ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 554/7740/17
провадження № 61-13603св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго",
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Материнко М. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним і
У жовтні 2017 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства (далі - ПОКВПТГ) "Полтаватеплоенерго" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надає послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 .
Відповідач не виконує належним чином зобов`язання зі сплати за спожиті послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги теплопостачання за період з 1 жовтня 2014 року до 1 серпня 2017 року в розмірі 6 245,83 грн. Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з нього підлягає стягненню 1 498,51 грн інфляційних втрат та 242,14 грн 3% річних за вказаний період.
За таких обставин ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" просило стягнути з відповідача вказану заборгованість.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування зустрічного позову вказував про недостатню працездатність систем опалення у його квартирі, оскільки постачання теплової енергії припинене внаслідок самовільної зміни теплової магістралі власником сусідньої квартири (встановлення теплої підлоги), про що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв підприємство.
Також ОСОБА_1 не погоджувався із розрахунком заборгованості та якістю надання послуг з теплопостачання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у належну йому квартиру, зокрема, нарахування за травень 2017 року не відповідають рахунку на оплату.
Вважав, що підприємством не доведено факт надання послуг з теплопостачання та відповідності температури теплоносія у його квартирі передбаченим законом нормам.
За таких обставин просив визнати нарахування за спожиту енергію такими, що не відповідають реально спожитій теплоенергії, враховуючи невідповідність теплової магістралі, що надає енергію у квартиру АДРЕСА_1, проектним нормам "Полтаватеплоенерго"; зобов`язати підприємство провести перерахунок заборгованості за спожиту теплоенергію з урахуванням фактичних змін в магістралі теплопостачання; зобов`язати ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надавати належним чином послуги теплопостачання.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2019 року задоволено позов ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" заборгованість за послуги з теплопостачання з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у сумі 7 986,48 грн та судовий збір у розмірі 1 600 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з доведення належними і допустимими доказами того, що у період з жовтня 2014 року до серпня 2017 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надавало послуги з теплопостачання і підігріву води у квартирі АДРЕСА_1 та неспростування ОСОБА_1 розміру вказаної заборгованості.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що посилання ОСОБА_1 на неналежне (неякісне) надання теплопостачальною організацією послуг у його квартиру не підтверджені належними і допустимими доказами. Також місцевий суд вважав недоведеними доводи зустрічного позову про невідповідність теплової магістралі проектним нормам, а також про фактичні зміни в магістралі теплопостачання третіми особами.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" заборгованості за послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за прострочення сплати боргу.
Також суд апеляційної інстанції зазначив про правильність висновку місцевого суду про недоведення зустрічного позову належними і допустимими доказами. Апеляційний суд врахував ненадання ОСОБА_1 доказів звернення у належному порядку до теплопостачальної організації щодо неякісного надання послуг чи втручання у тепломережу іншими особами і неспростування розрахунку заборгованості протягом розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави
від 28 лютого 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 27 травня 2019 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про існування правових підстав для задоволення первісного позову і стягнення із заявника боргу, який не доведений належними і допустимими доказами.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив його клопотання про призначення технічної експертизи з посиланням на ненадання доказів звернення до теплопостачальної організації щодо неякісного надання послуг та втручання у теплову мережу інших осіб, оскільки такі обставини підтверджуються копіями відповідних звернень, поданих до суду першої інстанції.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з нього боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, оскільки стаття 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.
Також заявник зазначає про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про стягнення з нього судового збору, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, тому в силу пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року представник ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" - адвокат Сотник І. Л. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження і ухвалою цього ж суду від 20 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
З довідки Комунального підприємства "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради № 513 від 3 лютого 2015 року суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що за вказаною адресою ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання зі сплати наданих ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" послуг, тому підприємством нараховано заборгованість, яка за період з 1 жовтня 2014 року до 1 серпня 2017 року складає 6 245,83 грн.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання ОСОБА_1 за вказаний період нараховано 1 498,51 грн інфляційних втрат та 242,14 грн 3% річних.
Суди встановили, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води сторони не укладали. ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" листом від 15 травня 2015 року № 283-11/м-605 направляло ОСОБА_1 письмовий договір з надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (оферта), однак відомості про його одержання та підписання споживачем відсутні.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги", чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV), визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону № 1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлов