Постанова суду № 127/4017/20 від 28.07.2021 про його зміну, відповіді на яку не отримав

Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 127/4017/20

провадження № 61-19313св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

треті особи: Вінницька міська рада, служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Сахнюком Олександром Володимировичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року в складі судді Антонюка В. В., додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року в складі судді Антонюка В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Вінницька міська рада, у якому просив визначити час та місце для систематичних побачень, спілкування і виховання дочки, встановивши його систематичні побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- у третю п`ятницю-неділю місяця з 18 год. п`ятниці до 14 год. неділі за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 ) без присутності матері;

- на великі релігійні свята перебування малолітньої ОСОБА_3 з батьком, через свято, за місцем проживання батька без присутності матері;

- на власний день народження (ІНФОРМАЦІЯ_3) за місцем проживання батька без присутності матері;

- проведення трьох тижнів літніх канікул дитини з батьком за місцем його проживання без присутності матері та правом виїзду на відпочинок по території України, а також проведення перших трьох днів весняних та перших трьох днів осінніх канікул дитини з батьком за місцем проживання батька без присутності матері.

Позов мотивований тим, що з 25 вересня 2010 року вони з ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2015 року розірваний.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка ОСОБА_3 .

Висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06 грудня 2018 року № 2684 визначено способи його участі у вихованні та спілкування з дочкою, проте відповідач не виконує вказане рішення та чинить йому перешкоди у побаченні з дитиною.

Вважає, визначений цим рішенням спосіб є недостатнім для виконання ним батьківських обов`язків, не забезпечує дотримання його прав на рівноцінну участь у вихованні дочки, тому 27 грудня 2019 року він звернувся до Вінницького міського голови із заявою про його зміну, відповіді на яку не отримав.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, у якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 разом із матір`ю.

Позов мотивований тим, що вона самостійно займається вихованням дочки, приділяє їй належну увагу, забезпечує необхідними умовами для повноцінного розвитку, у той час як відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Піклуючись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, вона надіслала ОСОБА_1 лист з проханням надати нотаріально засвідчену згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон з метою оздоровлення та відпочинку до Арабської Республіки Єгипет, який повернувся відправнику за закінченням терміну зберігання.

Посилаючись на те, що відповідач умисно чинить перешкоди у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров`я дочки, ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги, в результаті чого вона на підставі статті 157 СК України матиме змогу самостійно вирішувати питання тимчасового виїзду дитини за межі України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні і вихованні дочки ОСОБА_3 : ІІ та ІV субота місяця з 10-00 год. до 20-00 год. за місцем проживання матері; 14 днів влітку щороку, за бажанням дитини; 3 дні весняних та 3 дні осінніх канікул щороку, за бажанням дитини, при цьому батьку ОСОБА_1 і матері ОСОБА_2 попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини. У іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю - ОСОБА_2, при цьому батьку ОСОБА_1 і матері ОСОБА_2 попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

Розглядаючи первісний позов ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що запропонований органом опіки та піклування спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку щодо виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування з дочкою.

Запропонований ОСОБА_1 спосіб спілкування з дочкою, її виховання, суд вважав недоцільним та таким, що не відповідатиме інтересам малолітньої ОСОБА_3, оскільки він значно впливатиме на сталий спосіб життя дитини та охоронювані законом інтереси відповідача.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції надав першочергове значення найкращим інтересам дитини та дійшов висновку, що її проживання з матір`ю забезпечить фізичний, духовний і моральний розвиток.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року заяву ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що заявник надала належні та допустимі докази, а саме: договір про надання правничої допомоги від 20 березня 2020 року, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та копію квитанції від 20 березня 2020 року, що підтверджують заявлений розмір судових витрат і співмірність обсягу послуг, наданих адвокатом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року змінено в частині визначення часу та місця на систематичні побачення, спілкування і виховання ОСОБА_1 дочки ОСОБА_3, рішення в цій частині викладено у новій редакції: "Визначити наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні і вихованні доньки ОСОБА_3 : ІІ та ІV субота місяця з 10-00 год. до 20-00 год. за місцем проживання матері без її присутності; 14 днів влітку щороку за місцем проживання батька за бажанням дитини; 3 дні весняних та 3 дні осінніх канікул щороку за місцем проживання батька за бажанням дитини, при цьому зобов`язати батька ОСОБА_1 і матір ОСОБА_2 попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини." Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_2 змінено, зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого за подання позовної заяви з 840,80 грн до 420,40 грн. У іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року залишено без змін. Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення часу та місця на систематичні побачення, спілкування і виховання ОСОБА_1 дочки ОСОБА_3, виходив з того, що визначений місцевим судом порядок не забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та інтересами батьків.

При цьому суд врахував відсутність доказів, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов`язків; доказів відсутності особистої прихильності дитини до батька; а також доказів, які б свідчили, що спілкування батька з дочкою перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову, апеляційний суд зазначив, що проживання дитини з матір`ю не вплине на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє від виконання своїх батьківських обов`язків.

Залишаючи без змін додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року, суд апеляційної інстанції врахував, що відповідно до квитанції прибуткового касового ордера від 20 березня 2020 року № 20/03 адвокат Юрцев В. С. на підставі договору про правову допомогу від 20 березня 2020 року № 01-20/02/2020 прийняв від ОСОБА_2 5 000 грн, сплачених за юридичний аналіз документів (2 год.), опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції (2 год.), підготовку зустрічного позову, складання інших документів (4 год.) та участі адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції (2 год.).

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сахнюк О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині визначення порядку та участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 ; оскаржувані судові рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати на направити справу в цій частині на новий розгляд до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області; додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року, залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є немотивованими, судами не розглянута позовна вимога щодо побачення батька з дочкою на його день народження. Суд не мав права приймати до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, оскільки відповідно до статті 28 ЦПК України він підлягав направленню за підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області. Покладення в основу судових рішень бажання дитини щодо спілкування з батьком не повинно бути абсолютним для суду. Стягуючи витрати, які понесла ОСОБА_2 на підставі договору про правову допомогу від 20 березня 2020 року № 01-20/02/2020, суд не врахував, що інтереси позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні представляв не адвокат Юрцев В. С., з яким укладений вказаний договір, а адвокат ОСОБА_2. Крім того, наведений розрахунок судових витрат є значно завищений.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У березні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого буде поступово відбуватись налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2021 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний.

ОСОБА_1 зареєстрований в будинку по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_4 .

За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно з довідкою Шепетівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 17 грудня 2019 року № 38043/6 у ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_3 відсутня.

ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 з 22 березня 2019 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

З податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця вбачається, що у 2019 році ОСОБА_2 отримала дохід в розмірі 1 485 250 грн.

Відповідно до довідки комунального некомерційного підприємства "Шепетівська центральна районна лікарня" від 26 лютого 2020 року ОСОБА_2 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Малолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_2 в кв. АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 навчається в 1-А класі Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області з вересня 2019 року. Мати ОСОБА_2 приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, постійно підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06 грудня 2018 року № 2684 визначено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : дві суботи місяця з 10 год. до 19 год. за домовленістю між батьками дитини; щорічний відпочинок дитини з батьком протягом 10 днів у літній період за домовленістю між батьками дитини та з урахуванням думки дитини. Зобов`язано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського голови із заявою про зміну порядку участі батька у вихованні дочки, встановивши наступний порядок та час побачення:

- систематичні побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у третю п`ятницю-неділю місяця з 18 год. п`ятниці до 14 год. неділі за місцем проживання батька в АДРЕСА_1 без присутності матері;

- на власний день народження (ІНФОРМАЦІЯ_3) за місцем проживання батька без присутності матері;

18 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з листом, у якому просила надати нотаріально завірену згоду на тимчасовий виїзд за кордон України, а саме до Єгипту та країн Шенгенської угоди, у період з 28 грудня 2019 року по 12 січня 2020 року їхньої дочки - ОСОБА_3

10 березня 2020 року практичний психолог Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області склала висновок про психологічне дослідження ОСОБА_3, учениці 1 класу, у якому зазначено, що дитина відмовилась говорити про батька, що може свідчити про емоційний конфлікт з батьком, невдоволеність стосунками з ним.

22 червня 2020 року на виконання вимог ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2020 року виконавчий комітет Вінницької міської ради Вінницької області надав висновок № 01-00-011-29080 про визначення способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та висновок № 01-00-011-29085 про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2, проти чого батько ОСОБА_1 не заперечував.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 погодилась на зустрічі з батьком лише на території м. Вінниці та повідомила, що хоче проживати зі своєю мамою.

Орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважав за доцільне визначити такі способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : ІІ і IV субота місяця з 10.00 год. до 20.00 год.; 14 днів влітку щороку, за бажанням дитини; 3 дні весняних та 3 дні осінніх канікул щороку, за бажанням дитини; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2 . Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання

і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини

є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статей 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

На необхідності дотримання якнайкращого забезпечення інтересів дитини неодноразово наголошувалось в практиці Європейського суду з прав людини, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року (Рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі "Neulinger and Shuruk v. Switzerland", п. 135; Рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року "M.S. v. Ukraine", п. 77). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Mamchur v. Ukraine", п. 100).

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини

не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право

на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо

від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення часу та місця на систематичні побачення, спілкування і виховання ОСОБА_1 дочки ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції врахував рівність прав і обов`язків сторін щодо їхньої спільної дочки ОСОБА_3 та дійшов правильного висновку, що визначений місцевим судом порядок не забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та інтересами батьків.

Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною без присутності матері, апеляційний суд врахував інтереси малолітньої ОСОБА_3, бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою, відсутність обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дитиною, яка висловила бажання проводити зустрічі з батьком за місцем проживання матері, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень батька у спосіб, визначений в судовому рішенні.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що апеляційний суд не встановив об`єктивних умов, за яких такі побачення можуть відбуватися виключно за бажанням дитини.

Визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини.

Оскільки малолітня ОСОБА_3 поживає з матір`ю ОСОБА_2, з якою має тісний психоемоційний зв`язок, Верховний Суд вважає, що обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року в справі № 138/96/17 (провадження № 61-17718св18).

Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновків про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції, яке змінене апеляційним судом, шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин висновків про встановлення способів участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні за бажанням дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав першочергове значення найкращим інтересам дитини та дійшов висновку, що її проживання з матір`ю забезпечить фізичний, духовний і моральний розвиток.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору надали першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У справі, яка переглядається, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_2 надала належні та допустимі докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 20 березня 2020 року № 01-20/02/2020, укладений між нею та адвокатом Юрцевим В. С., попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та копію квитанції від 20 березня 2020 року, що підтверджують заявлений розмір судових витрат і співмірність обсягу послуг, наданих адвокатом.

Постановляючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за умовами укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Юрцевим В. С. договору про надання правової допомоги від 20 березня 2020 року № 01-20/02/2020, попереднього розрахунку судових витрат, година робота адвоката оплачується у розмірі 500 грн.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордера від 20 березня 2020 року № 20/03 адвокат Юрцев В. С. прийняв від ОСОБА_2 5 000 грн, сплачених за юридичний аналіз документів (2 год.), опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції (2 год.), підготовку зустрічного позову, складання інших документів (4 год.) та участі адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції (2 год.).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_2 документально підтвердила понесення нею витрат на правову допомогу, яку надавав їй адвокат Юрцев В. С., в розмірі 5 000 грн.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не в повній мірі погоджується з вказаним висновком судів, оскільки з матеріалів справи видно, що в судових засіданнях в суді першої інстанції брала участь адвокат ОСОБА_2 - Мельник Н. О., яка діяла на підставі ордеру Серії ВН № 142812 від 04 червня 2020 року. Адвокат Юрцев В. С. участі в судових засіданнях не приймав.

Таким чином, витрати в розмірі 1 000 грн (2 год. по 500 грн) за участь в судових засіданнях адвоката Юрцева В. С. стягненню не підлягають.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року, залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, підлягає зміні, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

................

Перейти до повного тексту