Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 405/6971/16-ц
провадження № 61-19671св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - територіальне медичне об`єднання "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" (правонаступник - комунальне некомерційне підприємство "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради"),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради" на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Письменного О. А., Черненка В. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до територіального медичного об`єднання "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" (правонаступник - комунальне некомерційне підприємство "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради") про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіального медичного об`єднання "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" (далі - ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області") про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказами головного лікаря ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" від 23 лютого 2016 року № 25/к-2 та від 27 червня 2016 року № 75/к-2 позивач був притягнений до дисциплінарної відповідальності за порушення пунктів 1.3, 2.7 та 2.11 Посадової інструкції водія автотранспортного засобу (санітарного автомобіля швидкої медичної допомоги) ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області", за порушення пунктів 3.1.1, 3.1.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників центру, затверджених наказом від 22 травня 2013 року № 15/о-1, за порушення наказу головного лікаря ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" від 24 грудня 2015 року № 148/о "Про заборону використання засобів зв`язку водіями санітарних автомобілів", який змінено наказом головного лікаря від 29 лютого 2016 року № 59/о.
Наказом ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" від 22 грудня 2016 року № 379/л "Про звільнення водія ОСОБА_1" позивача звільнено з займаної посади за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Позивач (з врахуванням уточнених позовних вимог) просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 23 лютого 2016 року № 25/к-2 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_1 - водія автотранспортного засобу (санітарного автомобіля швидкої медичної допомоги);
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 та підпункт 1.1 наказу № 75/к-2 від 27 червня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_1 - водія автотранспортного засобу (санітарного автомобіля швидкої медичної допомоги);
- визнати протиправним та скасувати наказ від 22 грудня 2016 року № 379/л "Про звільнення водія ОСОБА_1", який виданий ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" за підписом головного лікаря ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" ОСОБА_2, яким водій автотранспортного засобу (санітарного автомобіля швидкої медичної допомоги) виїзної бригади екстреної медичної допомоги підстанції № 1 ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" І-го класу ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України;
- поновити позивача на раніше займаній посаді водія автотранспортного засобу (санітарного автомобіля швидкої медичної допомоги) виїзної бригади екстреної медичної допомоги підстанції № 1 ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" І-го класу та допустити негайне виконання рішення;
- стягнути з відповідача ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи), починаючи з 23 грудня 2016 року у розмірі 72 192,33 грн, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць;
- стягнути з відповідача ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 95 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 травня 2019 року у складі судді Іванової Л. А. позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ від 23 лютого 2016 року № 25/к-2 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за підписом головного лікаря ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" ОСОБА_2, яким ОСОБА_1 оголошено догану.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 та підпункт 1.1 наказу від 27 червня 2016 року № 75/к-2 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за підписом головного лікаря ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" ОСОБА_2, яким водію ОСОБА_1 оголошено догану.
Скасовано наказ ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" за підписом головного лікаря ОСОБА_2 "Про звільнення водія ОСОБА_1" № 379/л від 22 грудня 2016 року, яким ОСОБА_1 - водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги) станції екстреної (швидкої) медичної допомоги звільнено 22 грудня 2016 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів (санітарний автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги) станції екстреної (швидкої) медичної допомоги ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області", з 22 грудня 2016 року.
Стягнуто з ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2016 року по 10 квітня 2019 року в розмірі 72 192,33 грн.
Стягнуто з ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Стягнуто з ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 102,40 грн.
Стягнуто з ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" на користь держави судовий збір в розмірі 1 280,00 грн.
31 серпня 2020 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника відповідача Дзюри В. В. на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2019 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року поновлено строк апеляційного оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області"на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 травня 2019 року закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про залучення комунального некомерційного підприємства "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради" (далі - КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР") як правонаступника відповідача у справі, від імені якого за довіреністю діє Дзюра В. В., судом не вирішене.
Дзюра В. В., яка підписала апеляційну скаргу від імені відповідача ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області"та подавала заяви і клопотання до справи як представник КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР", не вчинила відповідних процесуальних дій щодо доведення її права на підписання апеляційної скарги від імені ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, змінити відповідача ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" на КНП "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області КОР" та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Ленінського районного суду м. Кіровограда.
15 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
На підставі ухвали Верховного Суду від 12 липня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 19 липня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, що КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР" є правонаступником ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області".
Суд апеляційної інстанції не вирішив у відповідності до закону заяви про відвід суддів.
Доводи інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 31 серпня 2020 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника відповідача Дзюри В. В. на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2019 року (т. 7 а. с. 12-56).
До апеляційної скарги представник долучила довіреність на представництво інтересів КНП "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області КОР" (т. 7 а. с. 57).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року поновлено строк апеляційного оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.
В судовому засіданні 02 грудня 2020 року позивач подав заяву про залишення без розгляду поданих до апеляційного суду клопотань про залучення правонаступника ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України (т. 8 а. с. 101).
Згідно витяту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КНП "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області КОР" є правонаступником ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" (т. 7 а. с. 85-89).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 січня 2021 року залучено у справу КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР" як правонаступника ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" (т. 9 а. с. 1).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР" на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2019 року, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження і вказані заявником причини пропуску такого строку визнані неповажними (т. 9 а. с. 123-126).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зазначила, що поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи - сторони у справі" мають різний зміст.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37, 38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19)).
Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України) до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України). Заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
У випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 6 частини першої статті 186 ЦПК України), а у разі, коли провадження у справі вже відкрито, - закриває таке провадження (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України). Проте, якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі (частина третя статті 377 ЦПК України). Аналогічно не можна скасувати у касаційному порядку повністю чи частково із закриттям провадження у справі законне й обґрунтоване рішення суду першої або апеляційної інстанції (частина третя статті 414 ЦПК України).
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 266/2844/15-ц(провадження № 61-35695св18).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилось, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 травня 2019 року, апеляційний суд, керуючись пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України, виходив із того, що на момент подання апеляційної скарги питання про залучення КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР" як правонаступника відповідача ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" у справі, від імені якого за довіреністю діє Дзюра В. В., судом не вирішене. Дзюра В. В., яка підписала апеляційну скаргу від імені відповідача ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області"не вчинила відповідних процесуальних дій щодо доведення її права на підписання апеляційної скарги від імені ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області".
Проте, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки 27 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" в результаті реорганізації. Правонаступником вказаної юридичної особи є КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР".
Дзюра В. В. долучила до апеляційної скарги довіреність на представництво інтересів КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР", а зазначення у вступній частині апеляційної скарги назви юридичної особи, яка була відповідачем у справі та припинена після постановлення рішення судом першої інстанції, не свідчить, що скарга подана від імені припиненої юридичної особи, оскільки правосуб`єктність у такої відсутня.
Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, правонаступника належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодою для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР" є правонаступником ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" (т. 8 а. с. 173-177). Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, не перевірив питання правонаступництва за відомостями, які є загальнодоступними, та дійшов до передчасного висновку про те, що апеляційне провадження підлягає закриттю.
Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не вирішив питання правонаступництва щодо учасника справи, що має важливе значення для подальшого процесуального руху справи, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження. За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Прохання заявника в касаційній скарзі замінити відповідача ТМО "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області" на КНП "ЦЕМД та МК у Кіровоградській області КОР" не може бути задоволено, оскільки це питання вже вирішено судом, зокрема ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 січня 2021 року залучено у справу як правонаступника КНП "ЦЕМД та МКу Кіровоградській області КОР".
У відповідь на доводи касаційної скарги щодо відводу суддів апеляційного суду, необхідно зазначити, що відповідач матиме можливість скористатись своїми процесуальними правами, під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції.