ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 804/11314/15
адміністративне провадження № К/9901/26338/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/11314/15
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Борисенко П. О.) від 28 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сафронова С. В., Поплавський В. Ю., Чепурнов Д. В.) від 19 квітня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (далі - ТОВ "Продекспорт-2009") звернулося до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001582202 від 19 травня 2015 року, № 0002482202 від 18 серпня 2015 року та № 0002462202 від 18 серпня 2015 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку щодо порушень позивачем податкового законодавства та, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру. Позивач стверджує, що факт поставки та придбання продукції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про пов`язаність договорів з господарською діяльністю позивача, використання законних форм розрахунків, обережність та обачливість позивача при вчиненні правочинів з контрагентами, наявність реєстрації контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент укладення договорів та здійснення господарських операцій.
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ № 0001582202 від 19 травня 2015 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 67 861 725 грн, за основним платежем 45 241 150 грн, за штрафними санкціями 22 620 575 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ № 0002482202 від 18 серпня 2015 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 039 500 грн, за основним платежем 693 000 грн, за штрафними санкціями 346 500 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ № 0002462202 від 18 серпня 2015 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 76 012 854 грн, за основним платежем 50 675 236 грн, за штрафними санкціями 25 337 618 грн.
Присуджено ТОВ "Продекспорт-2009" здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету на суму 487,20 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 листопада 2016 року Лівобережна ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, і ухвалити нову постанову, якою відмовити ТОВ "Продекспорт-2009" в задоволенні позову.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання заперечень. Витребувані матеріали справи.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 20 лютого 2018 року касаційну скаргу Лівобережної ОДПІ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
10. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2327/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
13. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Продекспорт-2009" 13 липня 2009 року зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку у Лівобережної ОДПІ. Основний вид діяльності підприємства у періоді, що перевірявся, - інші види перероблення та консервування фруктів та овочів.
15. Працівниками Лівобережної ОДПІ на підставі направлень від 23 березня 2015 року № 162, № 165, № 164, № 163, № 165 на виконання постанови начальника ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09 березня 2015 року по кримінальному провадженню від 30 вересня 2014 року № 32014040000000162, та згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Продекспорт-2009" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22 квітня 2015 року № 591/22-05/36573563.
16. За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "Продекспорт-2009" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 48 154 736 грн та підпункту 14.1.27, пункту 14.1.36 статті 14, підпункту 138.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункті 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138, пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 60 663 812 грн.
17. Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ "Продекспорт-2009" 06 травня 2015 року подало свої заперечення від 05 травня 2015 року № 05-05/15 до Лівобережної ОДПІ, за результатами розгляду яких відповідач надав відповідь від 14 травня 2015 року № 14239/10/04-64-22-05, згідно якої зазначені висновки, наведені в акті перевірки № 591/22-05/36573563, визнані правомірними та обґрунтованими.
18. На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001572202 від 19 травня 2015 року, яким ТОВ "Продекспорт-2009" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 90 995 718 грн (з них: 60 663 812 грн за основним платежем та за штрафними санкціями 30 331 906 грн) та № 0001582202 від 19 травня 2015 року, яким ТОВ "Продекспорт-2009" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 67 861 725 грн (з них: 45 241 150 грн за основним платежем та за штрафними санкціями 22 620 575 грн).
19. На зазначені податкові повідомлення-рішення № 0001572202 та № 0001582202 від 19 травня 2015 року, ТОВ "Продекспорт-2009" було подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області первинну скаргу № 05-06/15 від 05 червня 2015 року, за результатами розгляду якої Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 04 серпня 2015 року № 7019/10/04-36-10-07-09, яким скасовано на 1 498 864 грн (основний платіж - 9 988 576 грн, штрафні санкції - 4 994 288 грн) суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0001572202 від 19 травня 2015 року, в іншій частині скаргу платника податків було залишено без задоволення та збільшило на 1 039 500 грн (основний платіж - 693 000 грн, штрафні санкції - 346 500 грн) суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0001582202 від 19 травня 2015 року, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
20. На підставі рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04 серпня 2015 року № 7019/10/04-36-10-07-09 Лівобережною ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002462202 від 18 серпня 2015 року, яким ТОВ "Продекспорт-2009" донараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 76 012 854 грн (основний платіж - 50675236 грн, штрафні санкції - 25 337 618 грн), а також податкове повідомлення-рішення № 0002482202, яким позивачу донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 039 500 грн (основний платіж - 693 000 грн, штрафні санкції - 346 500 грн).
21. Вважаючи зазначені податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що факт реальності господарських операцій позивача з його контрагентами щодо реалізації продукції та придбання матеріалів і сировини підтверджується належними господарськими, бухгалтерськими та податковими документами. Первинні документи, які оформлялись по господарським операціях з контрагентами, переліченими в акті перевірки, у сукупності містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
23. При цьому суди зауважили, що ТОВ "Продекспорт-2009" надано документи, які підтверджують фактичне отримання товарів та використання їх у власній господарській діяльності, а також документи, які підтверджують здійснення реалізації виробленого товару.
24. Мотивуючи безпідставність висновків податкового органу щодо отримання позивачем від своїх контрагентів безповоротної фінансової допомоги, суди зауважили, що з огляду на приписи підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України в спірних правовідносинах дохід позивача від продажу товарів не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги за жодною з визначених у ПК України підстав.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. В доводах касаційної скарги контролюючий орган перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Джевел Стайл", ТОВ "Мега Лін", ТОВ "Маритен", ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Ремторгснаб", ТОВ "Техдоргрупп" та ТОВ "Денекс" (Покупці) та ТОВ "Акта- Ресурс", ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Глорі ЛТД", ТОВ "Джевел Стайл", ТОВ "Лантіком", ТОВ "Лафіс Трейд", ТОВ "Ліа Компані", ТОВ "Маритен", ТОВ "Мега Пром", ТОВ "Промкор", ТОВ "Ремторснаб", ТОВ "Ружик-70", ТОВ "Техдоргрупп" ТОВ "Трейд Лайн М", ТОВ "Трейдінг Груп", ПП "Фаза", ТОВ "Фай-Торг", ТОВ "ТД Хеппі Трейд" (Постачальники). Однак судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача, не досліджено первинних документів, що призвело до порушення норм процесуального права та прийняття неправильних рішень по справі.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган поклав в основу складу податкового правопорушення відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача по постачанню (реалізації) ним товарів ТОВ "ДЕНЕКС", ТОВ "Техдоргрупп", ТОВ "Ремторгснаб", ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Маритен", ТОВ "МЕТА ЛІН", ПП "Джевел Єтайл", які були відображені позивачем в податковому обліку;
та факт придбання позивачем матеріалів і сировини у інших платників податків (що зазначені в первинних документах): ТОВ "Техдоргрупп", ТОВ "ТД "Хеппі Трейд", ТОВ "Фай-Торг", ТОВ "Ремторгснаб", ТОВ "Трейд Лайн М", ТОВ "Акта-Ресурс", ТОВ "Лафіс Трейд", ТОВ "Глорі ЛТД", ТОВ "Ліа Компані", ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Промкор", ТОВ "Лантіком", ТОВ "Маритен", ТОВ "Трейдінг Груп", ТОВ "Мега Пром", ТОВ "Ружик-70", ПП "Джевел Стайл", ПП "ФАЗА".
30. В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов висновку про таке.
31. Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
32. Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
33. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
34. Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
35. Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
36. За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
37. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
38. Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
39. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
40. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
41. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
42. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
43. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
44. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
45. Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
46. Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
47. У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
48. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
49. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
50. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
51. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати. Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
52. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період діяльності, який перевірявся, ТОВ "Продекспорт-2009" мало взаємовідносини щодо реалізації продукції та товару з наступними контрагентами:
- ПП "Джевел Стайл" (договір поставки товару від 30 вересня 2011 року № 30/09);
- ТОВ "МЕТА ЛІН" (договір поставки товару від 20 травня 2013 року № 20/05-1);
- ТОВ "Маритен" (договір поставки товару від 02 квітня 2012 року № 02/04);
- ТОВ "Арніта Трейд" (договір поставки товару від 11 листопада 2012 року № 11/П);
- ТОВ "Ремторгснаб" (договір поставки товару від 10 січня 2013 року № 1П-Рем);
- ТОВ "Техдоргрупп" (договір поставки товару від 02 грудня 2013 року № 02.12.П);
- ТОВ "ДЕНЕКЄ" (договір поставки товару від 08 липня 2013 року № 08/07-1).
53. Згідно вказаних договорів постачальник (ТОВ "Продекспорт-2009") зобов`язувався передати у власність покупців товар, а останні зобов`язувалися прийняти товар та сплатити його вартість. Предметом зазначених договорів була реалізація насіння соняшникового смаженого, напівфабрикату насіння соняшникового, смітної суміші, борошна, лушпиння, пакувального матеріалу, пакетів.
54. Крім того, у періоді, який перевірявся, ТОВ "Продекспорт-2009" мало взаємовідносини щодо закупівлі товарів/послуг з наступними контрагентами:
- з ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" (договір поставки товару № 02/12/13 від 02 грудня 2013 року);
- ТОВ "Фай-Торг" (договір поставки № 10/12-1 від 10 грудня 2012 року);
- ПМП "ФАЗА" (договір поставки товару № 01/04 від 01 квітня 2012 року;
- ТОВ "Трейдінг Груп" (договір поставки № 29 від 01 жовтня 2010 року);
- ТОВ "Техдоргрупп" (договір поставки № 01/11/12 від 01 листопада 2013 року);
- з ТОВ "Ремторгснаб" (договір поставки № 29/03/13 від 29 березня 2013 року);
- ТОВ "Промкор" (договір поставки товару № 12/1 від 12 березня 2012 року);
- ТОВ "Ліа Компані" (договір поставки товару № 01/08-1 від 01 серпня 2012 року);
- ТОВ "Лафіс Трейд" (договір поставки № 03/12/Л від 03 грудня 2012 року);
- ТОВ "Акта-Ресурс" (договір поставки товару № 15/10-1 від 15 жовтня 2012 року);
- ТОВ "Трейд Лайн М" (договір поставки № 07/05/13-1 від 07 травня 2013 року);
- ТОВ "Ружик-70" (договір поставки товару № 9 від 29 червня 2011 року);
- ТОВ "Мега Пром" (договір поставки товару № 10/1 від 10 травня 2012 року);
- ТОВ "Глорі ЛТД" (договір поставки № 03/01ГЛ від 03 січня 2013 року);
- ТОВ "Маритен" (договір поставки товару № 30 від 30 вересня 2011 року);
- ТОВ "Лантіком" (договір поставки товару № 03/09-1 від 03 вересня 2012 року);
- ПП "Джевел Стайл" (договір поставки товару № 02 від 02 квітня 2012 року);
- ПП "Джевел Стайл" (договір на надання маркетингових послуг №1 М від 01 березня 2012 року, відповідно якого Виконавець (ПП "Джевел Стайл") зобов`язувався надати Замовнику (ТОВ "Продекспорт-2009") маркетингові послуги (дослідження щодо торговельної марки "SЕМКІ", зокрема, аналіз конкурентів на ринку насіння смаженого, дослідження та аналіз переваг споживачів відносно продукції ТМ "SЕМКІ" та інші);
- ТОВ "Арніта Трейд" (договір поставки товару № 03/09-1 від 03 вересня 2012 року).
55. Як стверджував позивач, з доводами якого погодилися й суди першої та апеляційної інстанцій, реальність виконання операцій за вказаними договорами підтверджується оформленими у зв`язку з їх виконанням: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями тощо.
56. Водночас слід зазначити, що документи повинні підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.
57. Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару/надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення прибутку та валових витрат позивача.
58. Вирішуючи спір та визнаючи незаконними оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошових зобов`язань, суди першої та апеляційної інстанцій обмежилися лише загальним посиланням на документальне підтвердження здійснення розглядуваних операцій, однак не навели обґрунтованих мотивів, з посиланням на підтверджені належними доказами обставини, які б спростовували висновки контролюючого органу й свідчили про реальне виконання контрагентами своїх зобов`язань.
59. Відповідач у ході судового розгляду посилався на те, що законність діяльності контрагентів позивача мають ознаки фіктивності, а власне поставка та придбання товарів (послуг) по ланцюгу постачання є сумнівною і свої доводи обґрунтовував тим, що окремі первинні документи підписані невстановленими особами (відсутні П.І.Б. та посади осіб, котрі їх підписували); в товарно-транспортних накладних не зазначена маса товару та його назва, не зазначено П.І.Б. осіб, котрі отримували товар, та також документ, за яким даний товар отримано; відсутні картки складського обліку; товари на реалізацію мали в більшій мірі номенклатуру "лузга насіння соняшника", але на склад з переробки позивач отримував лише готову продукцію і в жодному документі про отримання лузги насіння соняшника не йдеться; посадові особи контрагента позивача (ТОВ "Джевел Стайл") заперечують свою причетність до діяльності товариства; неузгодженість даних податкових накладних щодо номенклатури товару та адреси поставки товару, виписані в 2012 році платіжні доручення проведені банком лише в 2015 році.
60. Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
61. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів.
62. Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.
63. Визнаючи обставини здійснення господарських операцій по поставці та придбанню товарів, суди не встановили, хто ж саме від імені контрагентів підписав документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача; не з`ясували за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки позивача та його контрагентів, а також наявності у останніх трудових та інших ресурсів, які, з урахуванням сутності спірних операцій, були б об`єктивно необхідними суб`єктам господарювання для їх виконання; не перевірили походження товарів у ланцюгу постачання.
64. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контрагенти позивача не позбавлені права залучати до проведення робіт тимчасово найманих працівників, орендувати приміщення та інші основні засоби. Проте, суди не дослідили чи залучалися до проведення робіт наймані працівники, чи орендувались приміщення та інші основні засоби.
65. Судами також залишено поза увагою, та не податковий орган неодноразово звертав увагу на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.
66. Факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.
67. Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору.
68. Відтак не можна вважати повно і всебічно з`ясованими обставини руху активів на шляху до позивача у справі, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань Товариства, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків.
69. З огляду на це, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.
70. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
71. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
72. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
73. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
74. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
75. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд