ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 640/20805/18
адміністративне провадження № К/9901/29964/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/20805/18
за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до ОСОБА_1
про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (головуючий суддя: Клочко К. І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді: Жигилія С. П., суддів: Чалого І. С., Перцової Т. С.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив: зобов`язати ОСОБА_1 привести до попереднього стану фасад будинку привести до попереднього стану фасад будинку в частині нежитлових приміщень № 1 по 4 (групи приміщень № 180) (в літ. А) та нежитлових приміщень № 1 по 7 (групи приміщень 186) (в літ. А) на АДРЕСА_1 та знести самочинно збудовану конструкцію навісу біля входу у заклад громадського харчування " ІНФОРМАЦІЯ_1".
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що ОСОБА_1 виконано роботи з реконструкції фасаду з влаштуванням навісу над вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літера А) з влаштування закладу громадського харчування по АДРЕСА_1 без документа, який дає право на виконання будівельних робіт та експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. За фактом виявленого порушення було складено акт перевірки та припис. Виявлені порушення ОСОБА_1 не усунуто, вимоги припису не виконано, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що комплекс робіт, проведений відповідачем відповідно до паспорта опорядження фасаду "Влаштування навісу над вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літера А) з влаштуванням закладу громадського харчування по АДРЕСА_1" до будівництва, у тому числі реконструкції, не відноситься, а, відтак, вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 30 жовтня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що під час перевірки відповідача встановлено, що контролюючий орган не видавав та не реєстрував документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки тому факту, що з листа ландшафтної архітектури, комплексного благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 травня 2018 року № 055-6412 вбачається, що відповідно до електронної бази даних Департаменту містобудування та архітектури "документообіг" станом на 22 травня 2018 року паспорт опорядження фасаду будівлі з влаштування навісу над вхідною групою приміщень закладу громадського харчування розглянуто заступником директора Департаменту але не було зареєстровано в містобудівному кадастрі.
Також, судами попередніх інстанцій не досліджено, що відповідно до технічного паспорту на громадський будинок станом на 25 грудня 2013 року, а саме : в плані приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок поверх І літ. "А" відсутні колони на яких закріплений навіс. Поряд з цим, планом навісу після реконструкції передбачено встановлення колон та швелерів з влаштуванням навісу, що зображено на вказаному плані та підтверджується фотоматеріалами, які були зроблені під час здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю.
Другим апеляційним адміністративним судом порушено норми процесуального права, оскільки позивач з повного тексту судового рішення дізнався, що судове засідання 03 жовтня 2019 року було проведено у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції, проте, в порушення вимог ч. 2, 8 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) копію заяви та ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції не отримував.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
8. Ухвалою Верховного суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 04 серпня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12 червня 2018 року на підставі наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) від 17 жовтня 2016 року № 60 посадовою особою Департаменту проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм стандартів і правил за адресою АДРЕСА_1 .
11. Під час проведення перевірки встановлено, що Департамент не видавав та не реєстрував документів дозвільного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічних паспортів Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна нежитлові приміщення площею 122,4 кв. м. та 68,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 . Відповідно до акту готовності об`єкту до експлуатації від 20 червня 2012 року зазначені приміщення першого та підвального поверхів мають цільове призначення - заклад громадського харчування.
12. Також перевіркою встановлено, що відповідно до проекту "Паспорт опорядження фасадів", виконаного ТОВ "НДПІ "Зодчий" від 2015 року "Влаштування навісу над вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літера А) закладу громадського харчування по АДРЕСА_2" за вказаною адресою передбачено виконання будівельних робіт із реконструкції фасаду та влаштування навісу на вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літ. А) закладу громадського харчування на АДРЕСА_3 .
13. Отже, контролюючим органом зроблено висновок, що власником нежитлових приміщень ОСОБА_1 виконано роботи з реконструкції фасаду з влаштуванням навісу над вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літера А) закладу громадського харчування по АДРЕСА_2 без документа, який дає право на виконання будівельних робіт та експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. При цьому, зазначений об`єкт будівництва за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС2).
14. За результатами перевірки Департаментом складено акт перевірки від 12 червня 2018 року та винесено припис від 12 червня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил до 12 вересня 2018 року.
15. 07 листопада 2018 року Департаментом проведено позапланову перевірку виконання ОСОБА_1 вимог припису від 12 червня 2018 року, якою встановлено, що позивач не виконав вимог припису, що, в свою чергу, стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
17. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно зі ч. 1 ст. 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687-XIV) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
19. За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
20. Відповідно до ст. 13 Закону № 687-XIV до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.
21. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, відповідно до пункту 1 якого ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
22. Згідно зі ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
23. Відповідно до частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання ним повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
24. Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
25. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.
26. За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил.
27. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи провести перебудову може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
28. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI,
29. Згідно зі ч. 1, 2 ст. 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
30. Аналіз положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI дає змогу дійти висновку, що такою встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням, зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; визначення такого об`єкта таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
31. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 815/2311/15 та від 09 липня 2020 року у справі № 463/4564/16-а.
32. Колегія суддів зауважує, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництво (привести об`єкт до попереднього стану) передує саме наявність вищезазначених обставин.
33. Водночас аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає змогу дійти висновку, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.
34. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 320/5528/18.
35. Цією нормою встановлено лише два способи усунення порушень у разі істотного відхилення від проекту, а саме: проведення перебудови або приведення об`єкта до попереднього стану.
36. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
37. Водночас визначальним та достатнім є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем будівництва без документів, що дають право на це, у тому числі без належно затвердженого проекту та невиконання вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
38. Спори за позовами органів державного будівельного контролю про знесення самочинного будівництва неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки;
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
39. Таким чином, у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.
40. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19.
41. Згідно зі ст. 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
42. Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначено Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466).
43. За приписами п. 2 Порядку № 466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
44. ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства від 04 червня 2014 року № 163 (далі - ДБН А.2.2-3:2014) встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
45. Пеложеннями ДБН А.2.2-3:2014 передбачено, що: будівництво - нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва; капітальний ремонт - сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання в несучі та огороджувальні системи, при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання, у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, а також благоустрій території; нове будівництво - будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва; об`єкт будівництва - будинки, будівлі, споруди будь - якого призначення, їх комплекси або їх частини, лінійні об`єкти інженерно - транспортної інфраструктури; реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко - економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко - економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частини (за умови їх автономності).
46. Отже, будівництво означає спорудження нового об`єкта, реконструкцію, розширення, добудову, реставрацію і ремонт об`єктів, виконання монтажних робіт. До "реконструкції" відноситься комплекс будівельних робіт при якому відбувається зміна параметрів об`єкта будівництва, його частин (висоти, кількості поверхів, площі, обсягу), в тому числі надбудова, перебудова, розширення об`єкта будівництва, а також заміна та/або відновлення несучих будівельних конструкцій об`єкту будівництва, за винятком заміни окремих елементів таких конструкцій на аналогічні і (або) відновлення зазначених елементів.
47. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 02 липня 2015 року № О-2397 повідомив ОСОБА_1, що виходячи з ескізу намірів забудови "Паспорт опорядження фасадів", де не передбачається зміна функціонального призначення та техніко - економічних показників об`єкту, конструкція навісу не передбачає зміну існуючих несучих конструкцій, видача містобудівних умов та обмежень не здійснюється.
48. 17 липня 2015 року Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 439 про проведення паспортизації опорядження фасадів нежитлових приміщень № 186 та № 180 на АДРЕСА_1, пунктом 1 якого передбачено ОСОБА_1 провести паспортизацію опорядження фасадів з влаштування навісу над вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літера А) по АДРЕСА_1 .
49. Розробку паспорту опорядження фасадів нежитлових приміщень № АДРЕСА_1 здійснено ТОВ "НДПІ "Зодчий", після чого його передано до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та зареєстровано за № 12424/0/07/27-15 від 16 вересня 2015 року. Зазначений паспорт опорядження фасадів має відмітки "Розглянуто" та "Погоджено".
50. 17 жовтня 2018 року розробником паспорту опорядження фасадів ТОВ "НДПІ "Зодчий" на адресу позивача направлено роз`яснення, у яких зазначено, що ТОВ "НДПІ "Зодчий" розробило проектну документацію паспорт опорядження фасаду, після чого вона була погоджена в установленому законом порядку та передана до Департаменту на розгляд. У розробленому паспорті опорядження в аркуші 11 "План навісу після реконструкції" мається на увазі вигляд конструкції навісу у плані після проведення монтажних робіт навісу. Тож, згідно проектних рішень безпосередня реконструкція приміщень (в тому числі частини вхідної групи), перепланування чи зміна функціонального призначення приміщень не передбачалось.
51. Згідно висновку експерта від 17 квітня 2019 року № 2793 комплекс будівельних робіт, проведений відповідно до паспорта опорядження фасаду "Влаштування навісу над вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літера А) з влаштуванням закладу громадського харчування по АДРЕСА_1" до реконструкції не відноситься. Проект "Влаштування навісу над вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літера А) з влаштуванням закладу громадського харчування по АДРЕСА_1" не є проектом реконструкції.
52. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що перебудови існуючого об`єкта не проводилося, основні техніко - експлуатаційні показники існуючого об`єкта не змінилися, геометричні розміри існуючого об`єкта не змінилися, функціональне призначення об`єкта не змінилося, поліпшення умов експлуатації існуючого об`єкта не відбулося.
53. Згідно припису контролюючого органу від 12 червня 2018 року, що слугував підставою для звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 порушено частину 1 статті 34, частину 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
54. Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що комплекс робіт, проведений відповідачем відповідно до паспорта опорядження фасаду "Влаштування навісу над вхідною групою нежитлового приміщення № 186 та № 1-4 групи приміщень № 180 (літера А) з влаштуванням закладу громадського харчування по АДРЕСА_1" до будівництва, у тому числі реконструкції, не відноситься, а, відтак, вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
55. Крім того, ОСОБА_1 отримавши листа від 02 липня 2015 року № О-2397 від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відсутності необхідності отримання містобудівних умов та обмежень, а також розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 17 липня 2015 року № 439 про проведення паспортизації опорядження фасадів нежитлових приміщень № 186 та № 180 на АДРЕСА_1, замовивши та отримавши в установленому законом порядку паспорт опорядження фасаду, який був поданий до Департаменту та розглянутий ним, відповідач мав "правомірні очікування" щодо наявності у нього права на виконання робіт, передбачених цим паспортом. Факт не реєстрації паспорту опорядження фасаду не був підставою для винесення припису від 12 червня 2018 року.
56. Також в матеріалах справи міститься лист від 05 лютого 2018 року № 54 щодо згоди балансоутримувача (експлуатуючої організації) ТОВ Фірма "КОМПАС" на розташування майданчика для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства "ІНФОРМАЦІЯ_1", згода власників суміжних приміщень комерційного призначення, дозвіл на розміщення рекламного засобу на підставі розпорядження КМДА від 31 серпня 2016 року № 791, договори щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустроювід 24 лютого 2017 року № 05271-17 та від 05 березня 2018 року № 06874 -18, укладені ОСОБА_1 та Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за умовами яких відповідач сплачує пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою - відкритого (літнього) майданчику біля стаціонарного закладу громадського харчування " ІНФОРМАЦІЯ_1" у АДРЕСА_1.
57. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
58. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
59. Інші доводи касаційної скарги не спростовують ввищенаведенні висновки, а зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
60. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
61. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
62. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
63. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
64. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
65. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
66. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -