Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 279/4297/19
провадження № 61-1771св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Коростенського державного нотаріального округу Неборачко Ірина Віталіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2020 року в складі судді Коваленко В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Коростенського державного нотаріального округу Неборачко Ірина Віталіївна, про усунення від права на спадкування,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Коростенського державного нотаріального округу Неборачко І. В., в якому просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 .
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_3 . Померлий за життя був особою з інвалідністю, хворів та потребував постійного стороннього догляду, який йому надавала позивач.
Його донька ОСОБА_2 батька не відвідувала, за ним не доглядала та йому не допомагала, хоча інформацією про стан батька володіла. Вона неодноразово зверталася до племінниці за допомогою, на що остання повідомляла, що батько її не цікавить. Після смерті брата вона повідомила племінниці про необхідність провести поховання, але у відповідь отримала відмову, тому всі заходи організувала і провела за власний кошт.
Після смерті брата відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). Звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини, отримала відмову та дізналася, що із заявою про прийняття спадщини звернулася донька померлого - ОСОБА_2 .
Посилаючись на положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України, вважає, що ОСОБА_2 має бути усунена від права на спадкування, оскільки за життя ухилялася від надання необхідної допомоги батькові, який перебував у безпорадному стані.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що померлий потребував допомоги саме від ОСОБА_2, що звертався до неї за наданням такої допомоги, а також не надано доказів, що він знаходився у безпорадному стані. Суд не взяв до уваги доводи позивача про те, що відповідач умисно ухилялася від надання допомоги батькові, оскільки вони не підтвердженні жодними доказами. Судом враховано з показів свідків, що померлий отримував пенсію як інвалід 1 групи внаслідок аварії на ЧАЕС, матеріальної допомоги не потребував.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що не доведені підстави, які б надавали можливість усунути дочку, яка є спадкоємцем першої черги за законом, від права на спадкування після смерті батька, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що відповідач надавала допомогу батькові, ОСОБА_3 майже до самої смерті проживав із іншою жінкою, отримував пенсію як інвалід 1-ої групи внаслідок аварії на ЧАЕС, матеріальної допомоги не потребував, за кілька днів до смерті перебував у хірургічному відділенні Коростенської лікарні та відповідач про це обізнана не була, батько за допомогою до доньки не звертався. Суду не надано доказів перебування ОСОБА_3 в безпорадному стані у зв`язку з наявними захворюваннями та умисного ненадання, тобто ухилення, дочки від надання допомоги батькові.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права (зокрема статтю 1224 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 727/3905/16-ц.
Також на обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що факт перебування спадкодавця у безпорадному стані через тяжку хворобу та похилий вік підтверджується довідкою МСЕК від 19 березня 2008 року, висновком із акту огляду у МСЕК, згідно з яким комісією встановлено, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду. Діагноз, який був встановлений спадкодавцю - онкохвороба кишкового тракту, атрофія зорового нерву. Таким чином догляду, підтримки, матеріальної допомоги на утримання ОСОБА_3 потребував постійно. Померлий при житті потребував допомоги саме ОСОБА_2, яка ухилялася йому її надавати.
Допитані судом свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт ухилення ОСОБА_2 від надання батькові будь-якої допомоги.
Відповідач мала можливість надавати допомогу батькові (вона офіційно працевлаштована, має додаткові джерела доходів, будинок у с. Лісівщина, продукцію домашнього виробництва), спадкодавець перебував у безпорадному стані через похилий вік та хворобу (довідки МСЕК із зазначенням діагнозу онкохворої людини, необхідність постійного стороннього догляду, інвалідність по зору), потреба в допомозі саме відповідача, тобто дочки (показання свідків зі сторони позивача про те, що батько неодноразово звертався до доньки за матеріальною допомогою, потребував безпосередньо її допомоги, особливо при перебуванні присмерті в лікарні), а тому, на думку скаржника, наявні всі підстави, передбачені статтею 1224 ЦК України, для того, щоб за рішенням суду усунути дочку, яка належить до спадкоємців першої черги за законом, від права на спадкування за законом після смерті батька, оскільки відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у квітні 2021 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 5).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому спірну квартиру (а. с. 21, 22).
Позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою померлого по материнській лінії та належить до спадкоємців другої черги за законом (а. с. 7, 8), а відповідач є донькою та спадкоємцем першої черги за законом.
Суди встановили, що ОСОБА_3 за життя у було поставлено діагноз: "Са сигмовидної кишки ст. ІІ, кл.гр. ІІ ( два), ускладнений обтураційною кишковою непрохідністю, дилятиційним некрозом сліпої кишки (онкохвороба - саркома сигмовидної кишки) (а. с. 10).
Згідно довідки МСЕК від 19 березня 2008 року № 005487 ОСОБА_3 встановлено першу групу інвалідності по зору довічно. Встановлено, що він потребує стороннього догляду. З 11 березня 2019 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Коростенської центральної міської лікарні (а. с. 13).
Згідно довідки Лісівщинської сільської ради від 05 серпня 2019 року № 18/02-26, організацією похорон займалася сестра померлого ОСОБА_1 ( а. с. 19).
Позивачка звернулася з заявою до приватного нотаріуса Коростенського районного округу Неборачко І. І. з метою прийняття спадщини після померлого брата ОСОБА_3, однак їй було повідомлено, у зв`язку з тим, що є заява спадкоємиці першої черги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.