Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2-130/11
провадження № 61-8146св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач: ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року у складі судді Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У квітні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний Ощадний банк України"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 12 січня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 147 800 грн, а також витрати на оплату державного мита у сумі 1 667 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у сумі 120 грн.
У березні 2018 року представник ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження № 2-130/11 у цивільній справі за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в частині рішення суду.
Заява мотивована тим, що банк має на меті отримати вищевказане судове рішення для звернення його до виконання, однак судове провадження знаходиться на території проведення АТО, у зв`язку із чим банк не має можливості отримати зазначений документ.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-130/11 за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в частині заочного рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 січня 2011 року у справі № 2-130/11.
20 травня 2020 року адвокат Пономаренка А. В., який діяв в інтересах ОСОБА_1, подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 січня 2011 року у цивільній справі № 2-130/11.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року залишено без задоволення заяву адвоката Пономаренка А. В., який діяв в інтересах ОСОБА_1, про перегляд заочного рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 січня 2011 року у цивільній справі за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
05 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 січня 2011 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 січня 2011 року залишено без руху для наданняобґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та надано строк для усунення недоліків.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року у складі судді Пищиди М. М. відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 січня 2011 року у справі за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14 травня 2021 року ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд відмовив у відкритті провадження з порушенням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
27 травня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу(частини перша, друга статті 357 ЦПК України).
Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).
Разом із тим, статтею 358 ЦПК України встановлено, що у встановлених процесуальним законодавством випадках суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Таким чином, Дніпровський апеляційний суд помилково постановив у складі судді одноособово ухвалу від 09 квітня 2021 рокупро відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.