Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 737/242/20
провадження № 61-3985св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Куликівська селищна рада, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Баглай Андрій Іванович
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Баглай Андрій Іванович, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними свідоцтва про право власності, державного акта на земельну ділянку та договору дарування
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, прийняте згідно з свідоцтвом про право власності, виданим 10 квітня 2002 року виконавчим комітетом Горбівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області на підставі рішення цього ж виконавчого комітету від 22 лютого 2002 року № 8, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 червня 2013 року реєстраційною службою Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 88201874227, номер запису про право власності 1384431;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане 10 квітня 2002 року Горбівською сільською радою Куликівського району Чернігівської області на ім`я ОСОБА_3 ;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 03 вересня 2009 року серії ЯЖ № 914601, виданий на ім`я ОСОБА_3, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010983500153, кадастровий номер 7422782500:01:001:0221;
визнати недійсними договори дарування вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, укладені 26 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І.;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2016 року, індексний номер 33183675, прийняте на підставі цих договорів дарування приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що згідно з рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2002 року у справі № 2-264/2002 їй належить 3/8 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . 25 січня 2019 року вона звернулася до реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на домоволодіння. Водночас державний реєстратор відмовив їй у державній реєстрації права власності, оскільки власником житлового будинку є ОСОБА_2 . У подальшому вона з`ясувала, що право власності на будинок і земельну ділянку, які є об`єктами спору між сторонами, до ОСОБА_2 перейшло від ОСОБА_3 на підставі зазначених вище договорів дарування, та що ОСОБА_2 набула право власності на ці об`єкти на підставі оспорюваних свідоцтва і державного акта. Вказувала, що згідно з архівними копіями рішень виконавчого комітету Горбівської сільської ради від 22 лютого 2002 року № 8 немає інформації про передання у власність ОСОБА_3 спірних будинку та земельної ділянки. Отже, виконавчий комітет Горбівської сільської ради не мав підстав для видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на згаданий будинок, датованого 10 квітня 2002 року. У зв`язку з відсутністю рішення Горбівської сільської ради про передачу безоплатно у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки підлягає визнанню недійсним виданий на її ім`я державний акт на право власності на спірну земельну ділянку. Крім того, оспорювані правочини є незаконними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при укладенні договорів дарування, що є предметом спору у цій справі, знали про ухвалення судом рішення про визнання за нею права власності на 3/8 частини спірного будинку, оскільки вони брали участь у судовому засіданні у справі № 2-264/2002.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Куликівський районний суд Чернігівської області ухвалою від 07 жовтня 2020 року позов залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що 12 березня 2019 року ОСОБА_1 вже зверталася до Куликівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2, Куликівської селищної ради, за результатами розгляду якого позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову. На час постановлення ухвали справа № 737/274/19 знаходилася на розгляді у Верховному Суді. Враховуючи те що в суді першої та касаційної інстанції одночасно на розгляді знаходяться дві справи між тими самими сторонами, з тих самих підстав, з тотожними позовними вимогами, серед яких і позовна вимога про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, яка є похідною від іншої частини позовних вимог, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Куликівський районний суд Чернігівської області додатковою ухвалою від 14 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Чернігівський апеляційний суд постановою від 16 лютого 2021 року ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2020 року та додаткову ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2020 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позовні вимоги у цій справі не є тотожними вимогам та різняться від позовних вимог пред`явлених ОСОБА_1 у справі № 737/274/19, оскільки містять нову позовну вимогу щодо визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, які укладені 26 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І., яка, у свою чергу, з огляду на факт смерті ОСОБА_3 є основною вимогою. Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, неповно з`ясував обставини у справі та дійшов помилкового висновку, що позовна вимога про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки є похідною від вимог, які були заявлені у справі № 737/274/19, залишив без розгляду позов ОСОБА_1, чим порушив норми процесуального права.
Скасовуючи додаткову ухвалу про розподіл судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції від 07 жовтня 2020 року про залишення позову без розгляду, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції, а тому питання про розподіл судових витрат до вирішення справи по суті спору є передчасним.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року і залишити в силі ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2020 року та додаткову ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2020 року.
Підставою відкриття касаційного оскарження судового рішення вказувала те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, можливості розгляду судом першої та касаційної інстанції тотожних позовних вимог у двох різних цивільних справах, коли у провадженні цих судів маються справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Касаційна скарга мотивована тим, що помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги у справі № 737/274/19 не є повністю тотожними та різняться від позовних вимог, пред`явлених у справі № 737/242/20, оскільки містять нову позовну вимогу, яка, у свою чергу, з огляду на факт смерті ОСОБА_3 є основною вимогою, а таке обґрунтування суду як "позовні вимоги не є повністю тотожними" взагалі відсутнє у цивільному процесуальному законодавстві України. Суд апеляційної інстанції без будь-якого правового обґрунтування чомусь визначив позовну вимогу про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки основною вимогою, хоча насправді вона є саме похідної вимогою від перших трьох вимог, що чітко видно зі змісту самої позовної заяви та формулювання позивачем порядку визначених нею позовних вимог у прохальній частині позовної заяви. Більше того, вирішення судом питання, щодо задоволення або відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, є неможливим без вирішення першочергових питань щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності; визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Водночас оспорювані ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію права власності, свідоцтво про право власності та державний акт про право власності на земельну ділянку є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані і судом недійсними не визнавалися. Саме на підставі цих правовстановлювальних документів і були вчинені оспорювані нотаріально посвідчені договори дарування житлового будинку та земельної ділянки. Тому без визнання їх недійсними в судовому порядку та без їх скасування немає правових підстав для задоволення вимог про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки. Також зазначила, що ОСОБА_1 після набрання чинності судовими рішеннями у справі № 737/274/19 знову подала до Куликівського районного суду Чернігівської області позовну заяву з тим самим предметом позову та до тих самих відповідачів (справа № 737/242/20). Такі дії ОСОБА_1 спрямовані на створення правової невизначеності та є необґрунтованими з точки зору засад та завдань цивільного судочинства.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 червня 2021 року справа № 737/242/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що, звертаючись до суду у справі № 737/274/19, ОСОБА_1 пред`явила позов, у якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень житлового будинку на АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим 10 квітня 2002 року Горбівською сільською радою на підставі рішення виконкому Горбівської сільської ради від 22 лютого 2002 року № 8, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 червня 2013 року реєстраційною службою Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 88201874227, номер запису про право власності 1384431; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане 10 квітня 2002 року Горбівською сільською радою Куликівського району Чернігівської області на ім`я ОСОБА_4 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 03 вересня 2009 року серії ЯЖ № 914601, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010983500153, кадастровий номер 7422782500:01:001:0221, виданий на ім`я ОСОБА_4 .
За результатами розгляду справи № 737/274/19 позовні вимоги ОСОБА_1 рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2019 року були задоволені, однак постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що в спірному випадку вимоги заявленого позову стосуються скасування права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, але за життя розпорядилася своїм майном, подарувавши його ОСОБА_2 . Цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилась у момент її смерті. Суд першої інстанції визнав недійсними документи, які вичерпали свою правову дію після укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26 грудня 2016 року договору дарування житлового будинку. При цьому договір дарування, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 набула право власності на спірні об`єкти, в межах розгляду вказаної справи не оспорювався.
ОСОБА_1, не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційного суду, подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Звертаючись у березні 2020 року з новою позовною заявою, ОСОБА_1 вказувала на те, що після перегляду рішення Куликівського районного суду від 05 серпня 2019 року в апеляційному порядку їй відмовлено у задоволенні позовних вимог.