Постанова
іменем України
27 липня 2021 року
м. Київ
справа №215/745/18
провадження № 51-97 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника Лушпенка Д.С. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника Лушпенка Д.С. на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040230000104, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новолазарівка Казанківського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого 2 листопада 2010 року Апеляційним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 121, ст. 69 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області
від 19 листопада 2013 року, звільненого 27 листопада 2013 року умовно-достроково на невідбутий строк один рік 20 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази: висновок судово-імунологічної експертизи № 20 від 29 січня 2018 року; протокол затримання підозрюваного ОСОБА_1 від 14 січня 2018 року в частині особистого обшуку ОСОБА_1 . В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 13 січня 2018 року приблизно
о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2, знаходячись на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 зустріли свого сусіда ОСОБА_3, який виходив зі своєї квартири, після чого ОСОБА_1 почав докоряти йому у смороді, що розповсюджувався у під`їзді будинку, внаслідок звалища зі сміттям, яке той влаштував у своєму помешканні, однак ОСОБА_3, ігноруючи зауваження ОСОБА_1, грубо висловився на його адресу, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникло почуття гострої неприязні до нього та умисел на спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень за вказаних мотивів.
Після чого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 удар правим кулаком в обличчя та наказав останньому йти разом із ним на третій поверх будинку АДРЕСА_1, а там о 17 годині 50 хвилин умисно, зі значною силою завдав ОСОБА_3, який стояв звернутим до нього обличчям, не менше двох ударів правим кулаком в обличчя, унаслідок чого потерпілий не устояв на ногах та впав спиною на підлогу.
Відразу ж після цього ОСОБА_1 підвів потерпілого ОСОБА_3 з підлоги на ноги та, утримуючи його лівою рукою за куртку, умисно, зі значною силою завдав потерпілому не менше трьох ударів правим кулаком в область обличчя, від яких останній знову впав на підлогу, після чого завдав лежачому на підлозі потерпілому ОСОБА_3, який намагався прикритись від ударів правою рукою, не менше трьох ударів ногами взутими у кросівки в ділянки тулубу та голови, не переслідуючи за мету спричинити йому смерть.
Цього ж вечора о 20 годині 35 хвилин медичними працівниками бригади швидкої медичної допомоги, на підлозі міжквартирного коридору у правому крилі третього поверху будинку малосімейного типу по АДРЕСА_1 було констатовано біологічну смерть потерпілого ОСОБА_3 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що суд безпідставно поклав в основу вироку відомості, отримані під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_2, оскільки вона фактично під час цього слідчого експерименту була повторно допитана слідчим. Крім того вказує, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист під час розгляду справи, що виразилось у безпідставній відмові у задоволенні клопотання захисту про виклик та допит у якості свідків понятих, яких було залучено під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_2, а також у тому, що судом безпідставно було знято питання ОСОБА_1, які він мав намір поставити експерту ОСОБА_6 в судовому засіданні 16 червня 2020 року. Також зазначає, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 56 від 15 січня 2018 року при медичному обстеженні ОСОБА_1 у останнього не було виявлено жодних тілесних ушкоджень, що ставить під обґрунтований сумнів можливість нанесення обвинуваченим кулаками рук тілесних ушкоджень потерпілому. При цьому вказує, що встановлений у висновку судово-медичного експерта № 110/1 від 12 лютого 2018 року час смерті потерпілого не виключає версії ОСОБА_1 щодо можливого отримання потерпілим, який вів аморальний спосіб життя та був учасником багатьох конфліктів з сусідами, тілесних ушкоджень, які стали причиною його смерті, до їх зустрічі.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Вараниця В.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Лушпенка Д.С., який підтримав подану ним касаційну скаргу, прокурора Вараниці В.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, окрім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, яку визначено у статтях 409 та 411 КПК як підставу для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, і фактично просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Водночас, твердження захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, є безпідставними, оскільки протилежні висновки місцевого суду в цій частині ґрунтуються, відповідно до вимог ст. 370 КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені відповідними доказами.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, із яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на надані в судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5, які є дітьми загиблого ОСОБА_3, про те, що від сусідів вони дізнались, що обвинувачений постійно чіплявся до їх батька, при цьому зазначили, що їх батько був спокійним та неконфліктним.
Також висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на даних, що містяться у рапорті чергового Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, зареєстрованого 13 січня 2018 року за № 766 в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, де вказано, що 13 січня 2018 року о 20 годині 17 хвилин до Тернівського ВП КВП через "102" звернулася ОСОБА_2, яка повідомила, що її чоловік у нетверезому стані, у ході сварки побив невідомого чоловіка по АДРЕСА_1 на третьому поверсі, від чого останній помер, а її чоловік спить у неї в квартирі; у протоколі огляду місця події та фототаблиці до нього від 13 січня 2018 року, відповідно до якого на третьому поверсі (лівого крила) будинку АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_3 ; у протоколі огляду трупа від 13 січня 2018 року та фототаблиці до нього, де зафіксовано, що в коридорі на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_3 ; у протоколі слідчого експерименту від 19 січня 2018 року, який було проведено за участю свідка ОСОБА_2 та спеціаліста судово-медичного експерта Криворізького міжрайонного відділу КЗ "Бюро СМЕ "ДОР"" ОСОБА_6 в присутності понятих, де свідком ОСОБА_2 було продемонстровано механізм та заподіяння тілесних ушкоджень, які виявлені на трупі потерпілого ОСОБА_3 .
Крім того, суд першої інстанції послався у вироку на дані висновків судово-медичної експертизи № 110 від 15 січня 2018 року та додаткової судово-медичної експертизи № 110/1 від 12 лютого 2018 року, відповідно до яких, виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження прижиттєві, що підтверджується крововиливами в ушкоджених тканинах, виникли незадовго до настання смерті у проміжок часу, який становить від хвилини до десятків хвилин. Всі тілесні ушкодження виникли від дій тупих твердих предметів, якими могли бути рука нападника стиснута в кулак, взута нога або інші предмети, які володіють аналогічними властивостями. Всі виявлені тілесні ушкодження оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
До того ж, як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції був допитаний експерт ОСОБА_6, який підтвердив викладені ним висновки судово-медичних експертиз та пояснив, що причиною смерті потерпілого стали сполучені травми голови і тулуба, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Зазначені травми близькі за виникненням та заподіяні у швидкій послідовності часу, розривів між їх заподіянням немає. Експерт підтвердив, що був присутній при проведенні слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_2 та врахував це при проведенні експертизи. Також зазначив, що тілесні ушкодження на потерпілому утворились внаслідок ударів, а не від його падіння, а щодо відсутності на кулаках обвинуваченого слідів від його ударів експерт пояснив, що їх утворення залежить від фізичного стану людини, її натренованості.
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК.
Доводи захисника про те, що суд безпідставно поклав в основу вироку відомості отримані під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7, оскільки вона фактично, під час цього слідчого експерименту була повторно допитана слідчим є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 240 КПК з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко-чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
Згідно з ч. 3 ст. 240 КПК до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. А частиною 6
ст. 240 КПК передбачено, що після проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим за участю свідка ОСОБА_2 у присутності понятих та експерта ОСОБА_6 було проведено слідчий експеримент, за результатами якого складено відповідний протокол
від 19 січня 2018 року та який був підписаний всіма учасниками без будь-яких зауважень.
Крім того, судом першої інстанції було досліджено в судовому засіданні відеозапис вказаного слідчого експерименту та встановлено, що ОСОБА_2 в присутності експерта та двох понятих показала, як обвинувачений ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_3, чітко й однозначно відповідала на питання слідчого.
А тому суд у вироку обґрунтовано послався на зазначений доказ на підтвердження винуватості ОСОБА_1 .
Також є безпідставними доводи захисника про те, що свідок ОСОБА_2 не бачила того, щоб ОСОБА_1 наносив удари по тулубу потерпілого, хоча за висновками судово-медичного експерта № 110 від 15 січня 2018 року та № 110/1 від 12 лютого 2018 року смерть потерпілого настала від сполученої травми голови та тулуба.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження вказані доводи були предметом перевірки як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження, оскільки те, що свідок не бачила нанесення обвинуваченим ударів по тулубу потерпілого жодним чином не спростовує висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, адже згідно із вказаними висновками судових експертиз всі виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження прижиттєві, що підтверджується крововиливами в ушкоджених тканинах, котрі виникли незадовго до настання смерті у проміжок часу, який становить від хвилини до десятків хвилин, також зазначено, що з моменту отримання ушкоджень і до настання смерті ОСОБА_3 міг робити самостійні активні дії - самостійно пересуватися - до настання моменту втрати свідомості, на протязі незначного часу від десятків секунд до хвилин.
Окрім того, під час слідчого експерименту ОСОБА_2 пояснювала, що вона відходила на декілька хвилин від місця вчинення кримінального правопорушення, а тому могла не бачити нанесення обвинуваченим ударів потерпілому по тулубу.
Також є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження доводи захисника про відмову у задоволенні клопотання захисту про виклик та допит у якості свідків понятих, яких було залучено під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_2 .
Так, за змістом ч. 7 ст. 223 КПК слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Водночас у даному кримінальному провадженні були перевірені в ході судового розгляду обставини можливої особистої зацікавленості понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_2 та не знайшли свого підтвердження, стороною захисту не було надано доказів зацікавленості вказаних понятих у результатах кримінального провадження, а тому відповідна слідча (розшукова) дія була визнана судом такою, що проведена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а саме зі складанням протоколу слідчого експерименту, застосуванням безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії та роз`ясненням учасникам їх прав та обов`язків.
Крім того, апеляційний суд також належно перевірив доводи апеляційної скарги захисника про проведення слідчого експерименту від 19 січня 2018 року за участю свідка ОСОБА_2 з порушенням вимог кримінального процесуального закону, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, та навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали.
Безпідставними є й доводи захисника про те, що судом першої інстанції було знято питання, які ОСОБА_1 мав намір поставити експерту ОСОБА_6 в судовому засіданні 16 червня 2020 року.
Як убачається з журналу судового засідання від 16 червня 2020 року та технічного запису вказаного судового засідання, захисником задавались питання експерту ОСОБА_6, на які експерт надавав відповіді, потім обвинувачений поставив експерту аналогічне запитання, на яке експертом вже була надана відповідь, а тому судом було запропоновано ОСОБА_1 задати інше питання, однак інших запитань від обвинуваченого до експерта поставлено не було (т. 4 а.п. 163-165).
Необґрунтованими є й доводи захисту про те, що у обвинуваченого не було виявлено тілесних ушкоджень, що ставить під сумнів можливість нанесення обвинуваченим кулаками рук тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки відсутність тілесних ушкоджень на кулаках ОСОБА_1 не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин, щодо нанесення потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до його смерті, окрім того, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, під час слідчого експерименту проведеного за участю свідка ОСОБА_2, остання пояснювала, що ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_3 кулаками рук та взутими ногами.
Також безпідставними є й доводи захисника про те, що потерпілий був учасником багатьох конфліктів з сусідами, що не виключає можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілим до зустрічі з ОСОБА_1 .
Вказані доводи були належно перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і спростовані із зазначенням відповідних мотивів. При цьому судами зазначено, що час зустрічі обвинуваченого з потерпілим жодним чином не суперечить висновку судово-медичного експерта № 110/1 від 12 лютого 2018 року, відповідно до якого смерть потерпілого настала за 4 - 6 годин до часу огляду трупа, що згідно з протоколом огляду трупа відбувся 13 січня 2018 року о 21 годині 55 хвилин.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, не встановлено.
Таким чином, касаційну скаргу захисника Лушпенка Д.С. необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд