавчого дослідження від 18 жовтня 2017 року № 107/17 та третьою особою висновок почеркознавчого дослідження від 29 листопада 2017 року, які категорично встановлюють факт, що оспорюваний договір від 04 лютого 2015 року підписаний позивачем;
- суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відхилили рецензії на висновки експертів, як докази у справі;
- суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно встановили, що спірна квартира вибула із власності позивача поза його волею;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 760/10691/18, від 29 серпня 2018 року у справі № 761/41032/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 371/640/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 2-694/11;
Також касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- протиправно відмовив у клопотанні ОСОБА_2 про проведення почеркознавчої експертизи;
- безпідставно прийняв до уваги висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29 вересня 2020 року № СЕ-19-20-25012-ПЧ, оскільки клопотання позивача про його долучення до матеріалів справи на етапі апеляційного розгляду не містить причин, які об`єктивно не залежали від нього (позивача), з яких він не міг долучити такий висновок експерта в суді першої інстанції;
- неправильно визнав недопустимим висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" від 20 вересня 2018 року № 93/18;
- дійшов помилкового висновку про незастосування позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки;
- не надав належної оцінки доводам заявника щодо наявності у заяві позивача про збільшення позовних вимог від 06 грудня 2016 року клопотань про одночасну зміну предмету та підстав позову.
Касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 не містять жодних доводів щодо оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в частині розгляду позовних вимог про зняття заборони на відчуження квартири, визнання за позивачем права власності на квартиру, скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2, зобов`язання зареєструвати право власності на квартиру, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, вселення, а тому такі судові рішення у вказаній частині не перевіряються Верховним Судом.
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6, в яких заявник зазначив про їх необґрунтованість та безпідставність їх доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Також у квітні 2021 року Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації) із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду заяву про розгляд справи без участі його представника.
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 надіслав до Верховного Суду клопотання про виклик учасників справи для надання пояснень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 18 та 22 березня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Печерського районного суду міста Києва матеріали справи № 757/19016/15-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
29 квітня 2021 року матеріали справи № 757/19016/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 27 січня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ващенко В. В., зареєстрованим в реєстрі за № 98.
При цьому в договорі дарування зазначено прізвище обдаровуваного " ОСОБА_10" замість правильного " ОСОБА_11".
Відповідно до довідки Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району "Печерська брама" Печерської районної в місті Києві Ради від 04 серпня 2012 року № 1182 ОСОБА_1 раніше належав паспорт серії НОМЕР_1, виданий 28 березня 1996 року Ленінським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на ім`я " ОСОБА_1". Згодом був здійснений обмін паспорту у зв`язку з уточненням прізвища " ОСОБА_10" на " ОСОБА_11" на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого повторно 07 грудня 2011 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності 21 вересня 2012 року, номер запису: 44243 в книзі: 413-97 відповідно до порядку, встановленому законодавством України, що діяв на час посвідчення договору дарування.
Отже ОСОБА_1 на законних підставах набув у власність зазначену квартиру АДРЕСА_1 та є її власником.
З часу набуття у власність ОСОБА_1 належним чином, відкрито, добросовісно володів, користувався та розпоряджався належною йому на праві власності квартирою.
02 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (наймодавець) та ОСОБА_8 (наймач) укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, а саме: двохкімнатної квартири загальною площею 95,9 кв. м, житлова площа 42,4 кв. м на 18 поверху за адресою: АДРЕСА_1, строком на один рік, тобто до 02 листопада 2015 року.
У цей день ОСОБА_1 передано квартиру ОСОБА_8 (наймач) по акту приймання-передачі жилого приміщення разом із побутовою технікою.
Відповідно до пункту 1.1 договору найму (оренди) нерухомого майна предметом договору є тимчасова здача в найм (оренду) на оплатній основі двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 4.1 договору найму (оренди) нерухомого майна від 02 листопада 2014 року строк дії договору складав період часу з 02 листопада 2014 року по 02 листопада 2015 року.
ОСОБА_8 відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 договору сплатила лише за перший місяць найму квартири, листопад 2014 року (з 02 листопада 2014 року по 02 грудня 2014 року). З грудня 2014 року ОСОБА_8 перестала вносити орендну плату.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_8 із письмовими заявами про дострокове припинення дії договору оренди, повернення об`єкту найму, телефонував, проте належних результатів вказане не дало.
Зазначені обставини призвели до виникнення заборгованості по орендній платі за 6 місяців (грудень 2014 року - травень 2015 року) та до неможливості перевірки стану використання квартири, як це передбачено умовами договору найму (оренди) нерухомого майна від 02 листопада 2014 року.
У зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_8 про усунення перешкод й користуванні нерухомим майном, розірвання договору, зобов`язання вчинити дії (виселення) і стягнення заборгованості.
В кінці травня 2015 року під час з`ясовування питання про надання позивачем згоди на переоформлення договору про надання послуг від менеджерів інтернет-провайдера позивачу стало відомо про можливу зміну власника квартири.
Вказане стало підставою позивачу перевірки інформації про квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивач дізнався, що власником його квартири є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2015 року.
У зв`язку з цим 09 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішній справ України в м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення та до Печерського районного суду м. Києва з вказаним позовом.
Відомості за заявою позивача внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 червня 2015 року, кримінальне провадження № 12015100060003949 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України.
З матеріалів кримінальної справи встановлено, що 04 лютого 2015 року нібито між ОСОБА_1, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. за реєстровим № 246.
Для посвідчення вказаного договору нотаріусу було надано договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 27 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 (а не ОСОБА_1 за договором дарування, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні) та його матір`ю, ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ващенко В. В., за реєстровим № 98.
Також при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу було надано паспорт на ім`я ОСОБА_1 та картку платника податків, які суттєво відрізняються від оригіналу паспорту позивача та картки платника податків за фотографією, шрифтом набору тексту в картках платника податків, печатками, підписами, датами та особами, що видали картку платника податків.
В межах кримінальної справи було призначено судову почеркознавчу експертизу, за результатами якої експертами Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру складено висновок від 09 серпня 2016 року № 988/тдд, відповідно до якого: підпис та рукописний запис у графі "продавець" в договорі купівлі-продажу квартири від 04 лютого 2015 року виконано ймовірно не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою; підпис та рукописний запис у графі "Обдаровуваний" в договорі дарування квартири від 27 січня 2011 року виконано не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою; підпис та рукописний запис у графі "підпис" в заяві від імені ОСОБА_1 на ім`я Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. від 04 лютого 2015 року виконано ймовірно не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою; підпис та рукописний запис у графі "Замовник" в звіті про оцінку майна № FO-150130-002 виконано не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою; підпис та рукописний запис у графі "підпис" в нотаріальному примірнику довіреності від ОСОБА_1 від 26 січня 2015 року виконано не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою.
Відповідно до вступної частини цього висновку для проведення експертного дослідження було надано вісім документів, які місять вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_1 за період з грудня 2009 року до травня 2015 року.
Згідно зі змістом дослідницької частини цього висновку при порівнянні досліджуваного підпису та рукописного запису в графі "Продавець" в Договорі купівлі-продажу квартири від 04 лютого 2015 року., підпису та рукописного запису в графі "ПІДПИС:" в заяві від імені ОСОБА_1 на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. від 04 лютого 2015 року зі зразками почерку та підписів ОСОБА_1 у кожному випадку порівняння було встановлено розбіжність перерахованих діагностичних, деяких загальних ознак, а також окремих ознак (експертом перераховано одинадцять розбіжностей). Поряд із розбіжностями було встановлено збіги за деякими загальними та окремими ознаками (експертом перераховано три збіги).
Вказані розбіжності суттєві, але у зв`язку із простотою будови елементів та обмеженим обсягом почеркової інформації досліджуваних підписів та рукописних записів, а також виконанням їх викривленими рухами, в повній мірі оцінити їх стійкість не виявляється можливим, а тому встановлені ознаки достатні лише для ймовірного негативного висновку про те, що підпис та рукописний запис у графі продавець в договорі купівлі-продажу квартири від 04 лютого 2015 року, підпис та рукописний запис в графі "Підпис:" в заяві ОСОБА_1 на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко М. В. від 04 лютого 2015 року - виконано, ймовірно, не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою. Що ж стосується встановлених збігів, то вони в даному випадку несуттєві, на негативний висновок експерта не впливають, відносяться до числа ознак, які часто зустрічаються в почерках багатьох осіб, а також можуть пояснюватися виконанням досліджуваних підписів та рукописних записів із наслідуванням підпису та почерку ОСОБА_1 .
У висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 20 березня 2017 року № 521/тдд встановлено, що у договорі дарування квартири АДРЕСА_1 від 27 січня 2011 року, укладеному між ОСОБА_1 та його матір`ю, ОСОБА_7, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ващенко В. В., за реєстровим № 98, який знаходиться у архіві приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. при примірнику договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2015 року підпис виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. Також підпис нотаріуса Ващенко В. В., дарувальника ОСОБА_7 у договорі дарування, який знаходився у приватного нотаріуса Кударенко В. М. при посвідченні договору купівлі-продажу спірної квартири також виконані не нотаріусом ОСОБА_12 та не ОСОБА_7 відповідно, а іншими особами.
Разом з тим, відповідно до висновку від 20 вересня 2018 року № 93/18, складеного експертом ТОВ "Центру судових експертиз "Альтернатива" Фраймович Л. В., висновку почеркознавчого дослідження від 18 жовтня 2017 року № 103/17 складеного експертом ТОВ "Центру судових експертиз "Альтернатива" Фраймович Л. В., висновку почеркознавчого дослідження № 8939 від 29 листопада 2017 року, складеного експертом ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" Панчошніком І. З. підпис у договорі купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_1 та рукописний запис " ОСОБА_1" виконані ОСОБА_1 .
Матеріали справи також містять і рецензію від 08 грудня 2017 року, складену ОСОБА_13, на висновок експертизи № 988/тдц від 09 серпня 2016 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 02 лютого 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в гривнях, в сумі еквівалентній 300 000,00 дол. США. Строк повернення позики визначений до 12 лютого 2015 року.
Актом про фактичну передачу та отримання коштів сторони договору позики підтвердили отримання ОСОБА_3 коштів в сумі 300 000,00 дол. США.
3 метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 05 лютого 2015 року між сторонами договору укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., про що зроблений запис в реєстрі за № 319, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.
13 лютого 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 402, відповідно до якого ОСОБА_5 набув прав власності на належну квартиру, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
15 квітня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 832, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного договору ОСОБА_2 надані всі необхідні документи для укладення цього договору, сплачено вартість квартири.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що на даний час належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2
25 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В., тобто через місяць після купівля квартири ОСОБА_2 .
Відповідно до вказаного договору строк виконання основного зобов`язання - 25 червня 2020 року, розмір основного зобов`язання - 4 375 000,00 грн, правочин, в якому встановлено основне зобов`язання - договір позики, серія та номер: б/н, виданий 25 червня 2015 року, видавник: ОСОБА_4, ОСОБА_2 іпотекодержатель: ОСОБА_4, іпотекодавець: ОСОБА_2 .
Підставою внесення запису до Державного реєстру іпотек є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22398618 від 25 червня 2015 року, здійснений о 21:07:16, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В. В.
Також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В.В. 25 червня 2015 року о 21:31:25 внесено відомості про державну реєстрацію обтяжень у зв`язку із укладенням договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 25 червня 2015 року, обтяжувач ОСОБА_4 .
Крім того, під час апеляційного розгляду досліджено наданий позивачем висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29 вересня 2020 року № СЕ-19-20/25012-ПЧ, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис: "/ ОСОБА_1 /" в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2015 року, в графі: "Продавець", виконано не ОСОБА_1 .
Відповідно до вступної частини цього висновку для проведення експертного дослідження було надано двадцять дев`ять документів, які містять вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_1 за період з 2011 року до березня 2017 року, з яких, вісім документів за період з листопада 2014 року до квітня 2015 року.
З дослідницької частини цього висновку убачається наступне.
При порівнянні досліджуваного підпису зі зразками підписів ОСОБА_1 було встановлено розбіжність за темпом письма, натиском та наведеними експертом шістьома ознаками. Поряд із виявленими розбіжними ознаками встановлено збіжність за загальним виглядом, транскрипцією підпису, нахилом, формою рухів, що переважає, розміром, розгоном, розстановкою, формою і напрямом основи підпису та окремими переліченими експертом шістьома ознаками.
Виявлені розбіжні ознаки стійкі, суттєві не можуть бути пояснені варіаційністю ознак підпису ОСОБА_1, дією на ОСОБА_1 збиваючих факторів в момент виконання підпису або будь-якими іншими чинниками і тому достатні для категоричного негативного висновку.
Виявлені збіжні ознаки разом із виявленими діагностичними ознаками штучного характеру можуть пояснюватися виконанням досліджуваного підпису від імені ОСОБА_1 іншою особою з ретельним наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_1, або перемальовуванням на просвіт із якогось справжнього підпису ОСОБА_1 . Тому вони несуттєві і на зроблений категоричний негативний висновок не впливають.
Таким чином, підпис від імені ОСОБА_1 в графі "ПРОДАВЕЦЬ" договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2015 року, виконаний не ОСОБА_1 .
При порівнянні почерку, яким виконано досліджуваний рукописний запис "/ ОСОБА_1 /" із порівняльними зразками почерку ОСОБА_1 було встановлено розбіжність за темпом, зв`язністю рухів та наведеними експертом сімома окремими ознаками. Поряд із розбіжними ознаками встановлено збіжність за будовою почерку, ступенем виробленості рухів, формою та напрямом рухів, розміром, розгоном, нахилом та наведеними експертом чотирма окремими ознаками.
Виявлені розбіжні ознаки стійкі, суттєві не можуть бути пояснені варіаційністю ознак почерку ОСОБА_1, дією на ОСОБА_1 збиваючих факторів в момент виконання ним рукописного запису або будь-якими іншими чинниками і тому достатні для категоричного негативного висновку.
Виявлені збіжні ознаки разом із виявленими діагностичними ознаками штучного характеру можуть пояснюватися виконанням досліджуваного рукописного запису з ретельним наслідуванням якимось справжнім рукописним записам ОСОБА_1, або перемальовуванням на просвіт із якогось справжнього рукописного запису ОСОБА_1 . Тому вони несуттєві і на зроблений категоричний висновок не впливають.
Таким чином, рукописний запис: "/ ОСОБА_1 /" в графі: "Продавець" договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2015 року, виконаний не ОСОБА_1 .