Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 305/335/20
провадження № 61-2050св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Стримбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського районну Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Стримбівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області
на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів:Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Мацунич М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великобичківської селищної ради Рахівського районну Закарпатської області (далі - Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання оформити трудові відносини.
Позов обґрунтований тим, що наказом відповідача від 30 серпня 2017 року
№ 310-к позивача прийнято на роботу на посаду педагога-організатора на період відпустки по догляду за дитиною педагога ОСОБА_2 .
Крім виконання трудових обов`язків педагога-організатора, директор школи Гайденрайх Ю. І. фактично на неї поклала виконання обов`язків педагога початкових класів з інших предметів, як їй стало відомо, без відповідного наказу.
Таким чином, крім основної роботи педагога-організатора, позивач
за сумісництвом виконувала іншу роботу, за яку їй нараховували заробітну плату.
Згідно з наказом директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гейденрайх Ю. І. від 29 листопада 2019 року № 62-К позивача звільнено
з основної роботи педагога-організатора у зв`язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України 29 листопада 2019 року з виплатою компенсації за невикористану відпустку.
Наказ про звільнення з роботи позивач вважає незаконним, оскільки у день звільнення, 29 листопада 2019 року, наказ їй не було оголошено, оскільки вона
в той день була зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, на прийомі та обстеженні в Тячівській районній лікарні, про що усно повідомила директора школи. Позивач була відсутня на роботі
29 листопада 2019 року у зв`язку з непрацездатністю, що підтверджується довідкою лікаря від 29 листопада 2019 року за результатами ультразвукового дослідження. Оскільки дитина продовжувала хворіти, позивач з 02 до 07 грудня 2019 року змушена була піти на лікарняний, що підтверджується листком непрацездатності серії АДФ № 911212.
Про звільнення з роботи позивача було повідомлено листом від 03 грудня 2019 року № 02-12/167, який вона отримала поштою. Після лікарняного, 09 грудня 2019 року позивач вийшла на роботу. Однак позивача ні до виконання обов`язків за основною роботою педагога-організатора, ні до обов`язків вчителя з інших предметів допущено не було у зв`язку зі звільненням. Позивач усно повідомила директора школи, що наполягає на тому, щоб її було допущено до роботи, і вважає своє звільнення незаконним, оскільки в день звільнення перебувала на лікарняному. Крім того, позивач за сумісництвом працює вчителем з інших предметів, однак директор її до цієї роботи також не допустив.
Вважає, що в день її звільнення з роботи, 29 листопада 2019 року, фактично вважалась тимчасово непрацездатною, і відповідач не мав права звільнити
з роботи в цей період. Відповідач порушив трудові права, оскільки не допустив
її до роботи за сумісництвом на посаді педагога і не оформив належним чином роботу за сумісництвом, до якої її було фактично допущено та яку позивач виконувала і за яку отримувала заробітну плату. За час вимушеного прогулу відповідач повинен сплатити позивачу її середньомісячну заробітну плату.
28 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала директору школи заяву про відпустку за сімейними обставинами, на один календарний день - 29 листопада 2019 року, яка пов`язана з хворобою дитини та необхідністю її медичного обстеження. Директор школи сказала, що оформить це наказом, проте,
як з`ясувалось пізніше, замість надання відпустки, позивача було незаконно звільнено з роботи. Своє звільнення позивач розцінює як розправу
та переслідування директора школи за те, що оскаржила до суду наказ про безпідставне оголошення їй догани.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила наказ Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області від 29 листопада 2019 року № 62-к, яким її було звільнено з роботи
з посади педагога-організатора у зв`язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України 29 листопада 2019 року,
з виплатою компенсації за невикористану відпустку, визнати незаконним
і поновити її на роботі педагога-організатора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області та стягнути
з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу
і зобов`язати відповідача оформити її трудові права вчителя з інших предметів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про незаконне звільнення з роботи у зв`язку з перебуванням її у відпустці та на лікарняному
є безпідставним, оскільки частина третя статті 40 КЗпП України встановлює таку заборону лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), а позивача звільнено
за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано наказ Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 29 листопада 2019 року № 62-К про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади педагога-організатора у зв`язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України незаконним
та поновлено ОСОБА_1 на даній посаді з 29 листопада 2019 року. Стягнуто з Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 122 988,60 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог трудового законодавства, і позивач підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки гарантії, встановлені частиною третьою статті 40 КЗпП України, поширюються також на працівників, які оформлені за строковим договором.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2021 року Стримбівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів подала
до Верховного Суду касаційну скаргу у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просила суд касаційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що порушення прав позивача, а саме звільнення його у день перебування на лікарняному, може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.
Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що строк перебування позивача на посаді педагога-організатора на умовах строкового договору, обумовлено виходом на роботу ОСОБА_2, яка подала заяву про переривання відпустки, що унеможливило б вихід ОСОБА_2 на роботу та зумовило
б порушення її трудових прав як основного працівника.
Суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду
від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 13 листопада 2019 року
у справі № 545/1151/16-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 481/1043/17.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 305/335/20, витребувано її з Рахівського районного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року відмовлено в зупиненні виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 18 січня 2021 року
в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі.
В іншій частині виконання постанови Закарпатського апеляційного суду
від 18 січня 2021 року зупинено до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з наказом начальника відділу освіти, молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації О. Севч від 30 серпня 2017 року № 310-к ОСОБА_1 призначено на посаду педагога-організатора Стримбівської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на час відпустки у зв`язку з вагітністю
та пологами основного працівника ОСОБА_2 з 01 вересня до 17 жовтня 2017 року.
Відповідно до наказу начальника відділу освіти, молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації О. Севч від 17 жовтня 2017 року № 648-к термін дії наказу від 30 серпня 2017 року № 310-к продовжено з 18 жовтня до 22 грудня 2017 року.
Наказом директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гейденрайх Ю. І. від 21 грудня 2017 року № 45 ОСОБА_1 продовжено термін дії наказу від 17 жовтня 2017 року № 648-к "Про призначення на посаду педагога-організатора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
(1 ставка) на час чергової відпустки з 18 жовтня до 22 грудня 2017 року та на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23 грудня 2017 року до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_2 .
Згідно з наказом від 28 листопада 2019 року № 14-в директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на підставі заяви ОСОБА_1 надано позивачу педагогу-організатору Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку із сімейними обставинами) на 1 календарний день 29 листопада 2019 року.
Наказом від 29 листопада 2019 року № 15-в "Про перервання відпустки ОСОБА_2" перервано ОСОБА_2, педагогу-організатору (1 ставка) відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 грудня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_2 .
Наказом директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 67-К від 29 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_1 з посади педагога-організатора у зв`язку із закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України днем 29 листопада 2019 року з виплатою компенсації
за невикористану відпустку за 17 календарних днів.
З 02 до 07 грудня 2020 року позивач перебувала на лікарняному,
що підтверджується листком непрацездатності.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.