Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2-349/12
провадження № 61-1503св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство "Універсал Банк",
заінтересована особа - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року у складі судді Каліушко Ф. А.
та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів:Коцюрби О. П., Білич І.М., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі -
АТ "Універсал Банк") звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа за рішенням Дарницького районного суду міста Києва
від 18 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" заборгованості в розмірі 1 821 306,71 грн.
Заявник посилався на те, що постановою державного виконавця, виконавче провадження закрито, а оригінал виконавчого листа разом з постановою направлено стягувачу. Проте, виконавчий лист було втрачено при пересилці.
В зв`язку з тим, що рішення суду не виконано, АТ "Універсал Банк" звернулося
до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, заяву АТ "Універсал Банк" про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа, виданого 16 січня 2013 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року у цивільній справі № 2-349/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" заборгованості у розмірі 1 821 306,71 грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що станом на день розгляду заяви, зобов`язання ОСОБА_1
за виконавчим листом від 16 січня 2013 року № 2-349/12 перед АТ "Універсал Банк" не виконані, заборгованість не погашена, строк пред`явлення виконавчого документу для виконання не сплинув, тому наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа для примусового виконання.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що інформація зазначена у довідці про втрату виконавчих документів щодо дати винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану, не відповідає дійсності, оскільки постанову про повернення виконавчого документа стягувану, фактично було винесено
23 вересня 2013 року, а не 20 грудня 2016 року. Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 21 серпня
2019 року у справі № 2-836/11.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-349/12, витребувано її з Дарницького районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2012 року
у справі № 2-349/12 задоволено позов ПАТ "Універсал Банк" про стягнення
з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на його користь в солідарному порядку заборгованості, в розмірі 1 821 306,71 грн.
Судом, на виконання рішення суду, 16 січня 2013 року видано виконавчий лист № 2-349/12.
Головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції
у м. Києві (далі - Дарницький районний ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) Тертичною В. В., 09 вересня 2013 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Дарницьким районним ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, 19 квітня 2019 року видано довідку, з якої вбачається, що 20 грудня 2016 року державним виконавцем Тертичною В. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". В журналі загальної вхідної кореспонденції відділу, записів щодо направлення виконавчих документів
на адресу стягувача не виявлено, що свідчить про втрату оригіналу виконавчого лист від 16 січня 2013 року № 2-349/12.
Відповідно до акта та довідки АТ "Універсал Банк" від 19 вересня 2019 року виконавчий лист від 16 січня 2013 року № 2-349/12 на адресу стягувача
не надходив.
З поданої представником АТ "Універсал Банк" заяви та наданої довідки відділу ДВС вбачається, що виконавчий лист по справі № 2-349/12 за позовом
ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на виконанні
у відділі ДВС не знаходиться.
Отже оригінал виконавчого документу, виданий 16 січня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 2-349/12 за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є втраченим.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок, що "при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено,
що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається
на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист".
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред`явлення до виконання.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 частини 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся
із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа
до виконання (частина четверта статт 12 зазначеного закону). Відповідно
до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю
в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Оскільки 20 грудня 2016 року державним виконавцем Тертичною В. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", але відомостей про його надсилання стягувачи до суду не надано, то саме
з 20 грудня 2016 року почався відлік трирічного строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання після його переривання відповідно
до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Встановивши, що оригінал виконавчого листа № 2-349/12 втрачено не з вини стягувача, судове рішення, на підставі якого його видано, не виконано, строк для пред`явлення виконавчого документа не пропущено, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 серпня
2019 року у справі № 2-836/11 (14-308цс19).
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм права в частині вимог про те, що постанову про повернення виконавчого документа стягувану, фактично було винесено
23 вересня 2013 року, а не 20 грудня 2016 року, оскільки вони не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, вказане твердження заявника в касаційній скарзі зводиться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання
та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій,
то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року
у справі № 373/2054/16-ц).
Крім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що судами
не застосовано висновку, викладеного в постанові Верховного Суду
від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, оскільки висновок стосується поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого документа
до виконання, у справі, що розглядається судами встановлено, що строк для пред`явлення виконавчого документа не пропущено.