ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 160/12182/20
адміністративне провадження № К/9901/22003/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н. В.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 160/12182/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Головко О. В., суддів Суховарова А. В., Ясенової Т. І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Дніпропетровській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі - третя особа) в якому просила:
1.1. визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 15 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
1.2. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 15 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та виплатити недоотриману частину.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на посаді судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. За період з 15 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року позивачці нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад, виходячи з 30% розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та надбавка за вислугу років 20% від посадового окладу. Отримавши за вказаний період суддівську винагороду позивач дізналась про те, що розмір її виплати не відповідає розміру, установленому Законом, а саме суддівська винагорода розрахована із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено право на належне матеріальне забезпечення, оскільки право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи до формування бюджету.
3. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь. Територіальне управління Державної судової адміністрації України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Абзац 1 частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України визначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Згідно з положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
3.1. За доводами відповідача, статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та пунктом 10 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ не внесені зміни до умов оплати праці, тому попередження працівників про запровадження нових або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не застосовується (стаття 103 Кодексу законів про працю України і стаття 29 Закону України "Про оплату праці").
3.2. Відповідач уважає, що оскільки зміни в законодавстві України, а саме прийняття Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ зумовлені економічним становищем держави та спрямовані на досягнення фінансової стабілізації в умовах карантину, то ТУ ДСА як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ).
4. 14 липня 2020 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що казначейство не повинно нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії посадових та службових осіб інших органів державної влади. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Положення Закону №553-ІХ, на підставі якого здійснювались нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди не визнані незаконними та не скасовані. Враховуючи викладене, третя особа просила здійснити розгляд справи у відповідності до чинного законодавства.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
5. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська згідно з Указом Президента України "Про призначення суддів" від 07 липня 2020 року № 268/2020, зарахована до штату суду наказом голови від 15 липня 2020 року №125-К.
6. За період з 15 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року суддівську винагороду їй нараховано та виплачено в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
7. Вказані обставини підтверджуються розрахунковим листом за липень та серпень 2020 року та не заперечуються відповідачем.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.
8.1. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 15 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
8.2. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 15 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та виплатити недоотриману частину.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України. Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 15 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та виплатити недоотриману частину.
10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано інформацію щодо бюджетних асигнувань на виплату суддівської винагороду протягом спірного періоду, з якої вбачається, що у 2020 році фінансування за КПКВК 0501020 було забезпечено на 60%, за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" на 76%.
ІV. Касаційне оскарження
12. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 15 червня 2021 року.
13. Оскаржуючи судові рішення в справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
14. А саме, позивач зазначає, що касаційна скарга у справі № 160/12182/20 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо застосування рішення Конституційного Суду України за № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року в частині визначення суддівської винагороди (підпункт "а" пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України).
15. Також наголошує, що справа має виняткове значення для позивача, оскільки суддівська винагорода є єдиним доходом позивача, саме вона забезпечує гідний рівень життя судді, її незалежність. Крім того, у висновку щодо проекту Закону України "Про внесення зміни до пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстраційний № 2670 від 23 грудня 2019 року), який затверджено постановою Пленуму Верховного Суду за № 4 від 07 лютого 2020 року, наголошено, що належна оплата праці суддів є складовою частиною забезпечення незалежності судової влади, запобігання корупції та важливою умовою якісного виконання суддями посадових обов`язків, особливо у сучасних умовах фактичного зростання навантаження на кожного суддю (підпункт "в" пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України).
16. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки згідно з пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є, у тому числі, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а приміткою до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у тому числі є судді (підпункт "г" пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України).
17. Таким чином, оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі довів підстави, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
18. У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
19. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосував норми права щодо виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування з 15 липня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та статтю 130 Конституції України, статтю 135 Закону № 1402-VIII без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду в справі № 340/1916/20, згідно з яким розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, у зв`язку з чим позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість), а також зазначено про те, що є підстави для стягнення заборгованої суми.
20. Також у касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
21. На обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме листа ТУ ДСА України в Дніпропетровській області від 16 березня 2021 року №127/21, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
22. У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
23. У касаційній скарзі позивач не просить здійснювати судовий розгляд справи за її участі або за участі її представника.
24. Колегія суддів, уважаючи доведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, ухвалою Верховного Суду 22 червня 2021 року відкрила касаційне провадження та витребувала матеріали справи № 160/12182/20.
25. 07 липня 2021 року матеріали справи №160/12182/20 надійшли до Верховного Суду.
26. 15 липня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому представник відповідача заперечує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
27. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить проводити судовий розгляд справи без участі його представника.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
28. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30. Приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
33. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
34. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
35. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
36. За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
36.1. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4).
37. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
38. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
39. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
40. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі - Закон № 553-IX), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
40.1. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
40.2. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).
41. Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX.
41.1. За текстом цього Рішення, указані положення законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.