ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 818/772/17
касаційне провадження № К/9901/35986/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя - Кунець О.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бондар В.О.; судді - Кононенко З.О., Калиновський В.А.)
у справі № 818/772/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еластомер"
до Головного управління ДФС у Сумській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еластомер" (далі - ТОВ "Еластомер"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2017 року № 0000431407 та від 27 лютого 2017 року № 0000441407.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 11 липня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у Сумській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Сумській області.
27 листопада 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальному характері оспорюваних поставок.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Еластомер" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських операцій із придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Салем Торг" за період з 01 листопада 2014 року по 31 березня 2015 року та Приватного підприємства "Транс Строй-Д" за період з 01 листопада 2014 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 06 лютого 2017 року № 29/1407/31787346/15.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Салем Торг" та Приватним підприємством "Транс Строй-Д" за наслідками постачання арматури та штамп-прес форм, з огляду на фіктивний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Сумській області посилалося на відсутність у контрагентів у достатній кількості основних засобів, технологічних можливостей та трудових ресурсів для виконання обумовлених поставок, а також звертало увагу на недоліки представлених для здійснення контрольного заходу документів.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2017 року № 0000441407, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 231893,00 грн за основним платежем та 57973,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 27 лютого 2017 року № 0000431407, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 31583,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ "Еластомер" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: специфікацій; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; паспортів якості; документів, які свідчать про використання платником продукції у власній господарській діяльності.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ "Еластомер" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Щодо твердження контролюючого органу про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Салем Торг" та Приватного підприємства "Транс Строй-Д" необхідних основних засобів, технологічних можливостей та трудових ресурсів для виконання договірних зобов`язань, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
За таких обставин висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів відповідача щодо неправомірності відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю "Салем Торг" та Приватним підприємством "Транс Строй-Д" господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Сумській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -