Постанова
Іменем України
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 635/102/14-ц
провадження № 61-12250св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 06 березня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та
ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 18/08-Р. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 березня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та
ОСОБА_5 укладений договір іпотеки № 13/08-Р, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку придбаний нею житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент укладання договору іпотеки малолітні та неповнолітні діти не були зареєстровані у зазначеному будинку.
Унаслідок порушення позичальником/іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором, 29 листопада 2009 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округуСамощенко О. А. вчинила виконавчий напис № 2841 про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
16 жовтня 2013 року позивач рекомендованим листом направив відповідачам вимогу про добровільне звільнення житла, які її не виконали, житло добровільно не звільнили.
Посилаючись на наведене, позивач просив виселити ОСОБА_5,
ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення та зобов`язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Харківського району УДМС в Харківській області зняти їх з реєстраційного обліку.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області
від 25 грудня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року, позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено.
Виселено без надання іншого житлового приміщення з житлового будинку
АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ОСОБА_1,
ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 .
Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі
114,70 грн.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд мотивовано тим, що відповідачі проживають та зареєстровані у житловому будинку, який є предметом іпотеки, що значно ускладнює його реалізацію, а тому наявні підстави для виселення відповідачів із вказаного будинку. На момент укладання договору іпотеки неповнолітні діти не мали права власності на предмет іпотеки чи права користування ним, а отже їх права не порушені.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього
ОСОБА_2, задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи судове рішення апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до цього суду, Верховний Суд зазначив, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив, чи поширюються на цей спір приписи Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон
№ 1304-VII), та не надав оцінки пропорційності виселення відповідачів із спірного житлового приміщення у контексті дотримання принципів статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Крім того, суд не звернув увагу, що вирішення питання про зняття осіб з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, зокрема статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про виселення відповідачів з житлового будинку АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою, апеляційний суд зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1 виступає майновим забезпеченням зобов`язань ОСОБА_5 за кредитним договором, кредит надано в іноземній валюті, житловий будинок використовується ОСОБА_5 та іншими особами як місце їх постійного проживання, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 1304-VII, оскільки виселення у цій справі є наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 335/5055/13-ц (провадження
№ 61-20781св18). Ураховуючи, що Закон № 1304-VII не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, апеляційний суд дійшов висновку, що розповсюдження на спірні правовідносини дії Закону № 1304-VII не може бути підставою для відмови банку у позові про виселення відповідачів, а може слугувати лише підставою для відстрочення його виконання.
Апеляційний суд також вказав, що застосовуючи до спірних правовідносин норми статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР, суд першої інстанції не урахував, що відповідачі не мають іншого житла для проживання; у житловому будинку проживають у тому числі неповнолітні діти, а тому виселення ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення порушить закріплений статтею 8 Конвенції принцип пропорційності та створить надмірний тягар для особи, не співмірний з легітимною метою захисту прав кредитора щодо розпорядження належним йому майном, а тому вимоги позивача про виселення відповідачів зі зняттям їх з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню. Оцінюючи пропорційність заявлених вимог, суд взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) про те, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаПАТ АБ "Укргазбанк", у якій заявник просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилався на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказував на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), відповідно до якого виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції та є необхідним у демократичному суспільстві, та який ураховано при вирішенні справи судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Касаційна скаргаПАТ АБ "Укргазбанк", у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову банку, апеляційний суд не взяв до уваги, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" про виселення відповідачів з житлового будинку - предмета іпотеки, порушуються права позивача як кредитора/іпотекодержателя. Банк, надавши ОСОБА_5 грошові кошти в кредит на придбання житлового будинку, не може отримати від відповідача повернення грошових коштів на погашення кредиту та процентів за користування кредитом, як і скористатися правом іпотекодержателя, передбаченим Законом України "Про іпотеку". Відмовляючи ПАТ АБ "Укргазбанк" у задоволенні позову, суд фактично звільнив ОСОБА_5 від виконання нею зобовʼязань за кредитним договором перед банком, чим грубо порушив вимоги законодавства та права позивача.
Вказував на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що житловий будинок
АДРЕСА_1, який передано ОСОБА_5 в іпотеку банку, придбано за кредитні кошти, з огляду на що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини другої статі 109 ЖК Української РСР, а тому на позивача не може бути покладено обов`язок забезпечення відповідачки іншим житлом.
Заявник зауважив, що судовий захист права іпотекодержателя на виселення з помешкання (іпотечного майна) залишається актуальною проблемою в юридичній та судовій практиках, оскільки значна кількість проблемних кредитів не дає можливості розвиватися банківському сектору та економіці держави в цілому.
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
відОСОБА_5, у якому вона просила залишити касаційну скаргу
ПАТ АБ "Укргазбанк" без задоволення, а оскаржувану постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року - без змін. Вважала необхідним зауважити, що умови укладеного між нею та банком іпотечного договору, не передбачали такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як отримання іпотекодержателем у нотаріуса виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 березня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", в особі заступника директора Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та
ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 18/08-Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 41 150,00 дол. США, що еквівалентно 207 807,50 грн, зі сплатою 12,9 процентів річних за користування кредитом, на строк до 06 березня 2038 року, або по день, визначений пунктом 3.3.11 цього договору.
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору, кредит надається на придбання житлового будинку, загальною площею 61,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 березня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки № 13/08-р, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент передачі в іпотеку ВАТ АБ "Укргазбанк" житлового будинку за АДРЕСА_1, у ньому не булизареєстровані малолітні та неповнолітні діти.
19 листопада 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2841, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу ОСОБА_5 перед ПАТ АБ "Укргазбанк" у розмірі 44 279,51 дол. США та 8 864,07 грн.
Згідно з актом обстеження депутата Пісочинської селищної ради від 09 жовтня
2013 року за адресою: АДРЕСА_1, проживають та зареєстровані: ОСОБА_5, її чоловік - ОСОБА_3, брат - ОСОБА_1, малолітні діти: ОСОБА_4,
1997 року народження, ОСОБА_2, 2006 року народження.
16 жовтня 2013 року ПАТ АБ "Укргазбанк" направив на адресу відповідачів рекомендованим листом вимогу про добровільне звільнення будинку, яку не було виконано.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ АБ "Укргазбанк" підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено главою 49 "Забезпечення виконання зобов`язання" ЦК України та Законом України "Про іпотеку".
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Аналогічне за змістом положення містив також укладений між банком та ОСОБА_5 іпотечний договір, згідно з пунктом 6.3. якого, звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін.
Суди встановили, що позивач звернув стягнення на іпотечне майно - житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у позасудовий спосіб на підставі виконавчого напису нотаріуса, виданого
29 листопада 2009 року.
Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, відповідно до частини другої якої громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.
Вирішуючи спір, суди дійшли правильних висновків про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини другої статті 109 ЖК Української РСР про необхідність обов`язкового надання відповідачам одночасно з виселенням з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, іншого постійного жилого приміщення, оскільки іпотечне майно придбане за рахунок кредитних коштів, що іпотекодавцем ОСОБА_5 не оспорювалося.