Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 127/4954/19
провадження № 61-20529св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,
відповідачі - Вінницька міська рада, виконавчий комітет Вінницької міської ради,
треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, Міське комунальне підприємство "Управляюча компанія "Замостя",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2019 року у складі судді Федчишен С. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Матківської М. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду у власних інтересах та як законний представник в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 з позовом до Вінницької міської ради та Департаменту житлового господарства міської ради, у якому просила визнати за нею та донькою право користування квартирою АДРЕСА_1, зобов`язати Вінницьку міську раду укласти з нею договір найму цієї квартири та зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нею з донькою спірним помешканням шляхом їх вселення у квартиру та передачі ключів від вхідних дверей.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, щоу 1993 році ОСОБА_3 на склад сім`ї з трьох осіб: чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 отримала ордер на вселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 28 кв м., житловою площею 14,9 кв м. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли. У 2016 році ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з позивачкою, сім`я проживала у спірному помешканні. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Донька та позивач у спірній квартирі зареєстровані не були, помешкання не приватизоване. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17 січня 2019 року № 131 ОСОБА_1 відмовлено в укладенні договору найму спірної квартири. 04 січня 2019 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради намагався виселити позивача з дитиною із займаної ними квартири, а з 01 лютого 2019 року невідомі особи змінили замки на вхідних дверях помешкання та опечатали. ОСОБА_1 з донькою не може користуватися спірним житлом. Позивач в січні 2019 року знята з місця реєстрації своїх батьків по АДРЕСА_2, спірна квартира є єдиним житлом позивача.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року замінений неналежний відповідач Департамент житлового господарства Вінницької міської ради на належного відповідача виконавчий комітет Вінницької міської ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та її малолітньою донькою ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов`язано виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти з ОСОБА_1 договір найму вказаної квартири та усунути їй з дитиною перешкоди у користуванні цим помешканням шляхом вселення ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди виходили з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки квартиронаймач ОСОБА_3 (мати ОСОБА_5 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав у цій квартирі, у 2016 році уклав шлюб з ОСОБА_1 і з того часу проживали у спірній квартирі однією сім`єю. У них від шлюбу народилась донька ОСОБА_2 . На час вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру квартиронаймач ОСОБА_3 та чоловік квартиронаймача ОСОБА_4 померли, ОСОБА_5 був єдиним членом сім`ї. Позивач та малолітня ОСОБА_2 є членами родини померлого ОСОБА_5 та постійно проживають у квартирі з жовтня 2016 року, вели з ним спільне господарство, у зв`язку з чим набули право на користування спірним житловим приміщенням в цьому житловому приміщенні як член сім`ї наймача. Відсутність реєстрації ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 у спірній квартирі не є підставою для відмови у визнання права користування жилим приміщенням за особами, які постійно там проживали. ОСОБА_1 як член сім`ї наймача після його смерті має право вимагати визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
11 листопада 2019 року виконавчий комітет Вінницької міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили фактичні обставини справи, не надали належної оцінки доказам, які знаходяться в матеріалах справи. Не врахували ті обставини, що позивач не визнана членом сім`ї квартиронаймача. ОСОБА_5 був членом сім`ї квартиронаймача та зареєстрований у квартирі, однак не був квартиронаймачем, договір найму з ним не переукладався. Суди безпідставно застосували статті 64, 65 ЖК України, оскільки позивач жодного дня не проживала з квартиронаймачем та не вселилась в квартиру у відповідності до закону, квартиронаймач померла більше ніж 10 років, договір найму спірної квартири не переукладався. Докази прийняті судами на обґрунтування позовних вимог є неналежними та такими, що не підтверджують факт проживання позивача у спірній квартирі. Покази свідків не є стверджувальними та не підтверджують факт проживання позивача у квартирі та відрізняються між відомостями, зазначеними в актах та показах, наданих в судовому засіданні. Вважає, що факт спільного проживання позивача та ведення спільного з ОСОБА_5, також вступ ОСОБА_1 в спадщину після смерті ОСОБА_1 не може бути підставою для визнання права користування комунальною квартирою, власником якої є територіальна громада в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради. ОСОБА_1 подала докази, які лише спростовують її проживання у спірній квартирі та не надала жодного доказу про те, що перебуває на квартирному обліку та потребує поліпшення житлових умов. Відповідно до частин другої статті 61, першої статі 106 ЖК України позивач не має права на переукладення договору найму спірної квартири.
Аргументи інших учасників справи
30 січня 2020 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_7, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що позивач вселилась у спірну квартиру на правах члена сім`ї наймача сина померлої ОСОБА_3, вела з покійним чоловіком спільне господарство, сплачували комунальні послуги, що підтверджено показами свідків. Після смерті чоловіка вона самостійно здійснила витрати на його поховання. Позивач та її донька не мають іншого житла, постійно проживали у спірній квартирі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Вінницької міської ради та витребувано справу із суду першої інстанції. Вирішено питання щодо зупинення виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною дев`ятою статті 265 ЦПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №915/1401/17 фактично зроблений правовий висновок, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в позові та в резолютивній частині судового рішення в обов`язковому порядку мають вказуватися позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.
Тобто, вирішуючи дану категорію спорів у своїх рішеннях суди повинні зазначати, зокрема, у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору.
Відповідно до статті 266 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення на користь кількох відповідачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них.
В частині другій статті 61 ЖК УРСР визначено, що договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на імʼя якого виданий ордер.
ОСОБА_1 при пред`явленні позовної вимоги про зобов`язання укласти договір найму квартири АДРЕСА_1 до позовної заяви не додала проект договору, а суд першої інстанції, не дивлячись на цей недолік позовної заяви, в порушення вимог частини дев`ятої статті 265 ЦПК України задовольнив цю вимогу, зобов`язавши виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти з ОСОБА_1 договір найму вказаної квартири. При цьому суд не звернув увагу, що наймодавцем (стороною, яка зобов`язана укласти такий договір) має бути житлово-експлуатаційна організація.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".
Житловий будинок АДРЕСА_3, у якому знаходиться спірна квартира, належить до комунальної власності та перебуває на балансі департаменту житлового господарства Вінницької міської ради (а. с. 153-154 том 1), у зв`язку з чим належним відповідачем за позовними вимогами про визнання права користування спірною квартирою, усунення перешкод у користуванні нею шляхом вселення є Вінницька міська рада, а не виконавчий комітет Вінницької міської ради.
Виходячи із змісту рішення суду першої інстанції, суд вирішив позов до виконавчого комітету Вінницької міської ради, який був залучений до участі у справі під час її розгляду ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року замість Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради (а. с. 210 т. 1), і не розглянув в порушення вимог статті 266 ЦПК України позов до Вінницької міської ради, прав і обов`язків якої стосуються вимоги про визнання права користування спірною квартирою, усунення перешкод у користуванні нею шляхом вселення, хоча Вінницька міська рада зазначалась як відповідач у позовній заяві і до неї безпосередньо була звернута позовна вимога про зобов`язання укласти договір найму спірної квартири.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, на зазначені порушення норм процесуального права уваги не звернув.
ОСОБА_1 просить в порядку частин першої, одинадцятої статті 262 ЦПК України постановити окрему ухвалу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що "суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що "посилання в касаційній скарзі на не постановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком".