Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 182/7232/14-ц
провадження № 61-6898св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Довгаля Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0322/0908/45-031, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 23 200,00 дол. США.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, того ж дня між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки.
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), а також між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами яких право вимоги за кредитним договором № 0322/0908/45-031 перейшло до ТОВ "Кредитні ініціативи".
Посилаючись на те, що позичальник не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість станом на 01 серпня 2014 року у розмірі 493 544,03 грн, у тому числі: борг за кредитом - 275 789,85 грн, борг за відсотками - 154 505,16 грн, пеня - 63 249,02 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитом в розмірі 23 053,03 дол. США, що складає 275 789,85 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 12 914,95 дол. США, що складає 154 505,16 грн, пеню - 5 286,93 дол. США, що складає 63 249,02 грн, а всього 41 254,91 дол. США, що складає 493 544,03 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, взявши в борг грошові кошти, не повернув їх у встановлений строк, чим порушив права позивача, передбачені статтями 1046, 1049 ЦК України, які підлягають захисту судом в спосіб примусового стягнення на користь позивача наданих в борг відповідачу грошових коштів, а також інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє адвокат Онищенко С. В., задоволено частково.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 01 вересня 2008 року № 0322/0908/45-031 станом на 01 серпня 2014 року у розмірі 493 544,03 грн, у тому числі заборгованість за кредитом - 275 789,85 грн, заборгованість за відсотками - 154 505,16 грн, пеня - 63 249,02 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.
У решті вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3315,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу за відсутності відповідачів без обов`язкового належного повідомлення про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню; відповідачі належним чином не виконали вимоги укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість; враховуючи умови додаткової угоди до кредитного договору, якою збільшено обсяг відповідальності позичальника без згоди поручителя, порука за цим правочином припинилася в силу частини першої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, адвокат Довгаль С. В. в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не розглянуто заяви відповідача про застосування строку позовної давності три роки щодо заборгованості за кредитом та річного строку щодо пені, договори факторингу є недійсними у зв`язку з відсутністю необхідних ліцензійних повноважень, відсутності підписів на договорі та переуступки права вимоги за відсутності погодження ПАТ "Сведбанк", у справі відсутні докази отримання грошових коштів, підпис на кредитному договорі виконано не ОСОБА_1, а іншою особою, позивач надав неналежний розрахунок заборгованості, позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень представника.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 01 вересня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0322/0908/45-031 (а. с. 5-9).
Згідно з умовами договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 23 200,00 дол. США.
01 вересня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0322/0908/45-031, згідно з яким остання поручилася перед ВАТ "Сведбанк" за виконання зобов`язань ОСОБА_1 (а. с. 20).
Договором про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору від 01 вересня 2008 року № 0322/0908/45-031, укладеного 20 серпня 2009 року боржник ОСОБА_1 та кредитор ВАТ "Сведбанк" дійшли згоди про викладення пункту 1.3 кредитного договору в новій редакції, а саме: "1.3.1. 12,5 % річних за період користування кредитом у період від дати укладання договору до 20 серпня 2009 року, включно; 1.3.2 - 7 % річних за період користування кредитом з 21 серпня 2009 року до 09 липня 2010 року; 1.3.3 10 % річних за період користування кредитом з 10 липня 2010 року до 09 липня 2011 року; 1.3.4 14,5 % річних за період користування кредитом з 10 липня 2010 року до 01 вересня 2028 року. Крім того, змінено й розмір ануїтетних платежів (а. с. 14-15).
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір факторингу (а. с. 23-36), згідно з умовами якого ПАТ "Сведбанк" відступило право вимоги ТОВ "ФК "Вектор Плюс" за вищезазначеними кредитним договором та договором поруки.
28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір факторингу (а. с. 37-50), згідно з яким ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступило право вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" за вищезазначеними кредитним договором та договором поруки.
Відповідачі зобов`язання за кредитним договором у встановлений строк належним чином не виконали, внаслідок чого, станом на 01 серпня 2014 року утворилася заборгованість, у тому числі: заборгованість за кредитом - 23 053,03 дол. США, що складає 275 789,85 грн, заборгованість за відсотками - 12 914,95 дол. США, що складає 154 505,16 грн, пеня - 5 286,93 дол. США, що складає 63 249,02 грн, а всього 41 254,91 дол. США, що складає 493 544,03 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 10-13).
16 серпня 2014 року ТОВ "Кредитні ініціативи" направило на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту станом на 01 серпня 2014 року у розмірі 56 060,37 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 670 665,90 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу за відсутності відповідачів без обов`язкового належного повідомлення про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню; відповідачі належним чином не виконали вимоги укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Проте зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).
Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Так, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 05 листопада 2010 року, в рахунок погашення заборгованості станом на 12 травня 2010 року на користь ПАТ "Сведбанк" у розмірі 24 150,03 дол. США, що становить еквівалент за курсом Національного банку України на 12 травня 2010 року 191 410,72 грн за кредитним договором від 01 вересня 2008 року № 0322/0908/45-031, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01 вересня 2008 року № 0322/0308/45-031-Z-1.
При цьому, суд апеляційної інстанції не перевірив чи було банком пред`явлено до позичальника позов з вимогами про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором чи поточної заборгованості, а також не перевірив доводів апеляційної скарги про пропуск позовної давності та пов`язаного із цим розрахунку суми боргу.
Визнання поважними причин пропуску позовної давності належить до процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку правильності застосування судами правових норм глави 19 ЦК України щодо встановлених обставин.
З огляду на положення статті 400 ЦПК України Верховний Суд не має процесуальних можливостей з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були дослідженні судами попередніх інстанцій, що перешкоджає касаційному суду ухвалити нове рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанцій не встановив усіх обставин справи, не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення та порушив норми процесуального права щодо правил оцінки доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
У зв`язку з цим оскаржена постанова апеляційного суду в частині вимог до боржника підлягає скасуванню.
Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції повинен встановити чи не було змінено строку основного зобов`язання та чи мав позивач право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також вирішити питання застосування позовної давності у разі обґрунтованості позовних вимог.
Оскільки встановлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду, тому рішення суду апеляційної інстанції в частині вимог до ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції в цій частині на новий розгляд з урахуванням зазначених обставин.