Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 760/21627/19
провадження № 61-10184св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),
Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року у складі судді Козленко Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії та стягнення суми заподіяної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії та стягнення суми заподіяної шкоди та просив суд:
- визнати рішення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в частині відмови в прийнятті позивача на квартирний облік, згідно з підпунктом 2.1 розпорядження від 19 липня 2019 року № 581 неправомірним і незаконним;
- скасувати рішення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в частині відмови в прийнятті позивача на квартирний облік, згідно з підпунктом 2.1 розпорядження від 19 липня 2019 року № 581;
- зобов`язатиСолом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію розглянути заяву позивача від 16 липня 2019 року про зарахування на квартирний облік по категорії "Учасник бойових дій" та вчинити дії щодо внесення до розпорядження від 19 липня 2019 року № 581 змін (доповнень) в частині прийняття позивача на квартирний облік;
- стягнутиз Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації суму заподіяної позивачу моральної шкоди, яка дорівнює сумі мінімального прожиткового мінімуму для працездатної особи з урахуванням коефіцієнту тривалості негативного впливу у розмірі одного відсотка за кожен день дії неправомірного рішення обчисленого на день винесення судового рішення, а також суму понесених судових витрат.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він проходить військову службу в Збройних силах України, брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області і як учасник бойових дій має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, у тому числі на першочергове забезпечення житлом.
З 01 серпня 2008 року до 11 липня 2013 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а з 19 липня 2013 року по цей час на постійній основі зареєстрований у військовій частині за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач зазначив, що з 01 серпня 1998 року перебуває на квартирному обліку як військовослужбовець в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні, однак до цього часу постійним житлом його забезпечено не було.
16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про зарахування його на квартирний облік по категорії "Учасник бойових дій", в якій вказав, що бажає перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень. Займає житлову площу у АДРЕСА_3 за договором найму та іншої житлової площі в місті Києві не має.
Однак розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 липня 2019 року № 581 йому було неправомірно відмовлено у прийнятті на квартирний облік.
Позивач вважає цю відмову неправомірною, оскільки у розпорядженні Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації конкретної причини відмови не вказано, не було враховано наявності пільги у позивача на першочергове отримання житла та його не було повідомлено про засідання громадської комісії з житлових питань Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, на якому розглядалось постановлення його на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Також позивач вказував, що оскаржуване рішення відповідача позбавляє його права на отримання житла та безперервно призводить до тривалих негативних наслідків, а тому на його користь підлягає стягненню моральна шкода у сумі мінімального прожиткового мінімуму для працездатної особи з урахуванням коефіцієнту тривалості негативного впливу у розмірі одного відсотка за кожен день дії зазначеного неправомірного рішення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебуває на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні Міністерства оборони України, має реєстрацію за юридичною адресою Міністерства оборони України, не зареєстрований у житловому приміщенні, а тому підстави позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що позивач, як громадянин України, має право перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як за місцем роботи (служби) так і за місцем проживання. Однак для постановки його на квартирний облік за місцем проживання, він має бути зареєстрованим у житловому приміщенні на території адміністративно-територіальної одиниці, в якій він бажає стати на квартирний облік.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу з Солом`янського районного суду м. Києва.
27 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, які подала касаційну скаргу
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що позбавлення його державою в особі відповідача, як органу державної влади можливості перебувати на квартирному обліку такожі в Соломянській районній в місті Києві державній адміністрації за місцем проживання, як потребуючого поліпшення житлових умов та в подальшому можливості першочергового надання позивачу жилого приміщення, є незаконним втручанням в його право мирно володіти своїм майном.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Проте оскаржуваний акт індивідуальної дії фактично обмежив право позивача на житло, яке у результаті судами попередніх інстанцій захищено не було. Крім того, позивач має право на першочергове отримання житла, оскільки має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Суди не взяли до уваги пункт 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, у якому вказано, що облік громадян, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням також і у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за їх місцем проживання, тобто вказаною нормою житлового законодавства чітко передбачено можливість одночасного перебування громадян, які потребують поліпшення житлових умов на квартирному обліку за місцем роботи та у разі їх бажання за місцем проживання.
Таким чином, позбавлення позивача можливості, як потребуючого поліпшення житлових умов, перебувати на квартирному обліку за місцем проживання (реєстрації) та одночасно з перебуванням на обліку за місцем роботи (служби), з урахуваннням того, що Держава в особі Міністерства оборони України, не надаючи позивачу житло більше 21 року перебування на обліку, грубо порушує його права та охоронювані законом інтереси, має наслідком позбавлення позивача можливості першочергового отримання жилого приміщення, що є незаконним втручанням в право позивача мирно володіти своїм майном.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 30 червня 2016 року, виданого Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних сил України, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Згідно із посвідченням офіцера НОМЕР_2 від 12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних силах України, наказом Міністерства оборони від 22 серпня 2017 року № 101 призначений старшим офіцером відділу військової частини А1314.
Відповідно до даних довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 27 грудня 2018 року, виданої Кадровим центром Збройних сил України, підполковник ОСОБА_1 у період з 10 березня 2016 року до 13 червня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у м. Краматорськ Донецької області, м. Часів Яр Донецької області, м. Мар`їнка Донецької області. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Відповідно до даних довідки про перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника бойових дій, або члена сім`ї загиблого згідно із Законом України від 13 серпня 2018 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3599, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій.
16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якій просив зарахувати його на квартирний облік при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації з сім`єю у кількості 1 особи, по категорії учасника бойових дій, працюючого військовослужбовцем військової частини А1314.
Відповідно до даних витягу із розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 липня 2019 року № 581 ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті на квартирний облік на підставі пункту 13 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", постанова виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок від 30 квітня 1991 року № 234.
Згідно із даними довідки про реєстрацію місця проживання особи від 23 травня 2018 року № 30403251 ОСОБА_1 з 19 липня 2013 року до цього часу зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
На підтвердження проживання позивача в житловому приміщенні, ОСОБА_1 надав до суду договори найму житлових приміщень, акт приймання-передачі об`єкта найму, акти про проживання відповідно до договору найму в АДРЕСА_3 . Власником орендованого житла є фізична особа ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із даними листа Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони № 303 від 16 січня 2018 року полковник ОСОБА_1 з 01 серпня 1998 року по цей час, зі складом сім`ї одна особа, перебуває у Київському КЕУ на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.
При цьому полковник ОСОБА_1 з 09 грудня 2008 року по цей час включений до списку військовослужбовців, що потребують надання службового житла у гарнізоні м. Київ.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 22 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При цьому згідно з частиною третьою цієї статті при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадянин не може бути обмежений або привілейований у своїх конституційних правах та свободах за ознакою місця проживання або іншими ознаками відповідно до статті 24 Конституції України.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (частина друга статті 47 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно з частинами першою, четвертою статтею 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Зазначені норми є загальними до житлових правовідносин.
Разом з тим права військовослужбовців регулюються й іншими нормами матеріального права, як спеціальними нормами, зокрема Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок).
Пункт 4 цього Порядку, зокрема, передбачає, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.
Відповідно до п. 6 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Також права військовослужбовців регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 цієї статті порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, визначається Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" вказаного Закону України про внесення змін до статті 12 зазначено: військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Згідно з положеннями розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380, зареєстрована у Міністерстві юстиції України від 06 вересня 2018 року, житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК УРСР, відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Згідно зі статтею 34 ЖК УРСР та пункту 13 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" (далі - Правила) на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до пункту 15 Правил на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті.
15 липня 1985 року виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів та президією Київської міської ради профспілок, на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, прийнято постанову за № 582 "Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" (далі - Порядок). Пунктом 2 Порядку (зі змінами від 30 квітня 1991 року № 234) встановлено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають жилу площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена родини.
Пунктом 7 Порядку дозволено виконкомам районних Рад народних депутатів, підприємствам, організаціям та установам, які мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво, або беруть пайову участь у житловому будівництві, зараховувати на квартирний облік громадян, які проживають та прописані згідно з договором піднайму не менше, ніж п`ять років після його укладення, а в будинках державного фонду або згідно з договором найму в будинках житлово-будівельних кооперативах, а також у житлових приміщеннях, які належать громадянам на праві особистої власності.
З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що громадянин може бути визнаний таким, що потребує поліпшення житлових умов, якщо за місцем проживання йому належить житло меншої площі, ніж встановлено в даному населеному пункті і передбачено проживання і реєстрація в житловому приміщенні.
Тобто позивач, як громадянин України, має право перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як за місцем роботи (служби) так і за місцем проживання.
Позивач скористався наданим йому правом і перебуває на квартирному обліку за місцем служби, як військовослужбовець, про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання особи від 23 травня 2018 року № 30403251, згідно з якою ОСОБА_1 з 19 липня 2013 року до теперішнього часу зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З листа Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони від 16 січня 2018 року № 303 вбачається, що полковник ОСОБА_1 з 01 серпня 1998 року до сьогодні, зі складом сім`ї одна особа, перебуває у Київському КЕУ на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.
При цьому полковник ОСОБА_1 з 09 грудня 2008 року до даного часу включений до списку військовослужбовців, що потребують надання службового житла у гарнізоні м. Києва.
Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Тобто законом передбачена диференціація місця проживання, а саме житло, в якому особа проживає, а також виокремлені інші установи і військові частини, які не є житлом, а фактично є лише адресами для реєстрації.
Таким чином, законодавчо закріплено, що військова частина може бути зареєстрованим місцем проживання, не залежно від того, чи фактично займає особа за цією адресою житлову площу.
Можливість реєстрації військовослужбовців за адресою місця служби є додатковою гарантією для військовослужбовців, і надана саме у зв`язку з тим, що їх місце служби не залежить від їх волі, при зміні місця служби вони не можуть бути своєчасно забезпечені житловими приміщеннями, в яких можуть бути зареєстровані, а можуть проживати в казармах, на орендованих квартирах та інше. Отже, з метою їх захисту на отримання офіційної адреси і внесення до Демографічного реєстру, а також можливості взяття на квартирний облік за місцем служби їм законодавством встановлена додаткова гарантія щодо реєстрації не у житловому приміщенні, а за місцем знаходження юридичної особи - військової частини. Також додатковою гарантією для військовослужбовців є те, що вони забезпечуються житлом за місцем служби (місцем реєстрації) Міністерством оборони України. І для взяття його на квартирний облік достатньо реєстрації за місцем служби, а не у житловому приміщенні.
Відповідно до пункту 6 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пунктом 22 цього ж Порядку передбачено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Згідно з пунктом 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих, визначених абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до даних витягу із розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 липня 2019 року № 581 ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті на квартирний облік на підставі пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, постанова виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок від 30 квітня 1991 року № 234.
З постанови суду апеляційної інстанції відомо, що суд погодився з доводами позивача про те, що із вказаного розпорядження не зрозуміло, з яких підстав було відмовлено у взятті на квартирний облік ОСОБА_1, оскільки вказаним пунктом передбачені умови, за яких громадянин може претендувати на взяття його на квартирний облік. Однак зазначаючи вказане, апеляційний суд всеодно залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позову, достеменно не з`ясувавши, як і суд першої інстанції, підстав відмови позивачу Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією у взятті на квартирний облік.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.