ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03 серпня 2021 року
справа № 640/11848/20
адміністративне провадження № К/9901/22788/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у складі судді Добрянської Я. І.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у складі суддів Федотова І. В., Єгорової Н. М., Коротких А. Ю.,
у справі №640/11848/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 5 лютого 2020 року № 0003590504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 839 376 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209 844, 00 грн, №0003600504, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 987400 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що висновки податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтуються виключно на доводах про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутності у них трудових та інших ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами. Проте, відповідач не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання господарських операцій, невідповідність їх дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надав доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами, які стали підставою для сумніву податкового органу при проведенні перевірки.
При цьому, суди попередніх інстанцій врахували, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, а наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.
Ухвалою Верховного Суду від 7 липня 2021 року відкрито провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України та витребувано справу з суду першої інстанції.
15 липня 2021 року справа № 640/11848/20 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки та взагалі залишили поза увагою обставини щодо не встановлення походження товару та неможливості постачання контрагентами на виконання укладених договорів з позивачем, оскільки у останніх відсутні виробничі потужності, чим грубо порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи, що є прямою підставою для касаційного оскарження неправомірно винесених рішень судів першої та апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
Податковий орган наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, які нібито підтверджені первинними документами у відповідності вимог чинного законодавства України, не відповідають фактичним обставинам справи.
Скаржник звертає увагу суду, що відповідачем під час розгляду справи наголошувалось та підтверджувалось встановленими фактами, що діяльність позивача з контрагентами за перевіряємий період носить виключно формальний характер, що підтверджених лише на папері, в той час, рух активів не відбувався.
Відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі №640/11848/20, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
14 липня 2021 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу. Товариство вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у грудні 2019 року - січні 2020 року працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт від 11 січня 2020 року №24/26-15-05-04-01/37856713 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2019 року на 839376 грн та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму податку на додану вартість в розмірі 987400 грн.
5 лютого 2020 року на підставі акта перевірки керівник контролюючого органу прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 0003590504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 839376 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209 844 грн;
- № 0003600504, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 987400 грн.
В акті перевірки контролюючим органом зазначено про нереальність господарських операцій Товариства (позивача у справі) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.П. Агро", Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСИМВОЛ" та Фермерським господарством "Північ Агро" з огляду на те, що згідно проведеного аналізу зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН не встановлено придбання контрагентами позивача товарів (соняшника та кукурудзи), які в подальшому поставлені позивачу, що свідчить про незаконне введення останніх в обіг та відсутність факту реального одержання (купівлі) товару.
Досліджуючи взаємовідносини позивача з цими контрагентами суди попередніх інстанцій установили, що 28 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.П. Агро" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу товару № 28/08-2019-1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2019 року українського походження на умовах викладених в цьому договорі (а. с. 44-50 т. 1).
На підтвердження реальності взаємовідносин із вказаним контрагентом позивач надав копії таких документів: рахунки-фактури, видаткові накладні, акти перерахунку ціни партії товару, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості та картки рахунку (а. с. 51-74 т. 1).
10 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСИМВОЛ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару № 10/09-2019-1, за умовами якого продавець в порядку та на умовах вказаного договору зобов`язується продати у власність покупця сільськогосподарську продукцію рослинництва врожаю 2019 року. Кількість товару, ціна, умови продажу товару обумовлюються сторонами в Договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару, які є невід`ємними частинами цього договору (а. с. 75-80 т. 1).
На підтвердження реальності взаємовідносин із вказаним контрагентом позивач надав копії таких документів: додаток до договору купівлі-продажу товару № 10/09-2019-1, рахунки на оплату, видаткові накладні, акти перерахунку ціни партії товару, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості та картки рахунку (а. с. 81-144 т. 1).
1 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" (покупець) та Фермерським господарством "Північ Агро" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару № 01/10-2019-2, за умовами якого продавець в порядку та на умовах вказаного договору зобов`язується продати у власність покупця сільськогосподарську продукцію рослинництва врожаю 2019 року власного виробництва. Кількість товару, ціна, умови продажу товару обумовлюються сторонами в Договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару, які є невід`ємними частинами цього договору (а. с. 145-151 т. 1).
На підтвердження реальності взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано копії таких документів: додаток № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 до договору купівлі-продажу товару № 01/10-2019-2, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості та картки рахунку (а. с. 152-230 т. 1).
Правове регулювання
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пункт 198.1 статті 198 ПК України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1. с