Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 564/2072/19
провадження № 61-10260св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Салійчук Ілона Михайлівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Салійчук Ілони Михайлівни, - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року в складі судді Цвіркун О. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 червня 2020 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Салійчук Ілони Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Салійчук Ілони Михайлівни, - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Салійчук І. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Салійчук І. М., - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 08 жовтня 2004 року.
Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 26 грудня 2018 року зареєстровано декларацію № РВ141183601050 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта - реконструкції частини житлового будинку (квартири) та будівництво господарської будівлі на АДРЕСА_2 .
На підставі зазначеної декларації державним реєстратором Салійчук І. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 січня 2019 року індексний номер 44992433 та проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 (розмір частки 1/5), ОСОБА_3 (розмір частки 1/5), ОСОБА_4 (розмір частки 1/5), ОСОБА_5 (розмір частки 1/5), ОСОБА_6 (розмір частки 1/5).
На підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами від 03 квітня 2019 року № 35-гбн, наказом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненської області від 03 квітня 2019 року № 35 скасовано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 26 грудня 2018 року № РВ141183601050 на об`єкт: "реконструкція частини житлового будинку (квартири) та будівництво господарської будівлі на АДРЕСА_2", на підставі якої державний реєстратор Салійчук І. М. прийняла оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09 січня 2019 року індексний номер 44992433.
Зазначав, що існування державної реєстрації права власності відповідачів на сусідню квартиру АДРЕСА_4 порушує його права та охоронювані законом інтереси як власника суміжної квартири АДРЕСА_5, оскільки реконструкція квартири АДРЕСА_6 проведена з порушенням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил, що загрожує нормальному користуванню позивачем своєю квартирою АДРЕСА_5 .
Посилаючись на зазначене просив суд: скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 90,9 кв. м, житлова площа 36,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 (розмір частки 1/5), ОСОБА_3 (розмір частки 1/5), ОСОБА_4 (розмір частки 1/5), ОСОБА_5 (розмір частки 1/5), ОСОБА_6 (розмір частки 1/5), проведену на підставі рішення державного реєстратора Салійчук І. М. (Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09 січня 2019 року індексний номер 44992433.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 09 січня 2019 року у державного реєстратора були відсутні законні підстави для відмови в здійсненні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачами. Державний реєстратор діяла в межах Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та в межах своїх повноважень. Після реєстрації права власності на реконструйовану частину спірної квартири на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26 грудня 2018 року № РВ141183601050, остання вичерпала свою дію фактом виконання, цією декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації декларації не має будь-яких правових наслідків. Факт скасування дозвільних документів на будівництво після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна не тягне за собою скасування права власності.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року залишено без зміни.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що будь-яких доказів, які свідчили б про те, що державний реєстратор, здійснюючи 09 січня 2019 року державну реєстрацію спірної квартири відповідачів, діяла поза межами своїх повноважень або всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивачем не надано і судом також не встановлено. Скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно не перебуває у прямій залежності від скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а підставами для скасування реєстрації права власності може бути судове рішення. Дозвільні документи на будівництво, до категорії яких належить і скасована декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 26 грудня 2018 року № РВ141183601050, є необхідною ланкою в процесі реєстрації права власності на цей об`єкт, проте втрачають свою правову значущість після цієї реєстрації, а їх скасування не має жодних правових наслідків.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
10 липня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.
В касаційній скарзі заявник зазначає, що рішенням Костопільського районного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 564/2064/18, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Костопільської міської ради від 02 вересня 2008 року № 781 "Про дозвіл ОСОБА_2 на реконструкцію квартири з добудовою на АДРЕСА_7". При винесенні зазначеного рішення суд погодився з тим, що оскаржуваним рішенням виконкому порушено права та інтереси позивача ОСОБА_1, який є власником квартири АДРЕСА_5 .
Саме на підставі зазначеного рішення виконкому Костопільської міської ради від 02 вересня 2008 року № 781 та замовлення ОСОБА_2 у 2009 році, Комунальним підприємством Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро було виготовлено будівельний паспорт на реконструкцію спірної квартири житлового будинку з добудовою та 26 грудня 2018 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано подану ОСОБА_2 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. На підставі декларації від 26 грудня 2018 року державним реєстратором Салійчук І. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію права спільної часткової власності відповідачів на спірну квартиру АДРЕСА_6 .
Оскільки зазначена декларація про готовність до експлуатації об`єкта скасована, то проведена ОСОБА_2 реконструкція квартири АДРЕСА_6 здійснена без належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що є підставою вважати наведений об`єкт самочинно збудованим.
Вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості, на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного з огляду на його узаконення, цією декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації декларації не має будь-яких правових наслідків, не ґрунтується на нормах матеріального права.
Суди не надали оцінки правомірності дій відповідача ОСОБА_2 при оформленні права власності на реконструйовану ним квартиру.
Вважає, що державна реєстрація права власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_6 порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2020 року начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук І. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Також у листопаді 2020 року начальником Управління центру надання адміністративних послуг у місті Рівному Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Хомич Н. подано до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Костопільського районного суду Рівненської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 08 жовтня 2004 року, який зареєстрований у КП "Рівненське обласне БТІ" 08 листопада 2004 року.
Сусідня квартира АДРЕСА_4, загальною площа 90,9 кв. м, житловою площа 36.3 кв. м, належить на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_2 (1/5), ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_5 (1/5) та ОСОБА_6 (1/5) (а. с. 4-5).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що підставами виникнення права власності відповідачів на спірну квартиру АДРЕСА_6 є: технічний паспорт, виданий КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради 12 грудня 2018 року серія та номер 10566; свідоцтво про право власності на житло, видане Костопільською міською радою народних депутатів 30 грудня 1993 року; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, видана Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 26 грудня 2018 року № РВ141183601050.
Державна реєстрація права власності відповідачів на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_6, була проведена на підставі рішення державного реєстратора Салійчук І. М. (управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09 січня 2019 року індексний номер 44992433.
Суди встановили, що на підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами від 03 квітня 2019 року № 35-гбн, наказом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 03 квітня 2019 року № 35 скасовано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 26 грудня 2018 року № РВ141183601050 на об`єкт: "реконструкція частини житлового будинку (квартири) та будівництво господарської будівлі на АДРЕСА_2".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві та в поясненнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійснені.
За статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 вказаного закону Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на обʼєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав встановлено постановоюКабінетом Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з пунктом 45 Порядку для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:
1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;
3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Як встановили суди та відомо з матеріалів справи, оспорюване рішення державним реєстратором прийнято на підставі технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_6, свідоцтва про право власності на житло, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, заяви співвласників та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта - реконструкція частини житлового будинку (квартири) та будівництво господарської будівлі на АДРЕСА_8, на підставі якої 09 січня 2019 року державним реєстратором Салійчук І. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно відповідачів, було зареєстровано Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 26 грудня 2018 року.
На підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами від 03 квітня 2019 року № 35-гбн, наказом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 03 квітня 2019 року № 35 скасовано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 26 грудня 2018 року № РВ141183601050 на об`єкт: "реконструкція частини житлового будинку (квартири) та будівництво господарської будівлі на АДРЕСА_2".
Тобто на момент прийняття державним реєстратором Салійчук І. М. рішення про державну реєстрацію декларація була чинною.
Виходячи з вищезазначеного, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що станом на 09 січня 2019 року у державного реєстратора були відсутні законні підстави для відмови в здійсненні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачами є правильними та обґрунтованими.
Державний реєстратор Салійчук І. М., приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за відповідачами на квартиру АДРЕСА_6, діяла у межах повноважень та на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Доводи касаційної скарги, що декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 26 грудня 2018 року скасована, та проведена ОСОБА_2 реконструкція квартири АДРЕСА_6 здійснена без належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що є підставою вважати наведений об`єкт самочинно збудованим, не можуть бути взятті колегією суддів до уваги з огляду на таке.
Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18.
Таким чином, правильним є також і висновок судів про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, у зв`язку з чим, такою декларацією будь-які права та охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не несе будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та реєстрація права власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.
Посилання в касаційній скарзі на рішення Костопільського районного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 564/2064/18, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, яким визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Костопільської міської ради від 02 вересня 2008 року № 781 "Про дозвіл ОСОБА_2 на реконструкцію квартири з добудовою на АДРЕСА_7", є безпідставним.
Рішення виконкому Костопільської міської ради від 02 вересня 2008 року № 781 "Про дозвіл ОСОБА_2 на реконструкцію квартири з добудовою на АДРЕСА_7" є не нормативним актом суб`єкта владних повноважень, а актом його індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.
Враховуючи, що на підставі зазначеного рішення та замовлення ОСОБА_2 у 2009 році було виготовлено будівельний паспорт на реконструкцію спірної квартири житлового будинку з добудовою та 26 грудня 2018 року зареєстровано подану ОСОБА_2 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, на підставі якої 26 грудня 2018 року державним реєстратором Салійчук І. М. було прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію права спільної часткової власності відповідачів на спірну квартиру АДРЕСА_6, то це рішення слід вважати виконаним.
Крім того, як вбачається з рішенням Костопільського районного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 564/2064/18 рішення виконкому Костопільської міської ради від 02 вересня 2008 року № 781 "Про дозвіл ОСОБА_2 на реконструкцію квартири з добудовою на АДРЕСА_7" було визнано недійсним та скасовано у зв`язку з тим, що у зазначеному рішенні було допущено описку у номері квартири, а також у зв`язку з тим, що міською радою не було враховано, що на момент прийняття радою цього рішення власником квартири вже був ОСОБА_1, який згоди на реконструкцію квартири не надавав.
Згідно з принципом "належного урядування" ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду 29 квітня 2020 року у справі № 2340/4521/18.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Разом з цим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, позивач співвідповідачем у справі, зокрема, визначив державного реєстратора.
Водночас спір про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).
Проте помилкове зазначення позивачем співвідповідачем у справі державного реєстратора, не призвело до неправильного вирішення спору по суті.