Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 751/4520/20
провадження № 61-7889св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Метиз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Метиз" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2020 року у складі судді Овсієнко Ю. К., додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2021 року у складі судді Овсієнко Ю. К. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Губар В. С., Скрипки А. А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Метиз" про поновлення на роботі
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Метиз" (далі - ПрАТ "Метиз"), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ № 21 від 04 грудня 2019 року про його звільнення з роботи за прогул згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України, виданий ПрАТ "Метиз" та поновити його на роботі.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював в ПрАТ "Метиз" сторожем з 25 липня 2016 року та після укладення контракту 29 листопада 2019 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу був незаконно, безпідставно звільнений з роботи за прогул 04 грудня 2019 року.
Намагаючись поновити свої порушені права звертався до Управління Держпраці в Чернігівській області, яким було проведено перевірку та виявлено порушення проведення процедури його звільнення. В порушення статті 149 КЗпП України не було відібрано письмових пояснень від порушника трудової дисципліни.
ПрАТ "Метиз" відмовився в добровільному порядку усунути порушення трудового законодавства, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом у якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ № 21 від 04 грудня 2019 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України виданий ПрАТ "Метиз" та поновлено його на роботі.
Стягнено з ПрАТ "Метиз" на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, виходив із того, що позивач уклав контракт під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, тому він як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України.
Крім того суд зазначав, що докази, які б підтверджували факт того, що позивач повідомлений про звільнення в грудні 2019 року, матеріали справи не містять. При цьому позивач звертався до відповідних органів щодо проведення перевірки дотримання відповідачем законодавства про працю за фактом його звільнення, за результатами якої Управління Держпраці у Чернігівській області встановлені порушення прав позивача.
Тому суд дійшов висновку про наявність поважних причин для поновлення ОСОБА_1 строку позовної давності на звернення до суду із цим позовом.
Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2021 року стягнуто з ПрАТ "Метиз" на користь ОСОБА_1 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд задовольняючи клопотання позивача про відшкодування витрат понесених на правову допомогу виходив з того, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "Метиз" подало до суду апеляційну скаргу у якій просило вказані рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також скасувати додаткове рішення суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ "Метиз" залишено без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2020 року та додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог законодавства про працю. Доказів, які б підтверджували факт того, що позивач повідомлений про звільнення в грудні 2019 року, матеріали справи не містять. При цьому позивач звертався до відповідних органів щодо проведення перевірки дотримання відповідачем законодавства про працю за фактом його звільнення, за результатами якої Управлінням Держпраці у Чернігівській області встановлені порушення прав позивача, зокрема частини 1 та частини 4 статті 119 КЗпП України. Враховуючи викладене, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність поважних причин для поновлення ОСОБА_1 строку позовної давності на звернення до суду з позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ПрАТ "Метиз" подало до суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2020 року, додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2021 року, постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу з Новозаводського районного суду м. Чернігова, відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ "Метиз" про зупинення виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2020 року та додаткового рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2021 року.
05 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ПрАТ "Метиз" у касаційній скарзі вказує, що ОСОБА_1 не повідомляв підприємство про ту обставину, що ним 29 листопада 2019 року було підписано контракт про проходження військової служби, не надав копію вказаного контракту керівництву ПрАТ "Метиз", тим самим не підтвердивши вступу на військову службу. Тому немає правових підстав для збереження місця роботи, середнього заробітку, відповідно до статті 119 КЗпП України.
Документально не встановлено реєстрацію укладеного контракту на військову службу у журналі реєстрації вхідних документів ПрАТ "Метиз" з 29 листопада 2019 року до дня контрольного заходу.
Крім того, відповідно до наданих письмових пояснень Голови правління ОСОБА_2 інформація та документи про укладення контракту на військову службу до ПрАТ "Метиз" від ОСОБА_1 або від в/ч А 3618 не надходило. Таким чином, позивачем не було повідомлено, відповідача про укладення позивачем контракту на військову службу та станом на 02 грудня 2019 року не надано будь-яких документів про це.
Відповідач при звільненні ОСОБА_1 за прогул діяв виключно в межах і на підставі діючого законодавства України, тому у суду при прийнятті рішення по справі були відсутні законні підстави для скасування наказу про звільнення.
Крім того задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взагалі не звернув увагу на встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів і пропущений строк не поновлював.
При розгляді справи у суді апеляційної інстанції, суд аналізуючи поважність причини пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом, безпідставно зазначав, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що докази, які б підтверджували факт того, що позивач повідомлений про звільнення в грудні 2019 року, матеріали справи не містять, оскільки суд першої інстанції взагалі не досліджував це питання, а також матеріали справи містять сам позов позивача де він зазначає, що фактично отримав свою трудову книжку 29 січня 2020 року.
Посилання апеляційного суду в своїй постанові, як на поважну причину поновлення строку звернення до суду з позовом те, що позивач звертався до відповідних органів щодо проведення перевірки дотримання відповідачем законодавства про працю за фактом його звільнення є помилковим.
Зазначений висновок апеляційного суду не узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 461/1903/16-ц (провадження № 61-18809св18) де зроблено висновок, про те що відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Помилка заявника в обранні неналежного порядку захисту його трудових прав не може слугувати достатньою причиною на обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду за їх захистом.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.
Звернення до правоохоронних органів не є поважною причиною пропуску строку подання позову про поновлення па роботі, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає позов.
В даному спорі сам позивач визнає, що він отримав свою трудову книжку 29 січня 2020 року і навіть якщо виходити з дати отримання позивачем трудової книжки саме 29 січня 2020 року, то місячний термін для звернення до суду на оскарження наказу про його звільнення починається саме з цієї дати і закінчується 29 лютого 2020 року.
У встановлений законом строк ОСОБА_1 не звернувся із заявою про вирішення трудового спору до суду, як це визначено у статтею 233 КЗпП України, а звернувся до суду з позовної заявою тільки 13 липня 2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 25 липня 2016 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду сторожа на ПрАТ "Метиз" та звільнений з роботи 04 грудня 2019 року за прогул, а саме у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин під час зміни з 08 год. 01 грудня 2019 року по 08 год. 02 грудня 2019 року (а. с. 45).
Згідно наданого відповідачем графіків чергувань сторожів на листопад - грудень 2019 року, ОСОБА_1 мав чергувати з 08:00 год. - 01 грудня 2019 року до 08:00 год. - 02 грудня 2019 року (а. с. 37 - 38).
Згідно копії Витягу із Наказу командира військової частини А3618 від 29 листопада 2019 року № 293 сержант ОСОБА_1 з 28 листопада 2019 року зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення, призначений на посаду курсанта та вважається таким, що 28 листопада 2019 року справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а. с. 9).
02 грудня 2019 року було складено Акт "Про відсутність працівника на робочому місці" про те, що 01 грудня 2019 року сторож ОСОБА_1 був відсутній на роботі 01 грудня 2019 року без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 год. (01 грудня 2019 року) до 08:00 год. (02 грудня 2019 року). ОСОБА_1 будь-яких виправданих документів не надав.
Сторож ОСОБА_3 01 грудня 2019 року о 09:00 год. (01 грудня 2019 року) передав зміну голові правління ОСОБА_2 (згідно рішення керівника), який в свою чергу 02 грудня 2019 року передав зміну о 08:00 год. (02 грудня 2019 року) ОСОБА_4
02 грудня 2019 року згідно наказу № 21 к "Про створення комісії для з`ясування причин відсутності сторожа ОСОБА_1 на робочому місці" для з`ясування причин відсутності сторожа ОСОБА_1 на робочому місці була створена комісія у складі голова комісії - головний бухгалтер Бурцева М. О., члени комісії: сторож ОСОБА_3, сторож ОСОБА_4, сторож ОСОБА_5 (представник трудового колективу).
Представниками комісії 02 грудня 2019 року було здійснено виїзд за місцем проживанням позивача за адресою АДРЕСА_1, про що відповідачем було складено Акт "Про відвідування вдома" від 02 грудня 2019 року, згідно якого представники комісії відвідали місце проживання сторожа ОСОБА_1 за вищевказаною адресою та встановлено, що ОСОБА_1 відсутній та відповідно не видається за можливе встановити його місцезнаходження та причину відсутності на робочому місці.
Також, вказане питання 02 грудня 2019 року було винесено на розгляд трудового колективу ПрАТ "Метиз", за результатами якого складено Протокол зборів членів трудового колективу від 02 грудня 2019 року, згідно якого члени трудового колективу ухвалили звільнити ОСОБА_1 з посади сторожа з 04 грудня 2019 року за прогул без поважних причин.
04 грудня 2019 року за вих. № 44 позивачу було направлено повідомлення про звільнення його на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Разом з вказаним повідомлення було направлено трудову книжку позивача та копію наказу № 21 від 04 грудня 2019 року.
Вказане повідомлення, разом з трудовою книжкою та копією наказу № 21 від 04 грудня 2019 року було отримано позивачем 17 грудня 2019 року. На рекомендованому повідомленні зазначено, що копію трудової книжки разом з наказом про звільнення було отримано батьком позивача (а. с. 49).
04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Чернігівській області з заявою у якій просив провести перевірку дотримання трудового законодавства при його звільненні ПрАТ "Метиз" (а. с.1 3).
Згідно відповіді, яка була надіслана на адресу ОСОБА_1 за № 353/25-І62/01/16-07 від 05 червня 2020 року Управлінням Держпраці у Чернігівській області, при контрольному заході встановлено порушення частин 1, 4 статті 149 КЗпП України, а саме керівництвом ПрАТ "Метиз" не було отримано від ОСОБА_1 письмові пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення та не ознайомлено з наказом про звільнення (а. с. 15).