Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 753/17420/17
провадження № 61-18946св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила визнати частково недійсним договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 05 липня 2011 року № 896, укладений 23 березня 2012 року між ОСОБА_3, Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" та ОСОБА_2 щодо передачі у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, в частині покупця ОСОБА_2 на 3/4 частин квартири, переведення прав та обов`язків покупця за даним договором на 3/4 частин квартири та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2012 року на квартиру АДРЕСА_2, в частині 3/4 частин квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, щоу 2011 році позивач вирішила інвестувати в купівлю нерухомості власні кошти, отримані від продажу однокімнатної квартири, що була успадкована після смерті чоловіка та від продажу власної однокімнатної квартири. Старша сестра ОСОБА_2 та мати порадили позивачу не оформлювати на себе право власності, щоб у випадку розлучення уникнути претензій на квартиру з боку її чоловіка, на що позивач погодилась.
02 березня 2011 року між КП "Житлоінвестбуд-УКБ" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 171 щодо передачі у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 . 03 березня 2011 року позивач на виконання умов цього договору перерахувала на рахунок КП "Житлоінвестбуд-УКБ" 491 725,00 грн.
23 березня 2012 року між ОСОБА_2, КП "Житлоінвестбуд-УКБ" та ОСОБА_4 укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 02 березня 2011 року № 171, предметом якого є передача відповідачем своїх прав та обов`язків покупця за договором № 171 новому покупцю ОСОБА_4 . За умовами цього договору новий покупець сплатив первісному покупцю грошові кошти в сумі 491 725,00 грн.
Отримавши ці кошти, позивач вирішила купити квартиру більшої площі та в цей же день між ОСОБА_3, КП "Житлоінвестбуд-УКБ" та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 05 липня 2011 року № 896, предметом якого є передача ОСОБА_3 ОСОБА_2 майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки за умовами цього договору новий покупець ОСОБА_2 сплатила первісному покупцю ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 644 165,28 грн, з яких 491 725,00 грн належали позивачу, а 152 440,00 грн сплачені ОСОБА_2, сторони домовились, що у випадку продажу квартири отримані кошти будуть поділені пропорційно зробленим ними внескам.
10 грудня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення КМДА відповідачу видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Весь цей час позивач з сім`єю проживала у вищевказаній квартирі і сплачувала комунальні платежі, відповідач же в квартирі не була зареєстрована, не проживала і комунальні платежі не сплачувала. Однак, у січні 2017 позивач на ґрунті особистого конфлікту з відповідачем вимушено припинила користуватися квартирою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем доведено наявність у неї майнової спроможності набути частину спірного майна за рахунок коштів, отриманих від продажу належних їй та її дочці об`єктів нерухомості, договори недійсними не визнавались та є чинними, позивач належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір мав удаваний характер в частині покупця, суду не надала. Платіжне доручення від 03 березня 2011 року № 1 та квитанція від 03 березня 2011 року № 7644 вказують про відкриття банківського рахунку на ім`я позивача та оплату визначеної договором суми вартості майнових прав, але не є доказом, що кошти були власністю позивача. Рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги доводять факт користування спірною квартирою сім`єю позивача, що відповідачем не оспорюється, однак доказом удаваності правочину ці рахунки теж не являються. Покази свідка ОСОБА_5 не підтверджені належними та допустимими доказами.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами, що ѕ частин майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 сплачено за рахунок особистих коштів ОСОБА_1, тому відповідна частка квартири є її особистою власністю, оскільки судом першої інстанції встановлено, що з 644 165,28 грн, сплачених на виконання оспорюваного договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 05 липня 2011 року, 491 725 грн сплачено за рахунок коштів, отриманих відповідачем від ОСОБА_4 за договором відчуження майнових прав на двокімнатну квартиру НОМЕР_2, що визнається сторонами та підтверджується фактом укладення цих договорів в один і той же день і посвідчення їх одним і тим же приватним нотаріусом. Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 02 березня 2011 року № 171 є чинним. Відповідач мала майнову платоспроможність на придбання квартири НОМЕР_3 та саме відповідач була ініціатором продажу майнових прав на двокімнатну квартиру та придбання майнових прав на спірну квартиру. Вимога про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності є похідною від вимоги про визнання недійсним правочину, підстави для її задоволення також відсутні.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили фактичні обставини справи, не надали належної оцінки доказам, які знаходяться в матеріалах справи. Не врахували, що позивач надала належні та допустимі докази, що підтверджують походження грошей у позивача та формального оформлення на відповідача спірну квартиру з метою приховання настання реальних наслідків.
Арґументи інших учасників справи
06 грудня 2019 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що позовні вимоги не обґрунтовані та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач не має відношення до права власності спірної квартири, відповідач уклала договір купівлі-продажу квартири та бажала настання реальних наслідків, отримала свідоцтво про право власності та здійснила державну реєстрацію в установленому законом порядку.