ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2021 року
м. Київ
справа №804/285/17
касаційне провадження №К/9901/42178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 (суддя - Дадим Ю.М.) у справі № 804/285/17 за поданням Офісу великих платників податків ДФС (далі у тексті - Офіс) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" (ТОВ "ТД "ЩЕДРО") про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна платника податків,
УСТАНОВИВ:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.01.2017 закрив провадження у справі № 804/285/17 за поданням Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду із апеляційною скаргою.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у зв`язку з ненаданням скаржником доказів сплати судового збору, ухвалою від 02.02.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та зобов`язав контролюючий орган протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.
У зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 02.02.2017 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.05.2017 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС повернув.
02.06.2017 Офіс вдруге звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції подану разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, Офіс обґрунтував тим, що попередньо подавав апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв`язку з відсутністю фінансування.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у зв`язку з ненаданням скаржником клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги із зазначенням поважних причин, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи для сплати судового збору не є підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги, ухвалою від 14.06.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та надав тридцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.
Розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк упродовж тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для зазначення поважних причин пропуску для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2017. Зазначена ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано з порушенням строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку не можливо вважати поважними, подане клопотання - обґрунтованим, зважаючи на що, апелянту надано можливість повторно заявити обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску. З огляду на викладене, відповідачу встановлено строк для надання інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
На виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 відповідачем 20.07.2017 подано клопотання, відповідно до змісту якого скаржник пояснює поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутністю достатніх бюджетних асигнувань призначених на сплату судового збору, а також тим, що розгляд питання про виділення коштів покладено на інший орган ДФС, тобто вирішується у порядку взаємодії з урахуванням черговості, пріоритетності та достатності наявних коштів в межах асигнувань цього бюджетного року саме Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби і був сплачений у цій справі 14.03.2017. Також скаржник вказує, що попереднє повернення апеляційної скарги суперечило завданню адміністративного судочинства.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, дійшов висновків, що контролюючим органом не було наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі ч. 4 ст. 189 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Інспекція оскаржила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 03.08.2017, а справу направити до цього ж суду для розгляду та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги Інспекція вказує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об`єктивних причин, а саме - відсутністю бюджетних асигнувань, призначених на сплату судового збору та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ, адже відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакцій, що діяла на момент подання касаційної скарги) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.08.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 03.08.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.
Перейти до повного тексту