ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/16698/17
адміністративне провадження № К/9901/8966/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/16698/17
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Шевченко Н. М.) від 28 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Губська Л. В., Епель О. В., Степанюк А. Г.) від 30 січня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольміра" (далі - ТОВ "Ольміра") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25 вересня 2017 року № 0048811404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за період жовтень 2015 року на суму 147 577 грн, та № 0048821404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 770 864 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що, в свою чергу, підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0048811404 від 25 вересня 2017 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0048821404 від 25 вересня 2017 року.
Стягнуто на користь ТОВ "Ольміра" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 776,61 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 01 квітня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, і ухвалити нову постанову, якою відмовити ТОВ "Ольміра" в задоволенні позову.
5. 01 квітня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 23 квітня 2019 року до Верховного Суду від ТОВ "Ольміра" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2320/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14 серпня 2017 року по 18 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ольміра" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Будконсалт Плюс" за червень 2015 року, ТОВ "Горсан" за серпень 2015 року, ТОВ "Продтехнолоджи ЛТД" за вересень 2015 року та ПП "Марина-1" за жовтень 2015 року.
12. За результатами перевірки складено акт від 31 серпня 2017 року № 602/26-15-14-04-05/35746336, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2015 року на загальну суму 147 577 грн та встановлено заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 513 909 грн.
13. На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року: № 0048811404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за період жовтень 2015 року на суму 147 577 грн, та № 0048821404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 770 864 грн, у тому числі 513 909 грн за основним платежем та 256 955 грн штрафних (фінансових) санкцій.
14. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що факт реальності господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належними бухгалтерськими та податковими документами. Первинні документи, які оформлялись по господарським операціях позивача з його контрагентами, переліченими в акті перевірки, відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV), а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.
16. При цьому суди зауважили, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Посилання відповідача на вирок Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року в кримінальній справі № 372/812/16-к з обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими, оскільки зазначеним вироком не окреслено коло суб`єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення.
18. Також судами попередніх інстанцій відхилено посилення контролюючого органу на те, що директори ТОВ "Продтехнолоджи ЛТД", ТОВ "Будконсалт Плюс", ПП "Марина-1" дали свідчення, що вони не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності названих підприємств.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами.
21. Зокрема скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень безпідставно не були враховані вирок Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року в кримінальній справі № 372/812/16-к, яким встановлено фіктивність господарської діяльності ТОВ "Горсан", а також пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які заперечували свою причетність до створення та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Будконсалт Плюс", ТОВ "Продтехнолоджи ЛТД", ПП "Марина-1".
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
24. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
25. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
26. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
27. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
28. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
29. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
30. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
31. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
32. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.
33. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
35. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
36. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2015 року між позивачем та ТОВ "Будконсалт Плюс" укладено договір транспортного експедирування, згідно з умовами якого ТОВ "Будконсалт Плюс" бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок позивача забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу ТОВ "ОЛЬМІРА" автомобільним транспортом в межах території України.
38. На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт, платіжне доручення, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631.
39. Крім того, між ТОВ "Горсан" та ТОВ "Ольміра" укладено договір поставки № 38 від 03 серпня 2015 року, згідно з яким ТОВ "Горсан" поставило позивачу білугу балик в`ял., білугу балик х/к, іклач балик х/к, корюшку ікряну, креветки тигрові, марлін філе, камбалу ікряну, вугор, ряпушку в`ялену, судак.
40. На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні, акт надання послуг № 1307/138 від 13 липня 2015 року, на підставі якого ТОВ "Горсан" надало позивачу послуги з транспортного експедирування, платіжні доручення, копії товарно-транспортних накладних.
41. 01 вересня 2015 року між TOB "Продтехнолоджи ЛТД" та ТОВ "Ольміра" укладено договір поставки № 19, згідно з яким TOB "Продтехнолоджи ЛТД" поставило позивачу білугу балик в`ял., білугу балик х/к, білугу кусок г/к, ікра товстолобика в`ял., камбала ікряна в`ял., хек заморожений, сайда заморожена, вугор г/к, корюшка ікряна, марлін філе х/к, ікра трески, ряпушка в`ял., судак в`ял.
42. На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні, платіжні доручення, копії товарно-транспортних накладних.
43. Також, 01 вересня 2015 року між ПП "Марина-1" та позивачем укладено договір транспортного експедирування, згідно з умовами якого ПП "Марина-1" бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок позивача забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу ТОВ "Ольміра" автомобільним транспортом в межах території України.
44. На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акти виконаних робіт.
45. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ "Ольміра" по господарських відносинах з ТОВ "Будконсалт Плюс", ТОВ "Горсан", ТОВ "Продтехнолоджи ЛТД" та ПП "Марина-1", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.
46. На підставі зазначених обставин, невстановлення доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявність недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.
47. Відповідач у ході судового розгляду посилався на те, що діяльність контрагентів позивача має ознаки фіктивності і свої доводи обґрунтовував тим, що діяльності ТОВ "Будконсалт Плюс", ТОВ "Продтехнолоджи ЛТД", ПП "Марина-1" зареєстровано на підставних осіб, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які згідно наданих ними пояснень повідомили про відсутність свого відношення до діяльності вказаних підприємств, на підтвердження чого до матеріалів справи залучені копії відповідних пояснень.
Крім того в ході судового розгляду відповідач вказував й на вирок Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року у справі № 372/812/16-к, яким встановлено створення суб`єкта підприємницької діяльності (ТОВ "Горсан") з метою прикриття незаконної діяльності.
48. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що порушення кримінальних справ та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в межах таких кримінальних справ, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Таку оцінку суди зробили і щодо вироку стосовно директора/засновника ТОВ "Горсан", зазначивши, що у ньому лише вказано про підтвердження вказаною особою про самостійне нездійснення підприємницької діяльності, проте не спростовано самого факту здійснення господарської діяльності цим підприємством як такої, в тому числі іншими особами.
49. Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.
50. Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).
51. Водночас, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа № 826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
52. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
53. За наслідками касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не оцінили наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на предмет їх належності (відношення до обставин справи), допустимості (отримання уповноваженими суб`єктами у спосіб та у порядку, встановлених законом), достовірності (відповідності інформації об`єктивній дійсності), а також так і не встановили, хто ж саме від імені директорів згаданих контрагентів, зокрема ТОВ "Будконсалт Плюс", ТОВ "Продтехнолоджи ЛТД", ПП "Марина-1" підписав фінансові документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача.
Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини не можуть бути залишеними поза належною увагою та без дослідження судами попередніх інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.
54. Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
55. Суди попередній інстанцій не скористались наданими їм процесуальними можливостями щодо допиту відповідних посадових осіб контрагентів позивача як свідків з метою підтвердження або спростування реальності господарських відносин з позивачем.
56. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
57. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
59. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
60. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
61. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання робіт та постачання товарів в розрізі кожного контрагента окремо, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд