ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/11103/18
адміністративне провадження № К/9901/2346/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/11103/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія"
до Вінницької міської ради
про визнання протиправними та нечинними підпункти 4.2.1-4.2.11 пункту 4.2. Правил благоустрою території міста Вінниця
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року (головуючий суддя Бояринцева М. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді: Чаку Є. В., суддів: Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (далі - ТОВ "Центральна фармацевтична компанія") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вінницької міської ради, в якому просило визнати протиправним та нечинними підпункти 4.2.1 - 4.2.11 пункту 4.2 Правил благоустрою території міста Вінниця, затверджених рішенням Вінницької міської ради від 01 березня 2011 року № 104.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався та не, що п. 4.2 Правил благоустрою території міста Вінниця, затверджених рішенням Вінницької міської ради від 01 березня 2011 року № 104 (далі - Правила № 104) є протиправним та нечинним в силу положень статті 19 Конституції України, статей 15, 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", оскільки покладає на підприємства, у тому числі, позивача здійснювати утримання об`єктів благоустрою комунальної власності власними силами та за власний рахунок.
Крім цього, позивач вказує на обставини відсутності факту оприлюднення рішення Вінницької міської ради від 01 березня 2011 року № 104.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірні підпункти Правил № 104 відповідають Закону України "Про благоустрій населених пунктів", оскільки останній прийнятий в порядку, спосіб та в межах наданих відповідачу повноважень. Поряд з цим, проект Правил № 104 пройшов обговорення на громадських слуханнях і лише після цього був затверджений рішенням Вінницької міської ради. Вищезазначені Правила благоустрою міста Вінниці після їх затвердження були оприлюдненні та станом на сьогоднішній день містяться на офіційному сайті Вінницької міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 20 січня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що Правилами, затвердженими рішенням відповідача від 01 березня 2011 року № 104 порушуються принцип розмежування відповідальності у сфері благоустрою об`єктів комунальної власності і об`єктів приватної власності та принцип фінансування безпосередніх робіт по утриманню об`єктів благоустрою за рахунок бюджетних коштів та за рахунок коштів, що належать підприємствам приватної власності.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
8. Ухвалою Верховного суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 04 серпня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Вінницької міської ради від 01 березня 2011 року № 104 з метою створення сприятливого для життєдіяльності довкілля, збереження і охорони навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного благополуччя населення та забезпечення належного контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Вінниці, керуючись статтею 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Правила благоустрою міста Вінниці (далі - Правила № 104).
11. Підпунктами 4.2.1 - 4.2.11 пункту 4.2 Правил № 104 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності у сфері благоустрою міста Вінниці зобов`язані:
4.2.1. утримувати в належному стані території надані їм в установленому законом порядку;
4.2.2. утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку, у тому числі утримувати у належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкта благоустрою (їх частини);
4.2.3 усувати на закріплених за ним об`єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини;
4.2.4. усувати на закріплених за ним об`єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в установленому порядку;
4.2.5. проводити згідно з планами затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин);
4.2.6. у процесі утримання об`єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасного зносу об`єктів, забезпечення належних та безпечних умов їх функціонування та утримання їх у чистоті та належному стані;
4.2.7. відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою, охорони навколишнього природного середовища, відповідно до чинного законодавства України;
4.2.8. здійснювати благоустрій та утримувати по периметру території, прилеглої до об`єкту або землекористування не менше 5 метрів, з влаштуванням благоустрою в сучасному стилі, що не суперечить архітектурі будівель, споруд з використанням сучасних будівельних та оздоблювальних матеріалів (сухопресована плитка, декоративні засоби освітлення території. Урни, тощо) відповідно технічних умов отриманих у уповноваженому виконкомом міської ради органі;
4.2.9. постійно утримувати в належному стані фасади будівель і споруд, у тому числі на об`єктах з комунальною частковою власності;
4.2.10. укласти з уповноваженим на те виконкомом міської ради органом договір про комплексне опорядження, утримання і зовнішній благоустрій території, прилеглої до об`єкту або землекористування;
4.2.11. проводити своєчасне відновлення зовнішнього вигляду малих архітектурних форм (фарбування не рідше 1 разу на рік, очищення по мірі забруднення).
12. Вважаючи, що вказані підпункти Правил № 104 порушують права ТОВ "Центральна фармацевтична компанія", останнє звернулось до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Згідно зі ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
16. За приписами ч. 1 ст. 10, 34 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон № 2807-IV) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.
Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
17. Рішенням Вінницької міської ради від 01 березня 2011 року № 104 затверджені Правила благоустрою території міста Вінниці, які є нормативно-правовим актом, яким установлюється порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста Вінниці, визначаються правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні основи благоустрою.
18. Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Правил № 104 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності у сфері благоустрою міста Вінниці зобов`язані утримувати в належному стані території надані їм в установленому законом порядку.
19. Відповідно до Правил № 104 утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до Генерального плану м. Вінниці, іншої містобудівної документації, місцевих Правил забудови, графічної частини Правил благоустрою території міста та цих Правил в цілому, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою.
20. Положеннями ч. 1 ст. 15 Закону № 2807-IV передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.
21. Поряд з цим, п. 2.3 Правил № 104 балансоутримувач - власник або особа, яка за договором або відповідним актом утримує об`єкти або елементи благоустрою, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання.
22. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що підп. 4.2.1 п. 4.2 Правил № 104 відповідає частині 1 статті 15 Закону № 2807-IV.
23. Згідно зі п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 2807-IV підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.
24. Так, у підп. 4.2.2 п. 4.2 Правил № 104 зазначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності у сфері благоустрою міста Вінниці зобов`язані утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку, у тому числі утримувати у належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкта благоустрою (їх частини).
Пунктом 2.87 Правил № 104 передбачено, що прилегла територія це територія, яка межує з власною територією, територією суб`єкта господарювання по периметру огорожі, споруди яка обмежена краєм проїзної частини вулиці чи цими Правилами.
Територія суб`єкта господарювання це територія виділена в межах земельної ділянки, яка знаходиться у власності користувачів або надана в оренду фізичним чи юридичним особам.
25. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підп. 4.2.2 п. 4.2 Правил № 104 відповідає п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 2807-IV.
26. Також вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що підп. 4.2.3 п. 4.2 Правил № 104 відповідає змісту п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону № 2807-IV, яким передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини;
- підп. 4.2.4 п. 4.2 Правил № 104 відповідає приписам п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону № 2807-IV, яким встановлено обов`язок підприємства, установи, організації, фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності у сфері благоустрою міста Вінниці усувати на закріплених за ним об`єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в установленому порядку;
- підп. 4.2.6, 4.2.7 п. 4.2 Правил № 104 відповідають п. 6, 7 ч. 2 ст. 18 Закону № 2807-IV, оскільки встановлюють ідентичні обов`язки для підприємства, установи, організації, фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності у сфері благоустрою міста, зокрема, у процесі утримання об`єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасного зносу об`єктів, забезпечення належних та безпечних умов їх функціонування та утримання їх у чистоті та належному стані та відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою, охорони навколишнього природного середовища, відповідно до чинного законодавства України.
27. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що підп. 4.2.8 п. 4.2 Правил № 104 не суперечить ч. 1 ст. 15 Закону № 2807-IV, оскільки вказаною частиною визначено, що балансоутримувача (фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване в установленому законом порядку), який здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає безпосередньо власник такого об`єкту благоустрою.
28. Посилання ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" на те, що фасади будівель та споруд не є об`єктами благоустрою території населених пунктів згідно ч. 1 ст.13 Закону №2807-VI є необгрунтованими та безпідставними.
29. Так, підп. 4.2.9 п. 4.2 Правил № 104 визначено обов`язок підприємства, установи, організації, фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності у сфері благоустрою міста Вінниці постійно утримувати в належному стані фасади будівель і споруд, у тому числі на об`єктах з комунальною частковою власності.
30. Згідно зі ч. 1 ст. 13 Закону №2807-VI до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Частиною 2 ст. 13 Закону №2807-VI передбачено, що до об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
31. Між тим, підпунктом 2.132 розділу 2 Правил № 104 визначено, що фасад - це обмежена поверхня архітектурного об`єкту (частіше вертикальна) з боку вулиці та/або головного входу.
У підпункту 1.13.3 пункту 1.13 Правил № 104 передбачено, що елементами благоустрою є будинки та споруди, їх фасади.
32. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погодужється з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що підп. 4.2.9 п. 4.2 Правил № 104 не суперечить вимогам ч. 1 ст. 13 Закону №2807-VI, оскільки оскільки приписами статті 13 Закону № 2807-VI не визначений вичерпний перелік об`єктів благоустрою.
33. Стосовно підп. 4.2.10 п. 4.2 Правил № 104 суди вірно зазначили, що судом вже було перевірено відповідність вказаного пункту ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 18 Закону № 2807-VI під час дослідження правомірності інших спірних підпунктів Правил № 104.
Посилання скаржника на відсутність встановлення обов`язку укладати відповідний договір не свідчать про невідповідність Правил № 104 Закону № 2807-VI.
34. Підпунктами 1.13.14, 1.13.15 пункту 1.13 Правил № 104 визначено, що елементами благоустрою є малі архітектурні форми для підприємницької діяльності та малі архітектурні форми некомерційного призначення.
35. Колегія суддів вважає, що суди дійшли обгрунтованого висновку щодо відсутності ознак невідповідності підп. 4.2.11 пункту 4.2 Правил № 104 частині 1 статті 13 Закону № 2807-VI, оскільки підп. 1.13.14, 1.13.15 п. 1.13 Правил № 104 малі архітектурні форми для підприємницької діяльності та малі архітектурні форми некомерційного призначення відносяться до елементів благоустрою, а Законом України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено віднесення до об`єктів благоустрою інших територій, з урахуванням визначення поняття "територія" наведеного у вказаному Законі.
36. Враховуючи вищенаведене Суд вважає, що спірні підпункти Правил № 104 відповідають Закону України "Про благоустрій населених пунктів", оскільки прийняті в порядок, спосіб та в межах наданих відповідачу повноважень.
37. Посилання скаржника на те, що Вінницькою міською радою порушено процедуру офіційного оприлюднення оскаржуваного нормативно-правового акту спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами.
Так, мітеріали справи містять пояснення відповідача щодо обєктивної неможливості долучення до матеріалів справи примірника видання "Вінницька газета".
Поряд з цим, зі змісту ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року по справі № 127/27469/15-а вбачається, що:
"Правила благоустрою території міста Вінниці прийняті у відповідності до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (п. 2.4.1 ст. 10), проект Правил пройшов обговорення на громадських слуханнях і лише після цього був затверджений рішенням Вінницької міської ради. Крім того, вищезазначені Правили благоустрою міста Вінниці після їх затвердження були оприлюдненні та станом на сьогоднішній день містяться на офіційному сайті Вінницької міської ради".
38. За таких обставин, колегія суддів важає, що відповідачем дотримано процедуру прийняття оскаржуваного нормативно-правового акту, а сам нормативно-правовий акт відповідає законодавству України та не підлягає скасуванню.
39. Доводи скаржника про те, що спірними підпунктами Правил № 104 порушуються принцип розмежування відповідальності у сфері благоустрою об`єктів комунальної власності і об`єктів приватної власності та принцип фінансування безпосередніх робіт по утриманню об`єктів благоустрою за рахунок бюджетних коштів та за рахунок коштів, що належать підприємствам приватної власності є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними висновками.
40. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
41. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
42. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
43. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
44. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
45. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
46. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної існтанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішенням повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
47. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередній інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -