ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2021 року
м.Київ
справа № 640/19506/18
адміністративне провадження № К/9901/8241/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська птахофабрика" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року (суддя Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Ганечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська птахофабрика" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
21 листопада 2018 року (згідно відмітки відділення поштового зв`язку на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Березанська птахофабрика" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 13 лютого 2018 року №593274/41434761; визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 13 лютого 2018 року №593268/41434761; визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 13 лютого 2018 року №593257/41434761; визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 13 лютого 2018 року №593271/41434761; визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 13 лютого 2018 року №593265/41434761; визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 13 лютого 2018 року №593273/41434761; визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 15 лютого 2018 року №595756/41434761; зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13 грудня 2017 року №35; зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13 грудня 2017 року №42; зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13 грудня 2017 року №65; зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13 грудня 2017 року №36; зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13 грудня 2017 року №24; зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13 грудня 2017 року №33; зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13 грудня 2017 року №10.
Ухвалою від 27 листопада 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва залишив позовну заяву без руху, зокрема, у зв`язку з її поданням поза межами строку звернення до суду й без порушення питання про його поновлення.
В межах наданого судом строку Товариство надіслало заяву від 03 грудня 2018 року №164, в якій зазначало про необхідність застосування до спірних правовідносин строку у 1095 днів, встановленого нормами спеціального - податкового - законодавства.
Ухвалою від 17 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, Окружний адміністративний суд міста Києва повернув адміністративний позов на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку, що при визначенні строку звернення до суду з позовом у даній справі застосуванню підлягають саме положення частини 2 статті 122 КАС України, які передбачають шестимісячний строк для подання позовної заяви, а не пункту 56.18 статті 56 та статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які встановлюють строк у 1095 днів та на які у своїй заяві від 03 грудня 2018 року №164 посилалось Товариство, оскільки зазначеними нормами податкового законодавства врегульовано питання, пов`язані із рішеннями контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань, до яких рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відносяться.
Не погодившись з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи й обґрунтування, що вже наводились ним в заяві від 03 грудня 2018 року №164 та апеляційній скарзі, просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, встановленим у цій статті.
При цьому за змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також в пункті 9 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Як вже вказувалось в цій постанові, спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийняті комісією ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, 13 та 15 лютого 2018 року, а той час як з позовом у даній справі Товариство звернулось лише 21 листопада 2018 року (згідно відмітки відділення поштового зв`язку на конверті).
При цьому в своїй заяві від 03 грудня 2018 року №164, поданій, як було зазначено в останній - на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року про залишення позовної заяви без руху, Товариство лише вказувало на те, що відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, разом з тим положеннями ПК України (пункт 56.18 статті 56, пункт 102.1 статті 102) встановлено інший (1095 днів) строк для звернення до адміністративного суду, ніж той, що передбачений частиною 2 статті 122 КАС України.
Так, дійсно, стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми ПК України.
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно ж до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.
У постанові від 24 квітня 2020 року (справа №520/6895/19) Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України під висловом "або інше рішення контролюючого органу" розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.
Отже, ПК України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не ПК України.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19).
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.
Відтак, строк подання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати у разі, коли платником податків не використовувалась процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудовий порядок вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 квітня 2021 року у справі №380/10006/20 (адміністративне провадження №К/9901/4883/21), від 25 травня 2021 року у справі №420/8997/20 (адміністративне провадження №К/9901/5822/21), від 30 червня 2021 року у справі №420/6333/20 (адміністративне провадження №К/9901/6215/21).
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про пропуск Товариством строку звернення до суду й ненаведення ним поважних причин для його поновлення, а отже й про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.
Доводи ж касаційної скарги таких висновків судів не спростовують та, за наведеного вище в цій постанові, не можуть бути підставою для скасування прийнятих ними у даній справі рішень.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд