Постанова
Іменем України
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 629/2720/20
провадження № 61-2687св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 січня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - АТ "Акцент-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 24 травня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк" та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.
У анкеті-заяві ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, ознайомилася та погодилася з Умовами договору про надання банківських послуг.
Посилаючись на те, що відповідачка не виконує належним чином зобов`язання за указаним вище договором, отриманий кредит не погашає, у зв`язку з чим станом на 20 травня 2020 року у неї виникла заборгованість у розмірі 21 706,63 грн, щоскладається із заборгованості за кредитом - 11 692,90 грн та заборгованості зі сплати процентів - 10 013,73 грн, позивач просив стягнути зазначену суму з ОСОБА_1 усудовому порядку.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ "Акцент-Банк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором від 24 травня 2018 року № SAMABWFC00001574666 у розмірі 11 692,90 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 не повернула позивачу отримані нею кредитні кошти, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення з неї непогашеної суми тіла кредиту. Відмовляючи у задоволенні вимог АТ "Акцент-Банк" про стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції зазначав, що сторони у договорі не обумовили розмір процентної ставки за користування кредитом. Надані банком Правила надання банківських послуг, суд вважав неналежним доказом погодженої сторонами процентної ставки за кредитним договором, оскільки вони не підписані позичальником та не визнаються нею. В анкеті-заяві про отримання кредиту, яка була погоджена та підписана ОСОБА_1, відсутні відомості про запропоновані їй умови надання банківських послуг, до яких вона приєдналась. Посилання позивача у відповіді на відзив про наявність підстав для стягнення процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд вважав безпідставними, оскільки позивач зазначених вимог не заявляв.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 26 листопада 2020 року позивач АТ "Акцент-Банк" подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Акцент-Банк" залишено без руху. Ухвала мотивована тим, що заявник, додавши до апеляційної скарги нові докази - виписку по рух коштів по банківському рахунку ОСОБА_1, у порушення пункту 6 частини другої статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не обґрунтував причин неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Акцент-Банк" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає визнанню неподаною та поверненню на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Акцент-Банк", у якій заявник просив ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 січня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Акцент-Банк" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що у апеляційній скарзі банк навів обґрунтування поважності причин неподання банківської виписки до суду першої інстанції, зокрема зазначив, що банк надав до суду першої інстанції розрахунок заборгованості, паспорт споживчого кредиту "Кредитна картка", що на думку позивача, є достатнім для визначення розміру заборгованості. Про те, що у суду першої виникли сумніви щодо правильності наданого розрахунку, позивач дізнався лише з оскаржуваного судового рішення, у зв`язку із чим на підтвердження правильності наданого банком розрахунку додав до апеляційної скарги банківську виписку.
Вказував на те, що надавати оцінку обґрунтованості зазначеного документу як доказу, суд апеляційної інстанції повинен при розгляді апеляційної скарги, а не при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Зазначеними діями апеляційний суд порушив принцип доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду, що визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, занадто формально підійшов до передбачених законом вимог, на що неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини
(далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року) ЄСПЛ зазначив, що доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Акцент-Банк", витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 05 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ "Акцент-Банк" підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, відповідати завданню цивільного судочинства.
Статтею 356 ЦПК України передбачено вимоги до апеляційної скарги, серед яких зазначення в апеляційній скарзі нових обставин, що підлягають встановленню, доказів, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (пункт 6 частини другої статті 356 ЦПК України).
За змістом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (постановлення ухвали про залишення скарги без руху).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).
Визнаючи неподаною апеляційну скаргу АТ "Акцент-Банк", суд апеляційної вказав, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме на порушення пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України не обґрунтував поважність причин неподання нового доказу (виписки про рух коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 ) до суду першої інстанції.
Верховний Суд не може погодитися із зазначеним висновком апеляційного суду, з огляду на таке.
Пунктом 6 частини першої статті 356 ЦПК України передбачає, що в апеляційній скарзі має бути наведено обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
Конструкція зазначеної норми передбачає обов`язок заявника зазначити докази та обґрунтування поважності причин їх неподання до суду першої інстанції, а висновок про доведеність чи недоведеність зазначених обґрунтувань, суд має надавати виключно на стадії розгляду скарги по суті, та навести його у судовому рішенні.
В апеляційній скарзі АТ "Акцент-Банк" зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправильність наданого АТ "Акцент-Банк" розрахунку заборгованості ОСОБА_1, а тому саме на підтвердження таких доводів він надає до суду апеляційної інстанції банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 . Зауважив, що при розгляді справи в суді першої інстанції, суд не висловлював сумніву щодо достовірності наданого банком розрахунку заборгованості, а тому у нього не виникало необхідності надавати суду зазначений доказ.
Зважаючи на те, що заявник навів обґрунтування підстав неподання до суду першої інстанції виписки про рух коштів по банківському рахунку відповідачки, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що подана АТ "Акцент-Банк" апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст
яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Повертаючи апеляційну скаргу АТ "Акцент-Банк" з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд апеляційної інстанції не урахував, що на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів чи обґрунтувань заяви/скарги, оскільки надання оцінки достатності доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог чи подання нових доказів можливо виключно на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним, обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства.