Постанова
Іменем України
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 628/2292/18
провадження № 61-8438св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що вона з 2012 року перебуває із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу вони придбали автомобіль марки Chevrolet Tacuma, 2004 року випуску, який зареєстрували за ОСОБА_2 . В подальшому їй стало відомо, що 28 січня 2020 року він без її згоди відчужив цей автомобіль ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене та посилаючись на те, що середня ринкова вартість такого автомобіля становить 81 102 грн 63 коп., позивач просила стягнути з відповідача компенсацію 1/2 частини вартості цього автомобіля у розмірі 40 551 грн 32 коп.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки "CHEVROLET TACUMA" у розмір 40 551 грн 32 коп.
22 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з письмовою заявою, відповідно до якої просила ухвалити додаткове рішення у справі, оскільки в рішенні суду не вказано про стягнення з ОСОБА_2 на її користь понесених судових витрат.
Додатковим рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2021 року доповнено резолютивну частину рішення суду від 18 січня 2021 року у вказаній справі наступним абзацом: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 11 315 грн 30 коп.".
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року додаткове рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2021 року змінено. Викладено мотивувальну частину рішення в частині розподілу судових витрат в редакції цієї постанови. Заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Доповнено резолютивну частину рішення суду Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2021 року у вказаній справі, наступним абзацом: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 грн та витрати понесені за проведення оцінки майна у сумі 800 грн". В іншій частині заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 196 грн 12 коп.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з наданих ОСОБА_2 квитанцій неможливо встановити, що оплата адвокату відбулась в межах саме цієї справи. При цьому вона не надала розрахунків витрат або інших документів, які б підтверджували обсяг та вартість наданих адвокатом послуг, тому у задоволенні її вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу апеляційний суд відмовив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 вчасно подала до суду першої інстанції заяву про відшкодування витрат на правову допомогу та надала належні докази понесених нею витрат, проте апеляційний суд безпідставно не взяв їх до уваги.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Апеляційним судом встановлено, що 09 вересня 2020 року до позовної заяви ОСОБА_1 додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у майбутньому, у зв`язку з розглядом справи на загальну суму 3 240 грн 80 коп. При цьому до позовної заяви договорів про надання правничої допомоги долучено не було.
17 жовтня 2020 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правової (правничої) допомоги - з адвокатом Маслій Т. В. за умовами якого адвокат Маслій Т. В. зобов`язувалася надавати правову (правничу) допомогу, а саме представництво інтересів ОСОБА_1 в Куп`янському міськрайонному суді Харківської області у цивільній справі № 628/2292/20 про поділ майна подружжя та надання інших видів правової допомоги.
Того ж дня між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, в якій зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали цю додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 07 жовтня 2020 року про наступне: Гонорар за правову допомогу встановлюється за представництво інтересів клієнта в Куп`янському міськрайонному суді Харківської області у розмірі 6 000 грн без урахування часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, та додатково 500 грн за участь у кожному судовому засіданні (а.с. 144).
Суд апеляційної інстанції відхилив зазначену додаткову угоду, оскільки її укладено до договору про надання правової (правничої) допомоги від 07 жовтня 2020 року, тобто вона не пов`язана з наданням правової допомоги у цій справі, що надавалась на підставі договору від 17 жовтня 2020 року.
Згідно акту виконаних робіт та детального опису про надані послуги у зв`язку з розглядом справи № 628/2292/20 адвокатом було витрачено 24 години (а.с.148, 149). Разом з тим, відомостей про те, яка вартість години роботи адвоката матеріали справи не містять.
На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, надано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду від 17 жовтня 2020 року до договору б/н від 07 жовтня 2020 року, акт виконаних робіт та детальний опис робіт з зазначенням витраченого часу та копії квитанцій по сплаті послуг ОСОБА_4 .
Проте, з наданих квитанцій не можна встановити їх належність саме до цієї справи, оскільки вони не містять ідентифікуючих ознак які б свідчили, що оплата послуг адвоката відбувалась відповідно до договору про надання правничої допомоги від 17 жовтня 2020 року у справі № 628/2292/20.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин другої та третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу, апеляційний суд вказав, що вона не надала розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг та вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Тобто, витрати на правничу допомогу в сумі 9 600 грн. не підтверджені належним чином, тому стягненню з відповідача не підлягають.
Колегія суддів Касаційного цивільного суду погоджується із таким висновком апеляційного суду, оскільки він зроблений на підставі доводів позивача та відповідача щодо вимог про компенсацію витрат на правову допомогу, із врахуванням доказів, наданих позивачем, яким дана належна оцінка, та відповідно до вимог наведених вище норм процесуального закону.
Доводи касаційної скарги про те, що у тексті додаткової угоди допущена описка щодо дати укладення основного договору відхиляються колегією суддів, оскільки доказів того, що сторонами допущено саме описку не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій, а Верховний Суд з урахуванням статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях попередніх інстанцій.
Крім того колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц (провадження
61-22414св19) від 08 квітня 2020 року у справі № 335/9799/18 (провадження № 61-15590св19), оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини щодо доведеності понесених судових витрат, є різними. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих заявниками доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду