Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа №127/29/21
провадження № 61-6370св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2021 року у складі судді Іщук Т. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О., Копаничук С. Г., в цивільній справі за позовом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості майна,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
04 січня 2021 року Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився на час звільнення, в сумі 4 706,90 грн.
Позов мотивовано тим, що 28 вересня 2020 року наказом ГУ НП у Вінницькій області №174о/с капітана поліції ОСОБА_1, начальника сектора реагування патрульної поліції №4 Козятинського відділення поліції Калинівського відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області, звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).
Під час проходження служби в Національній поліції ОСОБА_1 було отримано предмети однострою для належного виконання службових обов`язків.
30 вересня 2020 року під час розрахунку та звільнення ОСОБА_1 дав розписку, що отримав в УКЗ ГУНП у Вінницькій області відповідні документи, в тому числі: довідку в УФЗБО (для розрахунку при звільненні). Відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області від 25 вересня 2020 року з ОСОБА_1 підлягали стягненню грошові кошти за предмети однострою, надані йому для належного виконання службових обов`язків. Згідно з довідкою №1818/29/01-2020 від 18 листопада 2020 року УФЗБО ГУНП у Вінницькій області на день подання позову кошти на рахунок ГУНП у Вінницькій області на погашення заборгованості за предмети однострою особистого користування від ОСОБА_1 не надходили.
За таких обставин ГУ НП у Вінницькій області вважало своє право порушеним та просило суд його відновити шляхом стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 4 706,90 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги ГУ НП у Вінницькій області про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився на час звільнення, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосуються звільнення відповідача з публічної служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП у Вінницькій області на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року, в якій просить суд оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року поновлено ГУ НП у Вінницькій області строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
30 червня 2021 року до суду надійшли витребувані матеріали цивільної справи №127/29/21.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження ГУ НП у Вінницькій області посилається на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 січня 2021 року ГУ НП у Вінницькій області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився на час звільнення, в сумі 4 706,90 грн.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом № 174 о/с від 28 вересня 2020 року ГУ НП у Вінницькій області звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_1, начальника сектора реагування патрульної поліції № 4 Козятинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області.
На час звільнення за ОСОБА_1 було закріплено десять предметів однострою особистого призначення, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився (довідка УЛТМЗ ГУНП у Вінницькій області №70), вартість яких складала 4706,90 грн.
Згідно з довідкою № 1818/29/01-2020 від 18 листопада 2020 року УФЗБО ГУ НП у Вінницькій області на день подання позову кошти на рахунок ГУ НП у Вінницькій області на погашення заборгованості за предмети однострою особистого користування від ОСОБА_1 не надходили, що спричинило шкоду ГУ НП у Вінницькій області, яка підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з винної особи - ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі -
у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір у цій справі стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби, оскільки позов було пред`явлено ГУНП у Вінницькій області до фізичної особи-поліцейського про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, які отримані під час проходження державної служби. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ГУНП у Вінницькій області, крім посилання на загальні положення ЦК України щодо відшкодування шкоди, також посилається на Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), зі змінами, з яким пов`язує виниклі правовідносини між сторонами під час проходження відповідачем державної служби.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з таких міркувань.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними нормативно-правовими актами.
Закон "Про національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно зі статтею 1 Закону "Про національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України (стаття 17 Закону № 580-VIII).
А отже, служба у Національній поліції є публічною службою.
Схожі за змістом правові висновки були викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 711/10371/17, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 761/27364/17.
Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом № 174 о/с від 28 вересня 2020 року ГУ НП у Вінницькій області звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_1, начальника сектора реагування патрульної поліції № 4 Козятинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області.
На час звільнення за ОСОБА_1 було закріплено десять предметів однострою особистого призначення, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, вартість яких складала 4706,90 грн (довідка УЛТМЗ ГУНП у Вінницькій області № 70).
Згідно з довідкою УФЗБО ГУ НП у Вінницькій області від 18 листопада 2020 року № 1818/29/01-2020 на день подання позову кошти на рахунок ГУ НП у Вінницькій області на погашення заборгованості за предмети однострою особистого користування від ОСОБА_1 не надходили.
Таким чином, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України, тобто перебував на публічній службі та через деякий час був звільнений за власним бажанням. Після звільнення відповідачем не було остаточно вирішено з позивачем питання, пов`язане з проходженням публічної служби стосовно відшкодування вартості предметів однострою.
За правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов`язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в Національній поліції України.
У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді публічної служби, відшкодовувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Позивач заявив вимоги, які стосуються правовідносин з відповідачем щодо переданих останньому безоплатно матеріальних цінностей, а саме: предметів однострою поліцейського, для належного виконання обов`язків на посаді публічної служби та з`ясування обставин неповернення предметів однострою відповідачем позивачу після звільнення. Тобто спірні правовідносини стосуються з`ясування правомірності дій відповідача щодо неповернення предметів однострою позивачу, пов`язаних з проходженням відповідачем публічної служби, та стягнення компенсації вартості предметів однострою з відповідача в грошовому еквіваленті.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки безпосередньо пов`язані з закінченням проходження відповідачем публічної служби.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16.
Доводи касаційної скарги щодо того, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та є приватноправовим, оскільки стосується лише поновлення порушеного права позивача щодо компенсації вартості матеріальних цінностей, переданих у користування відповідачу під час проходження ним публічної служби, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують з вищевикладених мотивів.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, з огляду на наступне.
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила, зокрема, від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, та зазначила, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваної ухвали не впливають, оскільки полягають лише в незгоді скаржника з результатом розгляду процесуального питання та зводяться до переоцінки висновків судів, що не є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.