Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 727/10679/17
провадження № 61-22827св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Чернівецька міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спліт",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" (далі - ТОВ "Спліт") про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки.
Позов обґрунтований тим, що йому на праві власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1, право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 1977 року.
Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 січня 1954 року № 37а затверджені надані бюро технічної інвентаризації матеріали обміру земель будівельного кварталу № 268. Зі змісту пункту 6 додатка за землекористувачами на АДРЕСА_1 зареєстровано 1 055 кв. м земельної площі, а в тимчасовому користуванні залишено 2 841 кв. м.
Рішенням Чернівецької міської ради від 12 липня 2007 року № 360, та пунктом 7 додатку 1 до нього ТОВ "Спліт" погоджено місце розташування об`єкта містобудування та надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проєктів відведення земельної ділянки площею 0,36 га на АДРЕСА_1 для будівництва багатоквартирного житлового будинку за рахунок будинковолодіння АДРЕСА_2 та за рахунок земель запасу 0,17 га.
Забудовнику ТОВ "Спліт" надано дозвіл на знесення житлових будинків АДРЕСА_1 та зобов`язано відселити мешканців згідно з законодавством в рахунок передання 10 % житла та об`єктів соцкультпобуту територіальній громаді м. Чернівців.
Рішенням Чернівецької міської ради від 23 жовтня 2008 року № 705 затверджено список землекористувачів, яким затверджується проєкт відведення земельних ділянок і надаються земельні ділянки в оренду.
Відповідно до графи 13 додатку 4 до вищезазначеного рішення вирішено надати в оренду ТОВ "Спліт" земельну ділянку, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, площею 0,3773 га на АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту строком до 12 липня 2010 року.
Відповідно до висновку департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин від 17 квітня 2008 року ТОВ "Спліт" погоджено відвести в оренду земельну ділянку на АДРЕСА_3 площею 0,3773 за рахунок будинковолодіння № 121 площею 0,1145 га та за рахунок земель запасу площею 0,2628 га.
На підставі рішення 33-ї сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 між Чернівецькою міською радою і ТОВ "Спліт" 19 листопада 2008 року укладено договір оренди землі № 5412, предметом якого є земельна ділянка площею 0,3773 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, на АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту строком до 12 липня 2010 року.
Договір оренди земельної ділянки неодноразово поновлювався, останнього разу до 27 березня 2019 року.
Договір оренди земельної ділянки є недійсним у зв`язку з незаконною передачею земельної ділянки в оренду через недодержання конкурентних засад.
У порушення частини першої статті 6 Закону України "Про оренду землі" та частини першої статті 124 ЗК України підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.
Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому ЗК України. Згідно з ситуаційним планом СП "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр" в оренду ТОВ "Спліт" передано частину земельної ділянки, на якій розташовані житловий будинок та господарські споруди, які перебувають у приватній власності позивача. Рішенням Чернівецької міської ради та договором оренди земельної ділянки порушується право власності позивача.
З урахуванням збільшених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької міської ради 33 сесії V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 "Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині передання в оренду ТОВ "Спліт" земельної ділянки, площею 0,1055 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, що закріплена за будинковолодінням на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійсним договір оренди землі від 19 листопада 2008 року № 5412 укладений між Чернівецькою міською радою і ТОВ "Спліт", про передання в оренду земельної ділянки, площею 0,0724 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, що закріплена за будинковолодінням на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та додаткові угоди до нього; скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,3773 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, що закріплена за будинковолодінням на АДРЕСА_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у Державному земельному реєстрі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 липня 2019 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Чернівецької міської ради 33-ї сесії V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 "Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині передання в оренду ТОВ "Спліт" земельної ділянки, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171.
Визнано недійним договір оренди землі від 19 листопада 2008 року № 5412, укладений між Чернівецькою міською радою і ТОВ "Спліт" на підставі рішення Чернівецької міської ради 33-ї сесії V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 "Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при купівлі 17 березня 1977 року 45/100 частини житлового будинку перейшло право користування земельною ділянкою площею 1 837 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Суд встановив накладання земельної ділянки, яка надана в оренду ТОВ "Спліт" та знаходиться на АДРЕСА_3, на земельну ділянку, яка закріплена за ОСОБА_1 та знаходиться на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0744 га, тому рішення Чернівецької міської ради 33-ї сесії V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 в частині передання в оренду ТОВ "Спліт" земельної ділянки, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, порушує права позивача як власника житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, який знаходиться на АДРЕСА_1 . Зазначеним рішенням також порушені законні інтереси ОСОБА_1 на безоплатне передання земельної ділянки, право користування якою він набув після переходу права власності на будівлю.
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 вересня 2019 рокузаяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Скасовано запис про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,3773 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, що закріплена за будинковолодінням на АДРЕСА_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у Державному земельному реєстрі.
Додаткове рішення мотивоване тим, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Спліт" задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 липня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовивши в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки в результаті закінчення строку дії оспорюваного договору оренди припинилося право оренди ТОВ "Спліт" на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що договір оренди, оскаржений позивачем, продовжує свою дію, оскільки товариство своєчасно подало до ради заяву про пролонгацію цього договору і вона знаходиться на розгляді. У матеріалах справи немає інформації, що договір оренди припинив свою дію 27 березня 2019 року.
Позивач не був повідомлений і запрошений на засідання ради, на якому вирішувалося питання передання земельної ділянки, якою він користується та на якій розташований житловий будинок, що належить йому на праві власності.
Зміни цільового призначення земельної ділянки не проведено.
Спірна земельна ділянка зареєстрована за позивачем на праві постійного користування на підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 січня 1954 року № 37а. Земельна ділянка у позивача не вилучалась.
Суд не звернув уваги, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відбулося втручання у право власності позивача.
Земельна ділянка, яка передана в оренду, є сформованою, виділити частину земельної ділянки, що належить позивачу, неможливо, отже, суд першої інстанції обґрунтовано скасував запис про її державну реєстрацію.
Додаткове рішення суду першої інстанції оскаржене не було.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви ТОВ "Спліт" на касаційну скаргу мотивовані тим, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суди встановили, що позивач після придбання ним у власність будинку всупереч вимогам закону не отримав правовстановлюючих документів на зареєстровану за домоволодінням земельну ділянку. Відсутнє встановлення меж земельної ділянки.
Позивач не надав належних та допустимих доказів правомірності реєстрації за собою права власності на будинок.
Позивач не довів, що у нього відповідно до статті 11 ЦК України виникли цивільні права на спірну земельну ділянку, він є належним землекористувачем. Вказану земельну ділянку позивач у передбачений законом спосіб не сформував, не зареєстрував, не здійснив реєстрацію права власності на цю земельну ділянку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційну скаргу у цій справі подано у грудні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 14 січня 1954 року вирішено зареєструвати за землекористувачами будівельного кварталу № 268 земельну ділянку площею 73 680 кв. м, виявлені залишки присадибних ділянок площею 32 980 кв. м залишити в тимчасовому користуванні землекористувачів будівельного кварталу згідно з додатком.
Згідно з додатком до цього рішення вирішено зареєструвати за землекористувачем будинковолодіння АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1 055 кв. м та залишити в тимчасовому користуванні землекористувачів цього будинковолодіння земельну ділянку площею 2 841 кв. м (т. 1, а. с. 72).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 березня 1977 року ОСОБА_1 придбав 45/100 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться на АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці розміром 1 837 кв. м (т. 1, а. с. 73).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 травня 2007 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 74).
Відповідно до рішення Чернівецької міської ради 18-ї сесії V скликання від 12 липня 2007 року № 360 "Про погодження місць розташування об`єктів містобудування, надання дозволу забудовникам на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок, внесення змін в окремі рішення" Чернівецька міська рада вирішила погодити місце розташування об`єктів містобудування та надати дозвіл суб`єктам підприємницької діяльності на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проєктів відведення земельних ділянок, згідно з додатком 1. У пункті 7 додатка 1 зазначено: ТОВ "Спліт", адреса земельної ділянки: АДРЕСА_3, орієнтовна площа земельної ділянки - 0,36 га, форма користування - оренда до 12 липня 2010 року, цільове призначення - будівництво багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель будинковолодіння АДРЕСА_2 та за рахунок земель запасу міста площею 0,17 га. У примітці під позначкою "*" зазначено: забудовнику ТОВ "Спліт" знести житлові будинки № 121, 123, АДРЕСА_1 та відселити мешканців згідно з чинним законодавством в рахунок передання 10 % житла та об`єктів соцкультпобуду територіальній громаді м. Чернівців (т. 1, а. с. 15-16).
Рішенням Чернівецької міської ради 33-ї сесії V скликання від 27 березня 2008 року № 549 "Про погодження місць розташування об`єктів містобудування, надання дозволу забудовникам на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок, внесення змін в окремі рішення" внесено зміни до пункту 7 додатка 1 до рішення 18-ї сесії V скликання від 12 липня 2007 року № 360 щодо надання дозволу ТОВ "Спліт" на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 0,36 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3, а саме графу 7 доповнено словами "з об`єктами соцкультпобуту" (т. 1, а. с. 26-27).
Відповідно до рішення Чернівецької міської ради 33-ї сесії V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 "Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення" затверджено список землекористувачів, яким затверджуються проєкти відведення земельних ділянок і надаються земельні ділянки в оренду (додаток 4). У пункті 13 додатка 4 зазначено ТОВ "Спліт", площа земельної ділянки - 0,3773 га, місце знаходження земельної ділянки - АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 61-63).
Згідно з договором оренди землі від 19 листопада 2008 року № 5412 Чернівецька міська рада і ТОВ "Спліт" на підставі рішення 33-ї сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3773 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту, яка знаходиться на АДРЕСА_3, на строк до 12 липня 2010 року включно (т. 1, а. с. 42-43).
Відповідно до додаткового договору № 2/5412 до договору оренди землі від 26 січня 2010 року строк дії договору оренди поновлюється до 05 березня 2012 року для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту (т. 1, а. с. 49).
Згідно з додатковим договором № 3/5412 до договору оренди землі від 08 травня 2012 року строк дії договору оренди землі поновлюється з 05 березня 2012 року до 29 березня 2014 року для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту (т. 1, а. с. 50).
Відповідно до додаткового договору № 4/5412 до договору оренди землі від 15 квітня 2014 року строк дії договору оренди землі поновлюється з 29 березня 2014 року до 27 березня 2019 року для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту (т. а. с. 51).
Згідно з ситуаційним планом СП "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр" накладання земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ТОВ "Спліт" на АДРЕСА_3, на земельну ділянку, якою користується ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, площа такого накладання становить 0,1192 га (т. 1, а. с.55).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення судів не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 41 Конституції України, статтями 319, 321, 386 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння й користування ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його укладено.
Згідно з частинами першою, третьою статті 90 ЗК України 1970 року (чинного на час набуття у власність позивачем будинку) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18 грудня 1990 року № 562-XII громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Відповідно до пункту 7 розділ X "Перехідні положення" ЗК України (в редакції від 25 жовтня 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно з частиною першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність із підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди землі є припиненим, він не створює жодних правових наслідків, зобов`язання за ним припинилося, тому неможливо визнати недійсним розірваний договір оренди. Позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх порушених прав.
Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги таке.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Спірна земельна ділянка площею 1 055 кв. м зареєстрована за землекористувачем на АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 2 841 кв. м залишена в тимчасовому користуванні цьому ж землекористувачу на підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 січня 1954 року № 37а (т. 1, а. с. 72 та зворот). Відомостей, що земельні ділянки у позивача вилучались, немає.
Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами: сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Верховний Суд зазначає, що згідно із земельним законодавством належне позивачу право користування земельною ділянкою зберігається незалежно від наявності або відсутності у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки зміна законодавства, за загальним правилом, не може впливати на існування права.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх учинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Якщо предметом спору у справі є недійсність договору й такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, закінчення терміну дії договору не може розцінюватись як підстава для відмови в позові у зв`язку із неефективним способом захисту, оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №12-112гс18.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що укладення договору оренди є реалізацією рішення міської ради, а після набуття права оренди, дія цього рішення є вичерпаною. З цього моменту адміністративні правовідносини між суб`єктом владних управлінських функцій та фізичною чи юридичною особою трансформуються у цивільні правовідносини між орендодавцем та орендарем.
Рішення органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у оренду земельної ділянки є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не викликає наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право користування земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13 відступила від такого висновку, який також викладено і в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14. Велика Палата Верховного Суду визначила, що рішення органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства. Вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Тому висновок суду апеляційної інстанції про неефективний спосіб захисту порушеного права позивача не відповідає нормам матеріального права та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.
Водночас не можна погодитися повністю і з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні ТОВ "Спліт" на АДРЕСА_3, накладається на земельну ділянку, якою користується ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, площа такого накладання становить 0,1192 га.
У матеріалах справи немає інформації, що спірні земельні ділянки, якими користується позивач, були вилучені в порядку, передбаченому ЗК України.
Верховний Суд зазначає, що позивач має право вимагати захисту суб`єктивного права, що належить йому у зв`язку із отриманням у власність житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В оренду з метою забудови не могла передаватися та частина земельної ділянки, право на яку має позивач, і яке у встановленому законом порядку не припинено.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції ухвалою від 16 квітня 2018 року призначив судову земельно-технічну експертизу (т. 1. а. с. 137-138). Судовий експерт надав суду повідомлення від 17 жовтня 2018 року № 18054 про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи (т. 1, а. с. 146-150). Зазначеному суд першої інстанції оцінки не надав, відповідні висновки у рішенні не виклав.
Визнавши неправомірним та скасувавши рішення Чернівецької міської ради 33 сесії V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 "Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині передачі в оренду ТОВ "Спліт" земельної ділянки, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, суд першої інстанції належним чином не з`ясував, яка конкретна частина земельної ділянки, що передана в оренду ТОВ "Спліт", кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, належить позивачу, в якій саме частині земельна ділянка, що належить позивачу на праві користування (місце розташування, площа, координати поворотних точок) накладається на земельну ділянку, передану ТОВ "Спліт" в оренду, чи позивач, оскаржуючи рішення ради в частині передання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, має право на ту частину земельної ділянки, яка не перебуває у його користуванні, чи встановлені межі в натурі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, чи можливо вирішити спір без визначення координат поворотних точок, без конфігурації земельної ділянки.
Суд першої інстанції також не вирішив клопотання ТОВ "Спліт" про застосування позовної давності, яке було заявлено в судовому засіданні 19 липня 2019 року (т. 1, а. с. 12).
Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи спір з урахуванням вимог, заявлених в суді першої інстанції, в основному рішенні від 26 липня 2019 року в резолютивній його частині зазначив про задоволення позову у повному обсязі, водночас вирішив питання щодо частини заявлених позовних вимог, зокрема про визнання неправомірним та скасування рішення Чернівецької міської ради 33-ї сесії V скликання від 23 жовтня 2008 року № 705 в частині передання відповідачу земельної ділянки, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, та визнання недійсним договору оренди землі від 19 листопада 2008 року № 5412, укладеного між Чернівецькою міською радою і ТОВ "Спліт". Щодо вимог про скасування запису у Державному земельному реєстрі про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,3773 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, що закріплена за будинковолодінням на АДРЕСА_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд питання не вирішив.
24 вересня 2019 року суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, яким вирішив позовну вимогу, з приводу якої сторони надавали докази і пояснення, а саме скасував запис про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий № 7310136600:36:002:0171, що закріплена за будинковолодінням на АДРЕСА_3 площею 0,3773 га, з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд" у Державному земельному реєстрі.
Відповідно до матеріалів справи 05 вересня 2019 року представник ТОВ "Спліт" оскаржив до суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції від 26 липня 2019 року. Додаткове рішення суду першої інстанції від 24 вересня 2019 року, яким позовну вимогу ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 7310136600:36:002:0171, задоволено, до суду апеляційної інстанції ТОВ "Спліт" не оскаржувало, і воно не було предметом апеляційного перегляду.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у позові, питання стосовно додаткового рішення суду першої інстанції не вирішував.
Оскільки додаткове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення та ним вирішено питання, які входили до предмета спору, вирішення усіх позовних вимог залежить від встановлення обставин справи та надання оцінки доказам у справі, то Верховний Суд скасовує також і додаткове рішення суду першої інстанції від 24 вересня 2019 року.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди належним чином не встановили усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та додаткове рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд першої інстанції повинен врахувати викладене та залежно від встановленого і вимог закону ухвалити законне та обґрунтоване рішення.