Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 0306/3498/2012
провадження № 61-379св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",
стягувач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2020 року у складі судді Панасюк С. Л. та постанову Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року у складі суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2012 року задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
07 травня 2020 року між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір № 2242/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого АТ "Дельта Банк" відступає, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуває права вимоги банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до вказаного договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року, укладеним між нею та ПАТ "Дельта Банк", в сумі 5 848,82 грн.
Посилаючись на наведене, заявник просив замінити первісного стягувача АТ "Дельта Банк" за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі № 0306/3498/2012 за позовом АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу на його правонаступника -ТОВ "ФК "ЄАПБ".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2020 року заяву ТОВ "ФК "ЄАПБ" задоволено.
Замінено сторону у відносинах, пов`язаних із виконанням рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2012 року, у справі за позовом АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року № 001-02057-121007 (справа № 0306/3498/2012, провадження № 2/0306/903/2012) - ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "ЄАПБ".
Суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, розмір такої заборгованості підтверджено судовим рішенням, тому наявні підстави для заміни кредитора його правонаступником.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням місцевого суду, вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та зазначив, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суд першої інстанції не встановив походження сум стягнення (зокрема, заборгованості за комісією) і причини їх невідповідності сумі, стягнутій за судовим рішенням, що вказує на неповноту розгляду справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд не звернув уваги на ці обставини, не надав їм правової оцінки.
Суди не звернули увагу й на те, що заявником надано неналежні та недопустимі докази відступлення права вимоги, а також на те, що виконавче провадження у даній справі не відкривалось.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Ковельського міськрайонного суду Волинської області
№ 0306/3498/2012 за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони у виконавчому провадженні в справі за позовом АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2012 року частково задоволено позовні вимоги АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року в розмірі 4582,83 грн, судові витрати в сумі 214,60 грн.
На виконання зазначеного судового рішення 23 серпня 2012 року видано виконавчі листи.
28 квітня 2020 року відбувся електронний аукціон, згідно з протоколом якого переможцем цих торгів є ТОВ "ФК "ЄАПБ". За результатами проведення торгів ТОВ "ФК "ЄАПБ" придбало активи АТ "Дельта Банк" за ціною 1 919 516,34 грн.
07 травня 2020 року між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір № 2242/К про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ "Дельта Банк" відступило шляхом продажу ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" належні банку, а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки та застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром № 1 до цього договору.
На підставі зазначеного договору ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року, укладеним із АТ "Дельта Банк", в сумі 4 522,83 грн, що підтверджується витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який є додатком № 1 до договору від 12 жовтня 2007 року 2242/К про відступлення права вимоги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року є порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.
Виконання судового рішення у світлі вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року слід розглядати як складову частину судового процесу у справі.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (стаття 18 ЦПК України).
У разі передання кредитором своїх прав іншій особі, зокрема за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому листі, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20, від 17 червня 2021 року у справі № 387/1652/13 (провадження № 61-4319св21).
Установивши, що ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" на підставі договору про відступлення права вимоги набуло статус нового кредитора за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року, отримало право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував наведені вище положення законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни сторони стягувача у виконавчому листі.
Різниця між сумами відступленої грошової вимоги і стягнутої за рішенням суду не є підставою для відмови у заміні сторони у виконавчому провадженні, тому колегія суддів відхиляє доводи скарги з цього приводу.
Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень доводи касаційної скарги про те, що за виконавчим листом, виданим на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2012 року, не відкривалось виконавче провадження з урахуванням висновків, зроблених Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, зводяться до невірного тлумачення ним норм матеріального права та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень розгляду справи у суді касаційної інстанції, передбачених у статті 400 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).