ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 815/6950/15
касаційне провадження № К/9901/36497/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року (головуючий суддя - Андрухів В.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кравченко К.В.; судді - Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М.)
у справі № 815/6950/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17"
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" (далі - ТОВ "СПМК-17"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неподанні до органу державної казначейської служби висновків із зазначенням сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню ТОВ "СПМК-17" за грудень 2014 року, лютий 2015 року, квітень 2015 року; зобов`язати ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновки щодо сум бюджетного відшкодування належних позивачу в розмірі 11760805,00 грн, у тому числі за грудень 2014 року в сумі 1516403,00 грн, за лютий 2015 року в сумі 8273202,00 грн, за квітень 2015 року в сумі 1971200,00 грн.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 28 грудня 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на відсутності ознак протиправності в діях контролюючого органу щодо неподання висновків щодо сум бюджетного відшкодування ТОВ "СПМК-17".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 березня 2015 року позивачем в електронному вигляді подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року та визначено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 8326615,00 грн, а 15 травня 2015 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року та визначено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 1971200,00 грн. До зазначеної податкової звітності платником також долучено заяви про повернення сум бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету.
Відповідачем, у свою чергу, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "СПМК-17" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, результати якої оформлено актом від 22 квітня 2015 року № 6/15-510/01353551.
За наслідками здійсненої перевірки контролюючий орган не виявив порушень у розрахунку заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 1516403,00 грн та за лютий 2015 року в сумі 8273202,00 грн, проте не подав у п`ятиденний строк після закінчення контрольного заходу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням названих сум.
Крім того, за наслідками проведення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) камеральної перевірки заявлених платником у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року даних порушень не виявлено та документальна перевірка не призначалася.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.
Так, пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.
Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Пунктом 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.
Таким чином, оскільки відповідачем, незважаючи на підтвердження за наслідками проведених контрольних заходів заявлених платником до відшкодування сум податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 1516403,00 грн, за лютий 2015 року в розмірі 8273202,00 грн, за квітень 2015 року в розмірі 1971200,00 грн, не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням наведених сум податку, що підлягають відшкодуванню ТОВ "СПМК-17" з бюджету, позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом до суду.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ДПІ у Малиновському районі м. Одеси без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -