ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/7240/16
касаційне провадження № К/9901/41396/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна"
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року (головуючий суддя - Літвінова А.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьмишина О.М.; судді - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)
у справі № 826/7240/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Август-Україна" (далі - ТОВ "Август-Україна"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2016 року № 0010501201.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 03 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "Август-Україна" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на проведенні відповідачем камеральної перевірки щодо нього всупереч законодавчій забороні на її здійснення, встановленій пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71-VIII). Також звертає увагу на те, що відсутність порядку застосування штрафних санкцій станом на момент вчинення платником порушення реєстрації податкових накладних у жовтні 2015 року позбавляла контролюючий орган права застосовувати до нього штрафні санкції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Август-Україна".
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних позивача за жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт від 14 квітня 2016 року № 1266/26-56-12-01-18.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією у жовтні 2015 року податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: від 06 жовтня 2015 року № 53 (прострочення на 1 день), від 07 жовтня 2015 року № 64 (прострочення на 4 дні), від 07 жовтня 2015 року № 59 (прострочення на 4 дні), від 07 жовтня 2015 року № 60 (прострочення на 4 дні), від 07 жовтня 2015 року № 62 (прострочення на 6 днів), від 05 жовтня 2015 року № 46 (прострочення на 1 день), від 07 жовтня 2015 року № 68 (прострочення на 6 днів), від 07 жовтня 2015 року № 67 (прострочення на 6 днів), від 07 жовтня 2015 року № 58 (прострочення на 8 днів), від 07 жовтня 2015 року № 56 (прострочення на 8 днів), від 07 жовтня 2015 року № 65 (прострочення на 6 днів).
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2016 року № 0010501201, згідно з яким застосовано штраф у сумі 26972,85 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної передбачені статтею 120-1 ПК України.
У відповідності до пункту 120-1.3 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2016 року) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (набрав чинності з 01 січня 2016 року) вищезазначений пункт виключено.
Аналіз наведених норм ПК України свідчить на користь висновку про те, що порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є податковим правопорушенням, за яке законом передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.
Відсутність на час виникнення спірних правовідносин у жовтні 2015 року порядку застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 120-1 ПК України, не звільняє платника податку на додану вартість від відповідальності, передбаченої зазначеною нормою, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та не нівелює повноваження контролюючого органу щодо застосування таких санкцій.
Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено в постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 803/1799/16, від 16 жовтня 2019 року у справі № 818/905/16, від 03 березня 2020 року у справі № 808/588/16.
Зважаючи на факт порушення ТОВ "Август-Україна" термінів реєстрації податкових накладних, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили про правомірність застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Щодо доводів платника про проведення відповідачем камеральної перевірки щодо нього всупереч законодавчій забороні на її здійснення, встановленій пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 71-VIII, то слід зазначити, що камеральна перевірка є одним із видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та є способом здійснення контрольної функції, що проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника контролюючого органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.
Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 71-VIII установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Зі змісту Пояснювальної записки до проекту Закону № 71-VIII вбачається, що метою законопроекту було покращення умов ведення бізнесу в Україні з одночасним підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, а також підвищення ефективності використання ресурсів економіки, зокрема зменшення витрат підприємств на визначення податкових зобов`язань і складання податкової звітності та держави - на адміністрування податків, усунення недоліків діючого законодавства, які дозволяють великим платникам отримувати податкові вигоди, спрощення виконання податкового обов`язку малим бізнесом, зменшення податкового навантаження на малий бізнес.
Саме з метою зменшення адміністративного навантаження на суб`єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів гривень, а також з метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків.
Разом із тим, проведення камеральних перевірок завдяки їх спрощеній процедурі не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не перешкоджає нормальному здійсненню господарської діяльності.
Тлумачення наведених положень дає підстави вважати, що встановлені Законом № 71-VIII обмеження щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання за певними умовами не стосуються камеральних перевірок, об`єктом яких є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні контролюючого органу.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Август-Україна" без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -