Постанова суду № 903/972/20 від 05.08.2021 про стягнення 13 901 982,60 грн

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/972/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ"

на рішення Господарського суду Волинської області

(суддя - Горбар І.О.)

від 02.03.2021

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Крейбух О.Г., судді: Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.)

від 27.05.2021

у справі № 903/972/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ"

до Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод"

про стягнення 13 901 982,60 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Метенко Т.І.

відповідача - Ворошик С.О., Масич І.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (далі - ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ") звернулось до Господарського суду Волинської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" (далі - ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" про стягнення 13 482 614,88 грн.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору постачання природного газу №К-ПГ-С/20-09/38 від 28.09.2020, ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати повної та своєчасної вартості поставленого природнього газу.

1.3. До Господарського суду Волинської області від ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" на користь ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ":

- за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у жовтні 2020 пеню в сумі 256 682,58 грн;

- за прострочення оплати за поставлений газ у жовтні 2020: пеню - 20 158,50 грн, інфляційні втрати - 24 741,91 грн, 3% річних - 5 039,62 грн;

- за прострочення оплати за поставлений газ у листопаді 2020: суму основної заборгованості - 12 603 405,23 грн, пеню - 169 887,00 грн, 3% річних - 42 471,75 грн, інфляційні втрати - 52 852,99 грн;

- за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 пеню в сумі 726 743,02 грн.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 у справі №903/972/20 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" 10 987 255,04 грн, в т.ч.: 10 939 384,83 грн - основний борг, 18 502,64 грн - пеня, 4 625,66 грн - 3% річних, 24 741,91 грн - інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що досліджуваними доказами у справі підтверджується наявність між сторонами певних правовідносин, правова кваліфікація яких вказує на правовідносини з поставки товару (природного газу). Відповідач розрахунок за поставлений природний газ виконав не у повному обсязі, із порушенням термінів визначених умовами договору. Отже місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню у сумі 10 939 384,83 грн, оскільки сторонами справи не було досягнуто домовленостей щодо ціни поставленого газу, викладеної у проекті додаткової угоди №2 від 22.10.2020 на постачання природного газу у листопаді 2020, а тому не може бути задоволена позовна вимога про стягнення пені, 3% та інфляційних втрат за порушення строків розрахунків за природний газ, спожитий у листопаді 2020.

Крім цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що не може бути застосована відповідальність у вигляді нарахування пені, передбаченої пунктом 5.2 договору поставки, за порушення строків підписання акта приймання-передачі природного газу за листопад 2020, оскільки зі сторони відповідача не було пропущено строків визначених пунктом 4.3.6 договору щодо вмотивованої відмови від їх підписання. Так само, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у жовтні 2020, оскільки відповідач відповідно до пункту 4.3.6 договору, протягом двох днів з дня отримання акта за жовтень 2020, підписав останній та направив позивачу.

Одночасно місцевим господарським судом встановлено прострочення по оплаті природного газу за жовтень 2020, проте місцевий суд дійшов висновку, що пеня та 3% річних позивачем обраховано невірно, зокрема не враховано положення частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, і як наслідок невірно визначено період нарахування, а тому з урахуванням перевіреного судом розрахунку позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних задоволені частково. Щодо розміру інфляційних втрат за невиконання зобов`язання відповідача з прострочки оплати природнього газу за жовтень 2020 по додатковій угоді № 1, суд дійшов висновку, що заявлений розмір позивача підтверджений матеріалами справи і підлягає задоволенню.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 у справі №903/972/20 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №903/972/20, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме статті 530, 625, 692 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №904/1156/19, від 28.03.2018 у справі №907/529/16, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 21.06.2018 у справі 910/23196/17.

3.5. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 632 Цивільного кодексу України в аналогічних справах на предмет порядку визначення ціни та вартості товару в разі непогодженням сторонами такої ціни (вартості) товару в момент укладання договору/початку постачання товару (природного газу) в аналогічних господарських правовідносинах.

3.7. Вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином фактичні обставини справи, зокрема не враховано пункти 4.3.6, 5.2., 5.9. договору. Не враховано норми матеріального права, а саме: статті 526, 530, 546, 549, 611 та 612 Цивільного кодексу України, статтю 231 Господарського кодексу України, які чітко визначають порядок виконання зобов`язань стороною по договору та відповідальності за порушення таких умов. В порушення норм статей 2, 5, 11, 73-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України не здійснено належного дослідження усіх доказів, оцінки всіх доводів обох сторін. З урахуванням статей 98, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, за правилами, встановленими статтею 86 даного Кодексу, судами не повинен був прийматися висновок Волинської Торгово-промислової палати В-190 від 11.02.2021 у якості належного та допустимого доказу у справі у розумінні статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України.

3.8. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" проти вимог останньої заперечує з підстав, викладених у ньому та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Гнідавський цукровий завод" (споживач) 28.09.2020 укладено договір постачання природного газу № К-ПГ-С/20-09/38 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживача, а споживач - прийняти, спожити та оплатити на умовах цього договору газ природний (код товару: 2711).

Згідно з пунктами 1.3, 2.1 договору обсяг газу, який постачальник зобов`язується передати, а споживач прийняти, спожити та оплатити, планова ціна за 1000 мЗ та планова вартість газу для кожного розрахункового періоду - газового місяця (місяць постачання, місяць передачі, звітний місяць) - погоджується сторонами у відповідній додатковій угоді до договору.

Оплата вартості газу за кожен місяць постачання (звітний місяць), проводиться на умовах, зазначених у договорі та додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 2.9 договору). А остаточні розрахунки за фактично поставлений газ у газовому місяці здійснюється споживачем за остаточною ціною та остаточною вартістю газу до 18-го числа місяця, наступного за газовим місяцем (місяцем поставки газу), якщо інший строк не погоджено сторонами у відповідній додатковій угоді до договору (пункт 2.8 договору).

Відповідно до пункту 1.6 договору обсяги газу, що визначені відповідно до пункту 1.3 договору, є плановими та можуть змінюватися сторонами шляхом коригування, у тому числі впродовж поточного газового місяця виключно за наявності "Заявки на коригування планових розподілів обсягів постачання природного газу" ("Заявка на коригування"), яку споживач надає постачальнику у терміни, встановлені договором.

Згідно із пунктом 3.3 договору передача фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому-передачі газу.

Пунктом 4.3.6 договору встановлено порядок визначення сторонами фактичного обсягу споживання, а саме: до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим (газовим), споживач має надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу від постачальника споживач зобов`язаний повернути один примірник оригіналу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У разі не повернення споживачем переданого йому постачальником акту прийому-передачі газу (фактично переданого газу), або відсутності вмотивованої відмови споживача від підписання відповідного акту у цей же строк, такий акт вважається підписаним, а газ переданий споживачу.

За порушення сторонами умов пункту 3.3 та/або пункту 4.1.3 та/або пункту 4.3.6 договору відповідно, а саме, за ухилення від підписання та/або надання відповідній стороні актів приймання-передачі газу у передбачені договором строки, - винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,1% від вартості фактично переданого газу за кожний день такого прострочення (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору за порушення грошових зобов`язань (умов та строків розрахунків) згідно договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

За порушення споживачем грошових зобов`язань за договором (пункт 4.3.3 та/або пункт 4.3,12 та/або пункт 4.3.13 договору), постачальник має право зменшити обсяг поставки газу до рівня фактичних платежів, або не передавати/припинити газ споживачу, або розірвати договір в односторонньому порядку і, відповідно, повернути споживачу суму перерахованих ним коштів в рахунок оплати обсягу газу, за виключенням нарахованих постачальником господарських санкцій (пункт 5.4 договору).

Згідно із пунктами 8.5 - 8.6 договору, сторони використовують для обміну податковими накладними програмне забезпечення "М.E.DoclS", а також сторони повинні забезпечити доступ до мережі Інтернет.

Всі повідомлення, заявки, графіки, які стосуються інформації щодобового та місячного балансування, їх коригування, вважаються наданими споживачем належним чином, якщо вони оформленні уповноваженими особами споживача та:

- передані в оригіналі постачальнику під розпис та/або

- надіслані уповноваженими особами споживача електронною поштою на адреси уповноважених осіб постачальника.

Уповноваженими особами постачальника є:

(ПІБ): ОСОБА_3, тел.: НОМЕР_1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- уповноваженими особами Споживача є: -------------------------.

Між ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" та ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" 28.09.2020 укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої сторони визначили плановий обсяг природного газу 2850,000/тис.м3 для поставки у період жовтня 2020 за ціною 5 813,94 грн - за 1000 м3 природного газу загальною вартістю 16 569 729,00 грн з ПДВ.

Зазначеною додатковою угодою № 1 встановлено наступний порядок оплати (пункт 4 додаткової угоди №1):

- 30% від вартості планових обсягів газу - по 10 жовтня 2020;

- 30% від вартості планових обсягів газу - по 20 жовтня 2020;

- 30% від вартості планових обсягів газу - по 30 жовтня 2020.

Остаточні розрахунки за фактично поставлений газ здійснюється споживачем з постачальником за остаточною ціною та остаточною вартістю газу до 18 числа місяця наступного за газовим місяцем (пункт 6 додаткової угоди № 1).

Для оплати планових обсягів поставленого природного газу в жовтні 2020 на суму 16 569 729 грн, позивачем підписано та скріплено печаткою рахунок на сплату від 08.10.2020 №К-ПГ-С/20-09/38-1020.

Сторонами 31.10.2020 підписано акт приймання-передачі природного газу, у відповідності до якого фактичний обсяг газу, спожитого відповідачем в жовтні 2020, становив 2 758,18285 тис.м3, загальна вартість якого - 16 042 661,63 грн.

З доводів ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" вбачається, що за попередньою усною домовленістю сторін 28.10.2020 ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" надало на розгляд споживача (ПрАТ "Гнідавський цукровий завод") проект додаткової угоди №2 (датований 22.10.2020) на постачання природного газу в листопаді 2020 з електронної адреси позивача (ІНФОРМАЦІЯ_2) на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_3).

Відповідно до наданого для погодження проекту додаткової угоди № 2 до договору, плановий обсяг постачання позивачем газу (як діючим постачальником) у листопаді 2020 року становив 2850 тис.мЗ .

Такий плановий обсяг природного газу визначено у проекті відповідної додаткової угоди №2 на підставі попередньої усної домовленості уповноважених представників сторін договору.

За даним проектом додаткової угоди №2 визначено ціну 1 тис.мЗ природного газу - 6813,90 грн (з ПДВ).

Як стверджує позивач, після усного погодження між постачальником та споживачем умов додаткової угоди №2, позивачем 30.10.2020 підготовлено та направлено з електронної адреси ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" (ІНФОРМАЦІЯ_2) на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_3) скорегований проект додаткової угоди №2. За даним проектом планові обсяги поставки природного газу відповідачу в листопаді 2020 склали 2750 тис.мЗ.

При цьому ціна природного газу за 1 тис.мЗ не змінена та становила 6 813,90 грн (з ПДВ).

Відповідно до пункту 3 проекту додаткової угоди № 2 до договору загальна вартість природного газу, у зв`язку із зменшенням загального планового обсягу на 100 тис.куб.З, склала 18 738 225,00 грн (з ПДВ).

Згідно із пунктом 4 проекту додаткової угоди №2 до договору оплата планової вартості газу по цій додатковій угоді повинна була здійснюватися у наступному порядку:

- 30% - в сумі 5 621 467,50 грн - по 10 листопада 2020;

- 30% - в сумі 5 621 467,50 грн - по 20 листопада 2020;

- 30% - в сумі 5 621 467,50 грн - по 30 листопада 2020;

Відповідно до пункту 2.6 договору та пункту 6 проекту додаткової угоди №2 остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється - до 18 грудня 2020.

ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" 31.10.2020 з електронної адреси (y.moiseiev@solodko.uа) на електронну адресу позивача ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" (24@u-commodities.com) направлено заявку - Таблиця номінацій/реномінацій із визначеним плановим обсягом споживання природного газу у розмірі 2 750 тис.мЗ та із зазначенням планових подобових обсягів споживання у листопаді 2020 року споживачем природного газу.

Для оплати планових обсягів природного газу за листопад 2020 по договору (згідно із вартістю, визначеною відповідно до проекту додаткової угоди №2) ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" 05.11.2020 надіслало на електронну адресу ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" ІНФОРМАЦІЯ_3 рахунок на сплату від 05.11.2020 № К-ПГ-С/20-09/38-1120 про оплату планового обсягу природного газу за листопад 2020 на суму 18 738 225,00 грн.

Відповідач в оплату поставки газу листопада здійснив такі платежі:

13.11.2020 - 1 200 000,00 грн згідно із платіжним дорученням № 27700;

19.11.2020 - 2 000 000,00 грн згідно із платіжним дорученням № 27756;

20.11.2020 - 1 000 000,00 грн згідно із платіжним дорученням № 33;

24.11.2020 - 500 000,00 грн згідно із платіжним дорученням № 60.

В подальшому, як стверджує ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ", враховуючи не оформлення належним чином (не підписано та не скріплено печаткою) ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" додаткової угоди №2 до договору, 19.11.2020 направив на адресу споживача два примірника підписаної зі сторони ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" вказаної додаткової угоди №2 та акт приймання передачі природного газу за жовтень 2020 року у 2-екз. (в оригіналі в паперовому вигляді) кур`єрською службою "Нова пошта" (експрес-накладна № 20150306251816), які отримані ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" 20.11.2020.

ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" 07.12.2020 звернулося до ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" із листом-вимогою №118-12/12 від 04.12.2020, зокрема, про підписання та повернення одного екземпляру додаткової угоди №2 до договору та акту приймання-передачі природного газу за жовтень 2020. Також ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" вимагало від ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" у строк до 08.12.2020 погасити заборгованість за плановий обсяг природного газу листопада 2020 відповідно до умов додаткової угоди №2 у сумі 12 164 402,50 грн.

ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" 07.12.2020 надіслало на адресу ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" лист № 242-12/20 від 07.12.2020, до якого додано проект додаткової угоди №2 до договору (у 2-х оригінальних екз.) для підписання відповідачем та повернення одного екземпляру позивачу.

ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" у листі "Про розгляд вимоги" №532 від 10.12.2020 зазначив, що плановий обсяг споживання природного газу по договору на листопад 2020 в обсязі 2 750 тис.м.З; підтвердив проведення оплати за газ звітного місяця - листопада 2020 на суму 4 700 000,00 грн згідно із рахунком ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" від 05.11.2020 № К-ПГ-С/20-09/38-1120; заперечив проти розрахунку ціни та загальної вартості природного газу відповідно до умов додаткової угоди №2; заперечив проти узгодження порядку розрахунку відповідно до проекту додаткової угоди №2. При цьому, визнав діючою умову договору щодо дати проведення остаточних розрахунків за звітний місяць поставки газу - листопад 2020, а саме - до 18.12.2020; запропонував узгодити ціну в межах середньозваженої ціни реалізації природного газу відповідно до даних ТБ "Українська Енергетична біржа".

ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" у листі від 15.12.2020 № 537 зазначив, що відповідачем підписано акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2020 (за газовий місяць жовтень 2020 року), проте останній відмовляється від підписання акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 за звітний місяць постачання природного газу - листопад 2020. Підставою цього є, з однієї сторони, погодження фактичних обсягів споживання газу, а з іншої - непогодження умов додаткової угоди №2 щодо ціни та розрахунку загальної вартості спожитого у листопаді 2020 природного газу у межах діючого договору. ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" визначило свою позицію щодо можливого порядку визначення ціни природного газу за даними УЕБ, плюс вартість послуг транспортування (вартість замовлення постачальником потужності).

Позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на укладену (узгоджену) між сторонами додаткову угоду № 2 до договору поставки (зокрема визначену сторонами правочину ціну та обсяги поставленого газу у листопаді 2020) та акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2020. Відповідач наполягає, що дані документи (додаткову угоду №2 до договору поставки та акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2020) він не підписував та не укладав через неузгодженість ціни та розрахунків за поставлений газ у листопаді 2020. При цьому відповідач не заперечує факт узгодження обсягів споживання газу та його споживання у листопаді 2020 та наголошує, що зважаючи на неузгодженість договірної ціни на газ, остання має визначатися, зокрема із звичайних цін, що склались на аналогічні товари на момент укладення договору.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні в частині вимог щодо стягнення неустойки, індексу інфляції та 3% річних за порушення строків оплати природного газу, переданого в листопаді 2020 року застосував норми права, а саме, статті 530, 625, 692 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №904/1156/19, від 28.03.2018 у справі №907/529/16, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 21.06.2018 у справі 910/23196/17.

У контексті статті 287 господарського процесуального кодексу України для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).

5.3. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

5.4. У справі, що переглядається, предметом спору є матеріально-правова вимога ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" до ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" про стягнення заборгованості у вигляді пені, 3%річних та інфляційних за прострочення оплати за поставлений газ у жовтні 2020 року; пені за прострочення строків підписання/повернення акту приймання-передачі природного газу у жовтні 2020 року; заборгованості у вигляді основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних за поставлений газ у листопаді 2020 року; пені за прострочення строків підписання/повернення акту приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 18 502,64 грн та 3% річних в сумі 4 625,66 грн за поставлений природний газ у жовтні 2020 року, встанови помилку у визначенні позивачем днів прострочення зобов`язання з оплати поставленого газу у жовтні 2020 року. В частині нарахування позивачем інфляційних за поставлений природний газ у жовтні 2020 року в сумі 24 741,91 грн, суди попередніх інстанції погодилися із обґрунтованість заявленої вимоги, що не оспорюється позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акту приймання-передачі природного газу у жовтні 2020 року в сумі 256 682,58 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки на відносини, які виникають в процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, хто саме відправляв і хто отримував електронні листи, а також зміст вкладених до них файлів, на які позивач здійснив посилання, як на доказ отримання відповідачем акту прийманні-передачі газу за жовтень 2020 року.

Щодо вимог про стягнення 12 603 405,23 грн основної заборгованості за поставлений природний газ у листопаді 2020 року, нарахованих на суму боргу пені в розмірі 169 887,00 грн, 3% річних в сумі 42471,75 грн, інфляційних втрат в сумі 52 852,99 грн, суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи в цій частині вимоги та стягуючи суму основного боргу в розмірі 10 939 384,84 грн, виходили з того, що вартість спожитого у листопаді 2020 природного газу слід рахувати, виходячи із середньозваженої ціни газу місячного ресурсу листопада 2020, яка становить відповідно до висновку Волинської торгово-промислової палати 6 039,92 грн за тис.куб.м з ПДВ за умовами післясплати. Що стосується нарахованих на суму основного боргу пені, інфляційних та 3% річних, в цій частині суди відмовили, оскільки позивачем не доведено наявність у відповідача основного боргу в заявленій сумі позову.

В частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акту приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726 743,02 грн, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні в цій частині позову зазначили, що позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем акту за листопад 2020 року.

5.5. У справі №904/1156/19 ТОВ "Острозький цукровий завод" звернувся з позовом до АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" про стягнення заборгованості суми основного боргу, нарахованих на нього інфляційних втрат та 3% річних посилаючись на те, що відмова відповідача у виплаті йому грошових коштів за банківською гарантією є неправомірною, оскільки третя особа (принципал), порушив умови договору фінансового лізингу, виконання якого було забезпечено банківською гарантією, вимогу за якою позивачем (бенефіціаром) було надіслано відповідачу (гаранту) у визначеному порядку та строк. Верховний Суд, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, зазначив, що умови гарантії про розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банка-гаранта не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні цивільного законодавства, адже така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності принципала щодо внесення ним грошового покриття на рахунок банку, а бенефіціар не є стороною договору гарантії, який укладається між банком та принципалом. При цьому, застосовуючи до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, Верховним Судом зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

У справі №907/529/16 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" до ТОВ "Закарпатгаз Збут" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу та нарахованих на суму основного боргу пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також за зустрічним позовом ТОВ "Закарпатгаз Збут" до ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" про стягнення пені та штрафу за неналежне виконання взятих зобов`язань по поставці природного газу в обумовленому договором обсязі, Верховний Суд, переглядаючи справу в частині стягнення пені, дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не враховано умови на яких сторони передбачили підстави покладання та порядок нарахування до сплати покупцем пені за порушення строків розрахунків за отриманий газ. З огляду на що Верховним Судом справу в частині стягнення пені направлено на новий розгляд.

У справі №686/21962/15-ц ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за несвоєчасне виконання вироку в частині стягнення з відповідача на її користь матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення на користь позивача інфляційних та річних, дійшов висновку даний спір стосується порушення грошового зобов`язання. При цьому судами враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, відповідно до якої приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань.

У справі №916/190/18 за позовом ДК "Газ Україна" НАК "Нафтогаз Україна" до ПАТ "Одесагаз" про стягнення інфляційних та 3% річних у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішенням суду, Велика Палата Верховного Суду, направляючи справу на новий розгляд, зазначила, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

З огляду на викладене, зазначені постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, аніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

У справі № 910/23196/17 ТОВ "Капітал Білдінг" звернувся з позовом до ТОВ "Прайм-Актив" про стягнення авансу, обґрунтовуючи позов тим, що відповідач в порушення укладеного сторонами договору підряду не приступив в обумовлені строки до виконання робіт та не підтвердив актами виконаних робіт використання суми авансу. Місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені повністю з огляду на те, що договір підряду є неукладеним, відповідач не підтвердив використання ним авансу актами виконаних робіт за умовами договору. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з відсутності підстав вважати договір неукладеним. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не дослідив надані до апеляційного суду докази та не відхилив їх, не оцінив аргументи позивача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, не встановив всіх обставин справи всебічно, повно і об`єктивно в їх сукупності.

Правовідносини у справі №910/23196/17 не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

5.6. ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 632 Цивільного кодексу України в аналогічних справах на предмет порядку визначення ціни та вартості товару в разі непогодженням сторонами такої ціни (вартості) товару в момент укладання договору/початку постачання товару (природного газу) в аналогічних господарських правовідносинах.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 12 603 405,23 грн основної заборгованості за поставлений природний газ у листопаді 2020 року та стягуючи суму основного боргу в розмірі 10 939 384,84 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вартість спожитого у листопаді 2020 природного газу слід рахувати, виходячи із середньозваженої ціни газу місячного ресурсу листопада 2020, яка становить відповідно до висновку Волинської торгово-промислової палати 6 039,92 грн за тис.куб.м з ПДВ за умовами післясплати, оскільки між позивачем та відповідачем додаткова угода №2 до договору поставки (із запропонованою ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" ціною на газ у листопаді 2020), у формі єдиного документу, підписаного та скріпленого печатками сторін, укладена не була. При цьому судами також зазначено, що позивачем не доведено, які критерії визначення договірної ціни на природний газ у листопаді 2020 ним враховано, а також відсутність єдиного механізму ціноутворення на природний газ викликають лише сумнів у їх прозорості і обґрунтованості та є проявом як непослідовності у своїх діях, так і недобросовісної поведінки по відношенню до своїх контрагентів.

Однак, колегія суддів вважає зазначений висновок передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 180 Господарського кодексу України визначає істотні умови господарського договору. Відповідно до положень цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (статті 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Гнідавський цукровий завод" (споживач) 28.09.2020 укладено договір постачання природного газу № К-ПГ-С/20-09/38 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживача, а споживач - прийняти, спожити та оплатити на умовах цього договору газ природний (код товару: 2711).

Пунктами 27, 31, 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").

Тобто сторонами укладено договір, відповідно до якого обсяги та ціни природного газу для кожного місяця постачання визначаються сторонами в окремих додаткових угодах.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем додаткова угода №2 до договору поставки (із запропонованою ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" ціною на газ у листопаді 2020), у формі єдиного документу, підписаного та скріпленого печатками сторін, укладена не була. Судами встановлено, що додаткову угоду №2 до договору поставки та акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 відповідач не підписував та не укладав через неузгодженість ціни та розрахунків за поставлений газ у листопаді 2020. При цьому відповідач не заперечує факт узгодження обсягів споживання газу та його споживання у листопаді 2020 та наголошує, що зважаючи на неузгодженість договірної ціни на газ, остання має визначатися, зокрема із звичайних цін, що склались на аналогічні товари на момент укладення договору.

В той же час, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки виставленому ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" рахунку від 05.11.2020 №К-ПГ-С/20-09/38-1120 ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" з посиланням на договір поставки природного газу від 28.09.2020 №К-ПГ-С/20-09/38, відповідно до якого в розділі "ціна" за поставку природного газу в кількості 2750 тис.м3 зазначено 5678,25 грн, що узгоджується з умовами додаткової угоди № 2 (пункт 2 додаткової угоди №" - ціна газу без ПДВ 5678,25 грн), прийнятого ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" до виконання. Так ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" платіжними дорученнями від 13.11.2020 №27700, від 19.11.2020 №27756, від 20.11.2020 №33, від 24.11.2020 №60 з зазначенням в графі "призначення платежу": за природний газ зг. рах. №К-ПГ-С/20-09/38-1120 від 05.11.2020 здійснив оплату за поставлений природний газ за визначеною позивачем ціною на загальну суму 4 700 000,00 грн.

Крім того, спростовуючи твердження ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" про направлення ним додаткової угоди № 2 до договору поставки на адресу ПрАТ "Гнідавський цукровий завод", судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки відзиву відповідача та листуванню між контрагентами, за якими, в одному випадку, відповідач стверджує, що ним додаткова угода отримана лише 11.12.2020, а в іншому, надаючи відповідь на вимогу позивача від 04.12.2020 №118-12/20, ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" підтвердив наявність у нього направленого проекту додаткової угоди №2 до договору. Що також залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Також, суди, зазначивши про не доведення позивачем, що ціна за поставку газу, сформована відповідно до середньозваженої ціни місячного ресурсу - листопад 2020, не зазначили відповідні норми матеріального права та відповідно умови договору, якими це передбачено, окрім того, що це заперечується відповідачем.

При цьому судами не враховано, що за приписами частини другої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", яка узгоджується із пунктом 4 розділу І Правил постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 10 939 384,84 грн передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, за відсутності належного дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів, надання оцінки цим доказам та доводам учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує зокрема такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з пунктами 2 - 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже процесуальне законодавство визначає чіткі стандарти мотивування судових рішень. Зокрема, пункти 4 та 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України імперативно зобов`язують суд господарської юрисдикції надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному наявному в матеріалах справи доказу щодо обставин, які є предметом доказування у справі, з урахуванням правил вірогідності доказів та кожному наведеному учасниками справи аргументу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Однак оскаржувані судові рішенні зазначеним вимогам процесуального закону до судового рішення не відповідають.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначає про те, що суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на те, що вимоги в частині стягнення нарахованих на суму боргу пені в розмірі 169 887,00 грн, 3% річних в сумі 42471,75 грн, інфляційних втрат в сумі 52 852,99 грн, пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726 743,02 грн є похідними від суми основного боргу та вирішення спору щодо узгодження ціни, колегія суддів вважає за необхідне рішення судів в цій частині скасувати з направленням на новий розгляд.

При цьому судами не надано належної оцінки пункту 2.6 договору поставки, відповідно до якої остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється - до 18 грудня 2020 року.

Крім того в частині відмови у задоволенні стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726 743,02 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем акта за листопад 2020 року.

Проте, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою лист ПрАТ "Гнідавський цукровий завод", де відповідачем зазначено про надходження акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2020.

5.7. Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у жовтні 2020 року в сумі 256 682,58 грн.

Відповідно до пункту 4.3.6 договору, споживач зобов`язаний протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі від постачальника повернути один примірник оригіналу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У разі не повернення споживачем переданого йому постачальником акта прийому-передачі газу або відсутності вмотивованої відмови споживача від підписання відповідного акту у цей же строк, такий акт вважається підписаним, а газ переданий споживачу.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили відповідальність за порушення умов пункту 3.3 та/або пункту 4.1.3 та/або пункту 4.3.6 договору відповідно, а саме за ухилення від підписання та/або надання відповідній стороні актів приймання-передачі газу у передбачені договором строки винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,1 % від вартості переданого газу за кожний день такого прострочення.

Як встановлено судами на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтями 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника та отримувача повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, хто саме відправляв і хто отримував електронні листи, а також зміст вкладених до них файлів, на які позивач здійснив посилання, як на доказ отримання відповідачем акта прийманні-передачі газу за жовтень 2020 року.

Касаційна скарга щодо зазначених вимог не містить аргументів, які свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права відповідно до змісту частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Наведені у скарзі доводи стосуються переоцінки доказів та встановлених господарськими судами обставин, що з огляду на визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

................

Перейти до повного тексту